3. Показники стану та ефективності використання оборотних коштів підприємства.

Наявність у господарському обороті підприємства власних оборотних коштів у розмірах, які покривають нормативні потреби в них, а також залучення кредитних та інших позикових ресурсів ще не є гарантією створення умов для нормального господарювання. Підприємство має забезпечити раціональне розміщення цих ресурсів за при­значенням, і це є однією з найважливіших ділянок роботи фінансової служби.

Про нераціональне використання оборотних коштів свідчать відволікання їх у:

• понаднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей і витрат виробництва, якщо вони не прокредитовані бан­ком;

• дебіторську заборгованість за товари, роботи й послуги, не оплачені в строк покупцями;

• іншу дебіторську заборгованість (за претензіями, за роз­рахунками з підзвітними особами тощо);

• різні витрати, що перевищують наявні джерела фінан­сування.

Крім того, необхідно враховувати ризики формування оборотних активів та їх можливі негативні наслідки:

• недостатність грошових коштів може призвести до перебоїв у виробничому процесі, невиконання зобов’язань, втрат можливого прибутку;

• недостатність виробничих запасів спричинює перебої у виробництві, зайві витрати, недоотримання реалізаційного доходу;

• наявність зайвих оборотних активів спричинює зайві витрати на фінансування, іммобілізацію фінансових ресурсів, недоотримання частини доходу і прибутку.

З метою аналізу стану та ефективності використання оборотних активів використовують наступну систему показників:

1) наявність власних оборотних коштів – визначається за різними підходами як

– різниця між сумою власного капіталу ( 1 розділ пасиву балансу) та сумою необоротних активів (1 розділ активу балансу);

– різниця між сумою власного капіталу та довгострокових кредитів банків (1+3 розділ пасиву балансу) та сумою необоротних активів (1 розділ активу балансу);

– різниця між сумою власного та прирівняного до нього капіталу (1+2+5 розділ пасиву балансу) та сумою необоротних активів (1 розділ активу балансу).

Ми на практиці будемо використовувати перший з наведених способів.

Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає змогу визначити брак або надлишок власних оборотних коштів.

Брак власних оборотних коштів означає перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною наявністю їх. Він може виникнути з вини самого підприємства, інших підприємств, у результаті зміни умов господарювання, не взятих до уваги своєчасно (як, наприклад, несвоєчасне фінансування приросту нормативу власних оборотних коштів), через стихійне лихо та з інших причин.

Основними причинами браку власних оборотних коштів можуть бути: погана робота маркетингової служби; невиконання планів прибутку; слабка відповідальність підприємств за формування і збереження власних оборотних коштів та їх нецільове використання; несвоєчасне фінансування приросту нормативу оборотних коштів; наявність дебіторської заборгованості (несвоєчасні розрахунки) тощо.

Брак власних оборотних коштів може виникати у зв’язку зі значним підвищенням цін у результаті інфляційних процесів.

Надлишок власних оборотних коштів створюється в підприємств у разі перевищення розмірів оборотних коштів понад визначені їх нормативи, необхідні для задоволення постійних мінімальних потреб виробництва в ресурсах. Він може виникнути внаслідок перевиконання плану прибутку; неповного внеску платежів до бюджету; безоплатного надходження (отримання) товарно-матеріаль­них цінностей від інших організацій; неповного використання прибутку на цілі, передбачені фінансовим планом, та ін.

Перевищення нормативу оборотних коштів може бути виправданим у разі перевиконання плану випуску продукції, але темпи зростання нормативних запасів не повинні випереджати темпів зростання обсягу виробництва.

За сучасних умов господарювання (зміна цін, інфляція, спад виробництва) перевищення фактичної наявності власних оборотних коштів над нормативом — явище в господарській діяльності підприємств досить рідкісне.

Порівнюючи на певну дату різних періодів фактичну наявність власних оборотних коштів, можна судити про абсолютну зміну їхніх величин.

До показників, що характеризують стан оборотних коштів, можна віднести коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів у майні підприємства (К_р.в.). Цей показник визначається як відношення вартості оборотних коштів до вартості майна підприємства:

,

де Ф_н — фактична наявність (вартість оборотних коштів, грн.);

М — вартість майна підприємства, грн.

Коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів показує, яку частку у майні підприємства вони займають. Залежно від типу виробництва, виду продукції та інших чинників ця частка може бути різною. Але бажано, щоб вона забезпечувала можливість ритмічного, безперебійного виробництва і, у разі необхідності, швидкої ліквідності оборотних активів.

2) коефіцієнт оборотності, який визначається як відношення виручки від реалізації продукції до середніх залишків оборотних активів.

Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за звітний період. Чим більше оборотів здійснюють оборотні кошти, тим краще вони використовуються.

3) тривалість обертання оборотних активів у днях, яка визначається як відношення середніх залишків оборотних активів до одноденної виручки від реалізації продукції або як відношення суми днів аналізованого періоду (як правило береться рік і в чисельнику зазначається 360 днів) до коефіцієнта оборотності. Цей показник характеризує час повного кругообігу оборотних активів.

4) коефіцієнт завантаження, який визначається як відношення середніх залишків оборотних активів до виручки від реалізації продукції.

Показує суму оборотних коштів, що авансуються на 1 гривню виручки від реалізації.

5) сума вивільнених, або залучених коштів внаслідок прискорення (сповільнення) оборотності оборотних коштів, яка визначається як різниця між оборотністю оборотних активів у звітному періоді та оборотністю оборотних активів у плановому періоді помножених на одноденну виручку від реалізації продукції у плановому періоді. (Тзв - Тпл) *Впл. Однод.

З метою аналізу ефективності використання оборотних активів використовують такі показники:

1) сума прибутку на 1 гривню оборотних активів, яка визначається як відношення суми чистого прибутку до середніх залишків оборотних активів.

Даний показник показує скільки прибутку отримує підприємство з кожної гривні інвестованої в оборотні активи.

2) рентабельність оборотних активів, яка визначається як відношення суми чистого прибутку до середніх залишків оборотних активів та виражена у відсотках.

Даний показник характеризує ступінь дохідності оборотних активів підприємства.

Таким чином, аналіз стану та ефективності використання оборотних активів за допомогою вище наведеної системи показників дає змогу проаналізувати фінансово-господарську діяльність підприємства, щодо стану та ефективності використання оборотних активів, мобілізації чи іммобілізації оборотних коштів, виявлення причин їх відхилення та факторів, які впливають на оборотність оборотних активів.