Поняття невербального спілкування.
Зміст жестів і почуттів, ходи, виразу обличчя, рукопотискання.
Просторові стосунки людей.
Значення жестів у різних країнах.
Особливості невербального спілкування в різних країнах
1. Хороше спілкування – це запорука успішних відносин, як особистих, так і професійних. Дослідження показують, що в більшості наше спілкування є невербальним. Невербальне спілкування, або мова тіла, включає в себе : вираз обличчя, жести, контакт очима, положення тіла, і навіть тон голосу.
Невербальні спілкування – це любі рухи тіла,що свідчать про внутрішній стан і відношення партнерів один до одного. За допомогою жестів спілкування більше доступне і переконливе. Невербальні жести є ще регуляторами спілкування, так як вони збільшують або скорочують дистанцію спілкування. Використовуються невербальні жести як емблема.
Невербальна комунікація, чи мова тіла, є живою формою спілкування. Під час розмови ми відсилаємо та отримуємо незліченну кількість безсловесних сигналів. Уся наша невербальна поведінка : наша жестикуляція, наша постава, швидкість нашого мовлення, контакт очима, зональний простір – відсилає сильні сигнали та повідомлення.
Невербальні засоби комунікації – невід’ємна частина нашого життя. Чи можемо ми, наприклад, розмовляти, не жестикулюючи? Напевне, ні. Спілкування стане ускладненим, адже міміка, інтонація та жестикуляція посилюють, доповнюють смисл мовлення та дають додаткову інформацію. Ще дві тисячі років тому Цицерон учив ораторів: “Усі рухи душі повинні супроводжуватися жестами, здатними пояснити справи душі і думки: жести кисті руки, пальців, усієї руки, простягнутої уперед, ноги, що вдаряє об землю, особливо міміка очей; жести подібні до мови тіла, яку розуміють навіть дикарі та варвари”.
Американський антрополог Рей Бердвістелл, вивчаючи ступінь невербального спілкування між людьми, констатував, що середньостатистична людина говорить приблизно 10 – 11 хвилин щодня, а середнє речення триває усього 2,5 секунди. Вербальний компонент міжособистісного спілкування не перевищує 35 %, а 65 % інформації, яка передається у процесі спілкування, припадає на невербальні засоби. Учений також зазначив, що людина може відтворити і розпізнати біля 250 тисяч виразів обличчя .
2. Зміст жестів:
Жести сміху: рівний сміх видає уважну людину, дуже голосний при якому деформується лице свідчить про те,що людина не керує собою. Так звана закрита посмішка при якій куточки вуст піднімаються чи опускаються видає самовпевнену людину, а іноді насмішку чи зневагу до інших. Людина, яка сміється з закритими очима - любитель насолод. Коротким, уривчастим сміхом сміється людина, яка безкомпромісно йде до цілі. Тихий регіт видає людину, яка любить товариство і легко завойовує дружбу.
Жести ходи: люди,які ходять швидко розмахуючи руками мають чітку ціль і готові негайно діяти. Люди, які тримають руки в кишенях переважно критичні і потайні. Їм подобається пригнічувати інших людей. Люди, які знаходяться в пригніченому стані також ходять тримаючи руки в кишенях, тягнучи ноги і рідко дивляться вгору або в тому напрямку куди йдуть. Люди, які зайняті вирішенням проблем часто ходять у медитативній позі: голова опущена, руки зціплені за спиною, захват ліктів – контролює себе. Самозадоволені, дещо помпезні, люди символізують свій стан тихою ходою – підборіддя високо підняте, руки рухаються підкреслено інтенсивно, ноги наче дерев’яні.
Жести з окулярами: погляд поверх окулярів негативний, повільне зняття окулярів і доскіпливе витирання скелець – засіб витрачати час, кінчик дужки в роті – чекає надходження нової інформації. Погладжування шиї долонею – захист. Відвернення обличчя вбік – незадоволення і відхилення всіх пропозицій, очі вбік – нещирість, каже не правду. Захват носа – велика застережливість над всім, погладжування підборіддя – приймає рішення, постукування по столу чи ногою по підлозі – жест стурбованості, голова в руках,очі напіввідкриті – нудьга, зниження інтересу до теми. Розкачування на стільці, звичайний жест задоволення, володіння ситуацією, відкривання і закривання ящика стола, роздумування над складною проблемою. Якщо людина встала з-за столу, починає ходити не спиняйте, може загубити думку. Якщо зціплені руки – це жест підозри і недовіри, подзенькування монетами в кишені – людина стурбована недостатністю грошей, посмикування себе за вухо – позбавлення від подій, що пригнічують. Готовність вислухати співбесідника: руки складені біля рота, легкий уклін вперед і прояв інтересу до співрозмовника.
Володіння темою розмови: витягнута рука долонями вниз перед собою і широкий круговий жест ніби охоплюєте тему рукою.
