- •Предмет педагогіки як науки. Галузі педагогіки. Зв'язок педагогіки з іншими науками.
- •Вимоги до особистості вихователя сучасного дошкільного навчального закладу. Обов’язки педагогічних працівників (за Законом України «Про дошкільну освіту»).
- •Поняття про особистість. Розвиток, виховання і соціалізація дошкільника. Фактори, що впливають на розвиток особистості.
- •Вікова періодизація. Вікові та індивідуальні особливості. Дошкільний вік – унікальний період розвитку людини.
- •Особливості розвитку дітей раннього віку та основні педагогічні вимоги до виховання дітей даного віку.
- •Провідні лінії розвитку дітей раннього віку. Завдання та зміст виховної роботи з дітьми даного вікового періоду.
- •Особливості періоду адаптації дітей до умов життя в дошкільному навчальному закладі та зміст робота з батьками в даний період.
- •Необхідність, значення, завдання і засоби фізичного виховання дітей дошкільного віку.
- •Режим дня в дошкільному навчальному закладі: значення, вимоги до побудови, особливості в різних вікових групах.
- •Організація і методика проведення режимних процесів першої та другої половини дня в різних вікових групах
- •Виховання культурно-гігієнічних навичок у дітей дошкільного віку: види, зміст, особливості методики в різних вікових групах.
- •Необхідність, значення, завдання і засоби розумового виховання дошкільників.
- •Навчання в дошкільному навчальному закладі, його своєрідність. Основні дидактичні принципи.
- •Заняття як форма організації навчання в дошкільному навчальному закладі: значення, види, структура, вимоги до занять.
- •Необхідність, значення, завдання трудового виховання дошкільників.
- •Види і зміст дитячої праці.
- •Форми організації дитячої праці, методика керівництва ними.
- •Необхідність, значення, завдання і засоби морального виховання дошкільників.
- •Моральні почуття і мотиви поведінки.
- •Зміст морального виховання дітей дошкільного віку у різних вікових групах.
- •Виховання вольової поведінки.
- •2. Виховання основ гуманізму
- •3. Виховання патріотизму
- •Необхідність естетичного виховання дошкільників. Завдання та основні засоби естетичного виховання дітей в дитячому садку.
- •Освітньо-виховне значення свят і розваг в дошкільному навчальному закладі. Їх види, вимоги до підготовки та проведення.
- •Гра як провідний вид діяльності дошкільника. Класифікація ігор.
- •Своєрідність дидактичних ігор, їх освітньо-виховне значення. Особливості дидактичних ігор в різних вікових групах, умови та методика керівництва ними.
- •Своєрідність творчих сюжетно-рольових ігор, їх освітньо-виховне значення. Особливості сюжетно-рольових ігор в різних вікових групах, умови та методика керівництва ними.
- •Своєрідність театралізованих ігор, їх освітньо-виховне значення. Умови, необхідні для виникнення театралізованих ігор, методика керівництва ними в різних вікових групах.
- •Іграшка як предмет матеріальної культури суспільства та засіб виховання дітей. Історія виникнення і створення іграшок, їх види, методика ознайомлення дітей з новою іграшкою.
- •Форми і зміст взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї. Колективні та індивідуальні форми роботи з батьками.
- •Необхідність наступності в роботі дошкільного навчального закладу і школи. Показники готовності дитини до навчання в школі.
Зміст морального виховання дітей дошкільного віку у різних вікових групах.
Моральність людини є результатом засвоєння і внутрішнього прийняття нею норм моралі, які набувають регулюючої сили, зумовлюють її поведінку, ставлення до світу і себе. Виявляється вона у вільному свідомому виборі способу дій і здатності до моральної поведінки. Сформовані в дошкільному віці основи моральної спрямованості особистості значною мірою визначають подальше її життя, а виправити допущені батьками, педагогами помилки у моральному вихованні дітей важко або неможливо.
Моральне виховання — цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння моральних норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки.
Зміст морального виховання підпорядкований вічним цінностям і конкретним потребам суспільства, які з плином часу змінюються. Він включає:
Виховання вольової поведінки.
Воля є важливим чинником морального розвитку особистості, основою свідомого дотримання правил поведінки, забезпечує вибір способу поведінки відповідно до загальнолюдських норм моралі, інколи навіть усупереч власним бажанням і потягам. Моральність особистості є наслідком таких морально-вольових якостей, як самостійність, організованість, цілеспрямованість, наполегливість, дисциплінованість, сміливість.
Розвиток волі починається з першими свідомо спрямованими, довільними діями. А довільна поведінка розвивається із формуванням ініціативності — самостійності дитини у виборі дії, прийнятті рішення, що дає їй змогу відчути себе джерелом дії, та усвідомленості — здатності розуміти смисл своєї діяльності й ситуації, в якій відбувається ця діяльність. Поступово розвивається здатність ставити перед собою складніші завдання, долати труднощі, що надає діям справді вольового характеру. Цей процес триває з 3 до 7 років.
Головним методом виховання вольової поведінки дітей раннього і дошкільного віку є постановка перед ними розумних вимог у різних формах (вимога-довіра, вимога-прохання, вимога-порада), мотивування їх, що забезпечує розвиток усвідомленості.
Протягом дошкільного дитинства розвивається така моральна якість, як дисциплінованість.
Дисциплінованість — здатність свідомо виконувати правила поведінки, обов'язки, доручення в сім'ї та дитячому садку.
У молодшому дошкільному віці дитину слід привчати до слухняності — вміння слухатись дорослого, виконувати поставлені ним завдання, поради, вказівки, оскільки вона ще не може зрозуміти значення того, що від неї вимагають, а діє за зразком, підкоряючись авторитету дорослого.
Велике значення у моральному вихованні має формування у дітей культури поведінки.
Культура поведінки — сукупність корисних, стійких форм щоденної поведінки у побуті, спілкуванні, різних видах діяльності.
Норми, які повинні стати звичними формами культури поведінки дитини, мають у своїй основі такі моральні цінності, як гуманність, милосердя, доброзичливість, працелюбство, правдивість, чесність.
2. Виховання основ гуманізму
Гуманність (лат. humanus — людяний) — увага до людей, прагнення добрих стосунків з ними, готовність надавати допомогу, виявляти співчуття і співпереживання.
Гуманні почуття виникають на основі зацікавленості добрими стосунками між людьми. Інтерес старших дошкільників до життя іншої людини широко і яскраво виявляється в їх доброзичливому і турботливому ставленні до молодших дітей.
Доброзичливість передбачає співчутливе, прихильне ставлення до інших людей, піклування про них. Турботливість є діяльною емоційно-вольовою якістю особистості, зміст якої — уважність, чуйність до людей, вболівання за них і їхні справи, увага до їх потреб тощо. Доброзичливість, турботливість є свідченням людяності особистості.
