18. Український ринок єврооблігацій.

Одними з перших українських облігацій були облігації зовнішньої позики України, які були випущені у 1995 р. з метою розрахунку перед ВАТ “Газпром” за поставки газу (за цей взаємозв’язок облігації отримали назву “газ промовки”). Загальна емісія даних облігацій становила 1,4 млрд дол., номінал – 5000 дол. США, форма випуску – паперова на пред’явника. Єврооблігації були випущені на термін погашення у 2004-2007 pp. Дохід за облігаціями виплачується розміром 8,5 % річних щоквартально. За своїми параметрами ці цінні папери претендували зайняти гідне місце на світовому ринку єврооблігацій, але на практиці все склалось інакше. Не одержав розвитку також вторинний ринок цих облігацій.

Класичними єврооблігаціями, випущеними Україною, також слід вважати облігації, розміщені на початку 1998 р. в німецьких марках і євро. Єврооблігації в німецьких марках були розміщені в лютому 1998 р. з первинною емісією 750 млн марок з терміном обігу 3 роки. За облігаціями виплачується щорічний купон розміром 16 % річних. Лід-менеджерами цих облігацій стали Commerzbank і Merril Linen. На момент випуску даних єврооблігацій рейтингове агентство Moody’s присвоїло їм рейтинг В2. На той час аналогічний рівень рейтингу мали такі країни, як Індонезія і Туркменистан, тоді як Росія і Молдова мали рейтинг Ва2, що значно вище рейтингу України. Низький рівень рейтингу вимагав розміщати наші єврооблігації за високою ставкою доходу. Адже ставки дохідності кредитів у Німеччині на той час становили не вище 5 % річних. Але на цьому емісія цих єврооблігацій не завершилась. У 1999 р. виникли проблеми з погашенням єврооблігацій, випущених через ING Baring і Merril Linch. За формою ці цінні папери були аналогічні депозитарним розпискам, які свого часу випускала Nomura, але в момент їх випуску ситуація була дещо іншою, оскільки потрібно було ліквідувати негативні наслідки після оголошення дефолту Росією. Криза виявилася суттєвою і в 1999 р. не було можливості погасити десятимісячні облігації ING Baring і річні облігації Merril Linch. У цій ситуації власникам названих облігацій було запропоновано обміняти їх на єврооблігації 2001 р. погашення, деноміновані в німецьких марках. У результаті такої реструктуризації загальна емісія наших єврооблігацій у німецьких марках зросла до 1,5 млрд марок.

У березні 1998 р. були випущені єврооблігації, деноміновані в екю, які потім були конвертовані в євро. Ці облігації випускалися терміном на 2 роки зі ставкою дохідності 14,75 % річних, які сплачуються щорічно. Загальна сума емісії цих облігацій становила 500 млн євро. Лід-менеджером даних облігацій став SBC Warburg. Проте і їх випуск був не дуже вдалим. Коли в березні 2000 р. настав час погашати ці цінні папери, уряд України вирішив здійснити глобальну реструктуризацію своїх зовнішніх боргів і запропонував власникам єврооблігацій обміняти їх на нові єврооблігації. Нові єврооблігації були випущенні з терміном обігу 7 років, але з частковим погашенням через 4 роки. Нові єврооблігації деноміновані в доларах США, за якими буде виплачуватися дохід 11 %; і в євро, за якими буде виплачуватися дохід розміром 10 % річних. Дохід по всіх єврооблігаціях буде сплачуватися щоквартально за винятком першого платежу. Лід-менеджером нових єврооблігацій призначено банк ING Baring.

Загальна сума надходжень до бюджету від названих євро-операцій становила близько 3,2 млрд грн (у доларовому еквіваленті – понад 1,22 млрд дол.).

Наміри України щодо збільшення запозичень на єврори-нках не реалізувалися через пірамідальні труднощі на внутрішньому ринку ОВДП і світову фінансову кризу. Після введення конверсійних схем реструктуризації боргу за ОВДП у вересні 1998 p. Moody’s знизило рейтинг України за валютними облігаціями з В2 до ВЗ, а в лютому – до Са. Це одна з найнижчих оцінок у світі, що відповідно відображається на перспективі нових позичок і на котируванні старих боргів. Такі характеристики є швидше пересторогою стосовно можливих збитків, а не рекомендаціями щодо інвестування. Для попередження кредиторів та інвесторів Moody’s у січні 1999 р. ввело новий рейтинговий рівень – SD (selected default – вибірковий дефолт). Хоча наприкінці лютого 1999 р. Україна здійснила виплати в рахунок погашення першого купона траншу трирічних єврооблігацій 1998 р.14 А в кінці 2002 р. Україна знову мала рейтинг Moody’s В2.

Провідними емітентами корпоративних єврооблігацій на Україні є XXI Століття, Київстар GSM та Миронівський Хлібопродукт. XXI Століття має дуже високу дохідність, але й дуже високий ризик невиплат, оскільки борг компанії перевищує вартість її активів,а в період кризи фірма переживає важкі часи внаслідок падіння попиту та цін на нерухомість. Що ж стосується компанії Київстар GSM та Миронівського Хлібопродукту, то їх єврооблігації мають значно нижчу доходність, але й незначний ризик невиплат. Київстар GSM має низький рівень заборгованості (30% річного операційного прибутку), підтримку з боку материнської компанії Telenor (Норвегія) та є економічно стійка до поточної кризи. Миронівський Хлібопродукт займає 55 % українського ринку м'яса птиці та має стабільні грошові потоки (у тому числі, в період кризи) [1].

Тож, ринок українських єврооблігацій на сьогоднішній день розвивається досить динамічно: зростає число емітентів, збільшуються обсяги емісій і прибутковість українських євробондів. Але в той же час цей розвиток уповільнюється недосконалістю законодавчої бази України та негативним впливом на економіку фінансової кризи. Тому перед українською владою стоїть задача в найближчий час ліквідувати існуючі проблеми в цій сфері та розробити більш сприятливий закон для здійснення випуску єврооблігацій, оскільки приток капіталу в країну за допомогою використання єврооблігацій є досить важливим фактором розвитку економіки України особливо в період Фінансової кризи.