Точність суджень – якщо націлені привернути увагу до думки чи факту в необхідний момент з’єднайте великий і вказівний палець.
Бажання щось приховати – прикриття обличчя руками, потирання висків, підборіддя і відведення очей в сторону.
Прояв агресивності: занадто живі жести, націлені в сторону співбесідника, голова втягнута в плечі, нахмурені брови і схрещені ноги.
Поступливість: стиснуті коліна, тіло відкинуто назад ніби злякався, руки складені на животі.
Руки схрещені на грудях – це насмішка, неувага.
Потирання носа – це прикриття від обману.
Відтягування комірця – неправда, яка може розкрита.
Пальці або ручка в роті потребується підтримки. Потирання щоки – нудьга. Палець біля виска – зацікавленість. Палець підтримує підборіддя – має негативні думки. Потирання потилиці не хоче визнати забуття. Руки схрещені - агресивність і закритість до спілкування. Пальці схрещені вертикально – демонстрація почуття переваги. Торкання рук ( привітання з самим собою ) це емоційна безпека, винагорода. Торкання браслета годинника – бажання скрити хвилювання.
Схрещення ніг права нога на лівій – захисна позиція.
Голова вертикально – нейтральне відношення до проблеми і до вас. Голова в сторону – зацікавленість вами чи проблемою. Голова вперед не здобрює пропозицію. Руки на поясі готовий до дій. Руки на колінах готовий завершити зустріч.
Косий погляд з піднятими бровами і посмішкою – зацікавленість вами. Косий погляд і опущені брови, вороже і критичне відношення до вас.
Паління – послаблення напруги при стресах. Дим вверх – впевненість, самозадоволена людина. Дим вниз – підозрілість, ворожа настороженість. Попіл постійно струшується в попільничку – важкий внутрішній стан людини. Погашення сигарети спаленої на половину бажання завершити розмову.
3. Жести і міміка - це зовнішній вияв емоційного стану людини. Кожен порух тіла є ключем до почуттів, які переживає людина у певний час. Проте люди рідко усвідомлюють, що їхні пози, жести і міміка говорять зовсім не те, що вони намагаються висловити словами.
Важливе значення для перебігу комунікації має простір, у межах якого перебувають її учасники. Проксеміка — це просторові стосунки людей у процесах спілкування.
Перебіг комунікації залежить від простору навколо людини (індивідуальний простір комунікації). Цей простір свідомо або неусвідомлено охороняється кожним учасником спілкування. Суттєво впливає на міжособистісне спілкування дистанція між учасниками спілкування. Е. Халл, наприклад, відстань спілкування диференціює так: інтимна (0 - 45 см); індивідуальна (45 см - 1,2 м) - розмова між рідними, друзями; товариська (1,2 м - 3,6 м) - спілкування товарисько-службове; публічна (3,6 м - межа бачення і слухання) - спілкування у випадках, коли особисте знайомство учасників спілкування не є обов'язковим.
Проксемічні особливості спілкування є культурно обумовленими і мають велике значення у міжкультурній комунікації.
Наприклад: для американців, китайців, австралійців комфортною вважаються відстань між співрозмовниками 1,5 м, а для англійців і японців ще більша; для представників арабського світу та європейців відстань спілкування є коротшою, ніж для перелічених вище представників.
Ставлення до тілесних доторків під час спілкування залежить від національності комунікантів. Наприклад, французи і італійці постійно торкаються один одного впродовж розмови. Англійцям така манера спілкування не до вподоби. Винятком є лише футбольні матчі, коли футболісти демонстративно обіймаються на очах численних вболівальників.
Країни, в яких практикуються доторки між співрозмовниками: Індія, Туреччина, Франція, Італія, Греція, близькосхідні країни.
Держави, у яких не можна торкатися співбесідника: Німеччина, Японія, Англія, США, Канада, Естонія, Португалія.
4. Далі розглянемо національні відмінності у тлумаченні сигналів, які передаються за допомогою пальців рук.
1. Великий і вказівний пальці у вигляді кільця, середній, безіменний і мізинець – випрямлені. Європа, Північна Америка: усе гаразд; Середземномор’я, Росія, Бразилія, Туреччина: отвір; Туніс, Франція, Бельгія: нуль; нікчемність; Японія: гроші; монети; хабар.
2. Випрямлений вказівний палець. Країни Заходу: одиниця; вибачте мені; Бог бачить; ні! (звертаючись до дитини).
3. Вказівний і середній пальці випрямлені (англ. літера V). Британія, Австралія, Нова Зеландія, Мальта: іди геть!; США: два; Німеччина: перемога; Франція: мир.
4. Великий і вказівний пальці випрямлені. Європа: два; Британія, Австралія, Нова Зеландія: один; США: офіціант; Японія: образа.
Чотири пальці, крім великого, випрямлені. Країни Заходу: чотири; Японія: образа.
