21. Освітньо-виховне значення свят і розваг в дошкільному навчальному закладі. Їх види, вимоги до підготовки та проведення.

Свята і розваги - яскраві і радісні події в житті дітей дошкільного віку. Поєднуючи різні види мистецтва, вони активно впливають на відчуття і свідомість дітей.

Підготовка і проведення свят і розваг сприяють моральному вихованню дітей: вони об'єднуються загальними переживаннями, у них виховуються основи колективізму; твори фольклору, пісні і вірші про Батьківщину, про рідну природу, працю формують патріотичні почуття; участь в святах і розвагах формує у дошкільників дисциплінованість, культуру поведінки. Розучуючи пісні, вірші, танці, діти дізнаються багато нового про свою країну, природу, про людей різних національностей. Це розширює їх світогляд, розвиває пам'ять, мовлення, уяву, сприяє розумовому розвитку.

Святкова атмосфера, краса оформлення приміщення, костюмів, добре підібраний репертуар, барвистість виступів дітей - все це важливі чинники естетичного виховання.

Участь дітей в співі, іграх, хороводах, танцях зміцнює і розвиває дитячий організм, покращує координацію рухів. Підготовка до свят і розваг здійснюється планомірно і систематично, не порушуючи загального ритму життя дитячого садка.

У основі кожного свята, розваги лежить певна ідея, яку необхідно донести до кожної дитини. Ця ідея повинна проходити через весь зміст свята, розкриттю її служать пісні, вірші, музика, танці, хороводи, інсценування, художнє оздоблення.

Ідея свята буде доступною кожній дитині, якщо вона розкривається на доступному дітям художньому матеріалі, з врахуванням їх вікових і індивідуальних особливостей. Це досягається перш за все ретельним підбором репертуару (віршів, пісень, танців і т. д.) для дітей кожної вікової групи. При цьому враховуються репертуар, що вже є у дітей, рівень розвитку їх вокальних і рухових навичок, їх інтереси. Нарешті, кажучи про доступність свята, слід пам'ятати і про час його проведення. У дітей молодших і середніх груп стомлюваність настає набагато раніше, ніж у старших дошкільників. Малята здатні сприйняти набагато меншу кількість віршів, пісень тощо. Тому тривалість свята для них не повинна перевищувати 20 – 30 хв. Для старших дошкільників тривалість його збільшується до 45 – 55 хв. і репертуар стає набагато багатшим і різноманітнішим.

Бажано, щоб у програмі свята гармонійно поєднувалися різні види мистецтв, колективне та індивідуальне виконання. Доповнюючи один одного у вирішенні однієї теми, вони збільшують силу емоційного впливу на дітей, в той же час кожен з них по-особливому впливає на дитину. Враховуючи порівняно швидку стомлюваність і збудливість дітей, необхідно правильно чергувати різні види їх художньої діяльності.

Свято несе радість всім дітям. Тому важливо, аби кожна дитина брала в ньому посильну участь.

22. Гра як провідний вид діяльності дошкільника. Класифікація ігор.

Важливе місце у процесі реформування сучасної системи освіти та її першої ланки - дошкільної - займає розробка проблем дитячої гри, її наукового обґрунтування, визначення місця в житті дитини та ролі для розвитку й соціалізації особистості в сучасних умовах.

Видатний психолог Л.С. Виготський підкреслив неповторну специфіку дошкільної гри, в якій формуються всі компоненти особистості дитини, відбуваються значні зміни в психіці, готується перехід до нової, вищої стадії розвитку. У грі виразно проявляються особливості пізнавальних процесів, фантазії дитини, її емоційність, активність, розвивається творчість, потреба у спілкуванні. Без гри немає повноцінного естетичного й вольового розвитку дитини, без гри немає виховання особистості.

Ігрова діяльність дитини - це своєрідна форма виявлення нею своєї активності, в якій на рівні своїх знань і вмінь вона відтворює дії дорослих і відношення між ними, пізнає предмети і їх функції, соціальну дійсність свого оточення. Гра є провідною діяльністю дітей дошкільного віку. Вона є найбільш значущою діяльністю для її психічного розвитку. Якщо дитина в ранньому віці не відокремлює себе від оточуючих її дорослих і засвоює предмети і дії з ними переважно за їх вказівками і допомогою, то вже на порозі дошкільного віку вона намагається діяти самостійно. Але фізичні і розумові можливості дитини-дошкільника ще дуже обмежені, тому вона реалізує свої прагнення до спілкування в ігровій формі.

Специфічним для ігрової діяльності є те, що мета і мотиви ігрових дій лежать не в їх результатах, а в самому процесі цих дій, хоч в іграх дитина уявляє предмети, розуміє їх функції і ролі справжніх предметів і людей, відношення між ними.

З розвитком дітей, зростанням їхнього усвідомлення складнішою стає мета, чіткішим план, поступово гра переходить у суспільну роботу. Гра - найбільш доступний дитині вид діяльності, своєрідний спосіб переробки отриманих вражень. Вона відповідає наочно-образному характеру мислення, емоційності. Наслідуючи в грі працю дорослих, їхню поведінку, діти ніколи не залишаються байдужими. Враження від життя пробуджують у них різноманітні відчуття, мрії. У грі виявляється переживання дитини, її ставлення до життя.

