12. Вільне пересування капіта­лів у межах Європейського Союзу.

Європейський Союз (ЄС) - об'єднання держав, головною, але не єдиною метою якого є зняття обмежень економічної діяльності між країнами-членами.

Метою ЄС є створення умов вільного пересування в його межах товарів, послуг, капіталів та робочої сили.

Свобода руху капіталів і платежів доповнює всі інші свободи внутрішнього ринку.

Рух капіталів охоплює всі фінансові операції" що насамперед пов'язані з інвестиціями коштів. Рух платежів - це рух валютних коштів, які становлять платежі на виконання зобов'язань сторін за укладеним правочином.

До нього віднесені: прямі інвестиції; інвестиції у нерухомість; операції з купівлi-продажу цінних паперів; операції з купівлі-продажу акцій чи часток участі в колективних інвестиційних компаніях; операції з купівлі-продажу іноземної та національної валюти на внутрішньому валютному ринку; операції з відкриття поточних та депозитних рахунків у національних та іноземних фінансових установах; операції з надання кредитів в операціях за участю резидентів держав-членів; надання грошових позик; порука, гарантії та права застави; здійснення платежів, пов'язаних із страхуванням; позики, пожертвування, отримання спадщини, погашення боргів; фізичний експорт та імпорт майна; відшкодування збитків, компенсацій; платежі, пов'язані з авторськими правами.

Відповідно до ст. 65.2 ДФЄС на свободу пересування капіталу та платежів поширюються обмеження, передбачені положеннями про право на заснування та економічну діяльність. Вони стосуються обмежень видів діяльності, пов'язаних з виконанням офіційних владних повноважень (ст. 51 ДФЄС). Певні обмеження можуть бути встановлені у вигляді особливого режиму щодо іноземних громадян, виходячи з міркувань публічного порядку, державної безпеки та охорони здоров'я (ст. 52 ДФЄС).

Директива ЄЕС 89/646 вимагає, щоб лібералізація руху капіталу здійснювалася паралельно з лібералізацією банківських послуг.

Ця Директива дозволяє державам-членам встановлювати вимоги для фінансових установ, які можуть здійснювати оформлення депозитів та інших коштів у відносинах з населенням (ст. 3). Для заснування чи допуску таких установ на національний ринок держави-члена їх мінімальний капітал повинен становити 5 мли євро. 

Певні обмеження щодо руху капіталів передбачені у зв'язку із запровадженням економічного та валютного союзу. Згідно зі ст. 143 ДФЄС країна-член Євросоюзу, яка має труднощі, або в разі серйозної загрози виникнення труднощів стосовно платіжного балансу, і якщо це загрожує функціонуванню спільного ринку чи здійсненню спільної торговельної політики, може здійснювати обмежувальні заходи з дозволу Комісії ЄС. Відповідно до положень ст. 144 ДФЄС у разі несподіваної кризи з платіжним балансом держава-член, як пересторогу, може вжити захисних заходів самостійно. Такі заходи повинні спричиняти якомога менше проблем у функціонуванні спільного ринку і не можуть здійснюватися більш активно, ніж це справді необхідно для подолання раптових труднощів.

Свобода пересування капіталів та платежів діє також щодо третіх країн. Проте тут існують додаткові обмеження. Вони випливають з правил, установлених державами-членами або інститутами ЄС на 31 грудня 1993 р. щодо переміщення капіталу в треті країни чи з них, включаючи прямі інвестиції в підприємства, у тому числі в нерухомість, надання фінансових послуг чи допуск цінних паперів на ринки капіталу (ст. 54.1 ДФЄС).

Крім того, у випадках, коли за виняткових обставин переміщення капіталу в треті країни чи з них викликає або загрожує викликати серйозні труднощі у функціонуванні економічного та валютного союзу, ЄС може вводити захисні заходи щодо третіх країн на період не більше шести місяців, за умови, що такі заходи є вкрай необхідними (ст. 66 ДФЄС).

Євросоюз та держави-члени також можуть обмежувати рух капіталу та платежів щодо третіх країн з метою запровадження економічних санкцій про третіх країн.