5. П’ять пальців випрямлені. Країни Заходу: п’ять; Греція, Туреччина: Іди геть!; Міжнародне розуміння: стоп, зупинись!
6. Випрямлений мізинець. Острів Балі: погано; Японія: жінка; Південна Америка: тонкий; Франція: ви мене не обдурите.
7. Середній палець випрямлений. США: іди геть!
8. Великий палець випрямлений. Європа: один; Австралія, Греція: іди геть!; Японія: чоловік, п’ять; Міжнародне розуміння: автостоп, добре, усе гаразд.
5. Схожість невербального спілкування українців та фінів.
Не знаючи відмінностей невербального спілкування різних народів, можна потрапити в незручну ситуацію, образивши співрозмовника. Щоб уникнути цього кожен співрозмовник, особливо якщо він має справу із закордонними партнерами, повинен бути обізнаний про відмінності у трактуванні жестів, міміки і рухів у різних країнах.
Наприклад, в українців дуже неввічливо показувати на що-небудь, а особливо на людину пальцем. Якщо потрібно показати, вказують всією рукою. У українській мові величезна також індивідуальність рукостискань, наприклад, подати два пальці – зарозуміле вітання, подати руку човником – вітання збентеженої людини, довго знизувати руку, не відпускаючи – вияв дружньої або фамільярної цікавості до людини. Для народів, що мало жестикулюють, українське спілкування здається сильно насиченим жестами.
Порівнюючи український жест з жестом чисто європейським, треба відмітити, що українці практично не використовують синхронні рухи обох рук, жестикуляція здійснюється однією рукою, частіше правою. Друга рука або зовсім не жестикулює, або жестикулює у меншій мірі і не повторює руху правою. Коли жестикулюють руками, їх не виносять далеко від тіла. Часто рухи руки замінюють рухами голови, плечей. Наприклад, замість слів “не знаю” знизують плечима. Спостерігаючи українців в жестикуляції, представники інших націй не завжди правильно визначають стилістику жесту, тобто коли і з ким можна вживати, а коли потрібно себе в цьому обмежувати. Українська жестикуляція, міміка, поза визначаються ситуацією, стосунками тих, що говорять, і їх соціальною приналежністю. Чим людина вихованіша, ввічливіша, тим більш стриманий жест. Більшість жестів культурно-специфічні, і не лише не сприяють міжкультурній комунікації, а утрудняють її. Однакові по техніці виконання жести можуть по-різному інтерпретуватися в різних культурах однієї країни.
Фінляндія – країна, відносно близька нам. Нас об‘єднують культурні, історичні і економічні зв‘язки, тому співвідношення невербальних засобів комунікації українців і фінів є інтересом, як з теоретичного, так і з практичного боку.
Фіни вважають, що жестикулюють досить часто. Якщо українські жести володіють сильною частотою повторюваності, то фінські жести повторюються частіше, ніж українські. Як у українців, так і у фінів одним із способів встановлення контакту є дотик. Фіни, особливо молодь, частіше, ніж українці, використовують обійми. Особливих, специфічних жестів для позначення тих або інших реалій, традицій, вірувань у фінів немає. Комунікативні і оцінні жести в цілому у українців і фінів дуже схожі і розрізняються трохи.
Комунікативні жести, міміка і рухи тіла
а) жести вітання і прощання
Зазвичай фаза вітання включає шість візуально сприйманих елементів: посмішка, підйом брів, відкидання назад голови, вітальний підйом руки, помах рукою, рух з наміром обнятися. Коли ті, що зустрічаються наближаються до один одного, настає ключовий момент зустрічі, тобто фізичний контакт тіл: потиск рук, обійми, поцілунки.
На першій стадії вітання (вітання на відстані) українці найчастіше використовують легкий кивок головою вперед, який може супроводжуватися легким нахилом корпусу. Фіни також досить частий використовують цей жест при вітанні. Крім того, серед фінської молоді зустрічається такий варіант вітання, як “підкидання голови” (голова часто відкидається назад і плавніше повертається в нейтральне положення. Цей жест схожий на перевернутий кивок). Розмахування піднятої на рівні голови або над головою правою (лівою) рукою з одного боку в інший долонею вперед або рух у вертикальному напрямі зігнутою в долоні рукою використовується українцями, як для вітання, так і для прощання. Фіни ж використовують ці жести лише при прощанні. Поцілунок у українців частіше використовується при прощанні, ніж при вітанні. Фіни взагалі використовують це украй рідко. На другій стадії вітання (фізичний контакт тіл) українці і фіни часто використовують рукостискання, проте у українців цим жестом частіше користуються чоловіки, у фінів подібної відмінності немає. Обійми як форма вітання і прощання у фінському спілкуванні зустрічаються частіше, ніж в українців. Така традиційна форма українського вітання і прощання, як триразовий поцілунок, зберігається в основному серед старшого покоління, молодь цей жест використовує досить рідко.