У засвоєнні правил і дій гри формується навчальна діяльність дитини-дошкільника. В ігровій діяльності починає формуватись особистість. У грі дитина входить в життя дорослих, засвоює морально-етичні норми відносин в колективі, підкорює їм свої бажання. У грі формується мотиваційна сфера особистості. Безпосередні бажання, як спонука до дії, підкоряються необхідному, „треба”, починають домінувати опосередковані, специфічно людські мотиви. Виникає осмислена орієнтація в навколишній діяльності.

Моделювання у грі людської діяльності, міжособистісних відношень спричинює те, що дитина в ігровій, мовній ситуації вчиться ставати на позиції іншої дитини, судити про деякі речі і дії з її позиції.

В ігровій діяльності зароджуються у дитини вищі почуття - співпереживання, співчуття.

Входячи в емоційний стан героя, дитина плаче згідно з роллю, i одночасно радіє з того, що в неї це гарно виходить. Це сприяє формуванню у неї прагнення допомагати іншому, співчувати йому в біді, радіти з радості товариша. Завдяки цьому у дитини виникає довільність у поведінці.

В гpi дитина вчиться підкорятись правилам. Гра дисциплінує дитину, готує її до оволодіння нормами поведінки в колективі.

Ігрова діяльність відіграє важливу роль у розвитку пізнавальної діяльності дитини. Пов’язуючи зміст уявлюваної ігрової ситуації з конкретними предметами, що в гpi замінюють реальні, дитина активізує свою пам’ять, уяву, мислення. Орієнтуючись в грі на суспільні відносини, дитина вчиться оцінювати свої дії і вчинки з суспільної точки зору. Це сприяє розвитку у дитини здатності до об’єктивної самооцінки.

З розвитком ігрової діяльності відбуваються істотні зміни в психічному розвитку дитини. Стають досконалішими психічні процеси, дитина оволодіває своїми рухами і діями, а це спричинює перехід дитини до складніших за змістом і формою видів ігрової діяльності.

Виникненню і розвитку ігрової діяльності сприяють такі умови, як наявність різноманітних вражень від навколишньої дійсності, певний запас уявлень про життя і діяльність дорослих, що оточують дитину, спілкування з дорослими, вимоги від дитини самостійних дій, розвиток предметних дій.

У дітей старшого дошкільного віку гра має колективний характер, спостерігається попереднє колективне планування гри, розподіл ролей, колективний добір іграшок. Діти в ході самої гри контролюють одне одного, роблять зауваження. Ігрові колективи дітей стають численнішими і стійкішими.

В ігровій діяльності найбільш інтенсивно формуються психологічні та особистісні якості дитини. В грі закладаються й інші види діяльності, які потім набувають самостійного вираження.

Ігрова діяльність впливає на формування довільності психічних процесів. Самі умови гри потребують від дитини зосередження на предметах задіяних в ігровій ситуації, на змісті розігруючих дій і сюжету.

Потреба у спілкуванні, в емоційному заохоченні змушує дитину до цілеспрямованого зосередження і запам’ятовування.

Ігрова ситуація і дії в ній надають постійний вплив на розвиток розумової діяльності дитини старшого дошкільного віку. В грі дитина вчиться діяти із замінником предмету. Предмет-замінник стає опорою для мислення. Поступово ігрова дія зменшується, дитина навчається мислити про предмети і діяти з ними в розумовому плані. Таким чином, гра в більшій мірі сприяє тому, що дитина поступово переходить до мислення в плані уявлень.

Рольова гра має певне значення для розвитку уяви.

Вплив гри на розвиток особистості дитини полягає у тому, що через неї вона знайомиться з поведінкою і взаємовідносинами дорослих людей, які стають зразком для її особистої поведінки і в ній набуває основні навики спілкування, якості, необхідні для встановлення контакту з однолітками.

Усередині ігрової діяльності починає складатися навчальна діяльність, яка пізніше стає провідною діяльністю. Навчання вводить дорослий, воно не виникає безпосередньо з гри. Але дитина старшого дошкільного віку починає вчитися граючись - вона до навчання відноситься як до своєрідної рольової гри з визначеними правилами. Однак, виконуючи ці правила, дитина непомітно для себе опановує елементарні навчальні дії.

Великий вплив гра справляє на розвиток мовлення. Ігрова ситуація вимагає від кожної включеної в неї дитини відповідного рівня розвитку мовленнєвого спілкування. Необхідність порозумітись з однолітками стимулює розвиток зв’язного мовлення.

Гра як провідна діяльність має особливе значення для розвитку знакової функції мовлення. В грі розвиток знакової функції здійснюється через заміну одних предметів іншими. Предмети – замінники виступають як знаки відсутніх предметів

Отже, ігрова діяльність за своїм змістом і формами є провідною в психічному розвитку старших дошкільників, в ній закладаються основи всіх морально - психічних якостей і властивостей особистості, які будуть сприяти успішній соціалізації дитини в сучасних умовах.