5.8. Мотивація навчальної діяльності молодших школярів

Більшість дітей приходить до школи з прагненням вчитися, вони ставляться до учіння, як до суспільно важливої діяльності. В перші дні навчання у кожної дитини виникає певне уявлення про ідеального учня. Щоправда, цей ідеал ще досить нечіткий, але він відіграє важливе значення у механізмі ставлення учнів до навчання. Домінуючим мотивом дитини протягом першого року навчання є статусний, чи позиційний, мотив „бути учнем”. Багато в чому це визначається зовнішньою атрибутикою статусу школяра. Але, як правило, до 2-го класу в більшості дітей цей мотив вичерпує себе і навчання стає обов'язком.

У силу своєї динамічності мотиваційна сфера дитини має великі можливості для формування і розвитку мотивів, необхідних для ефективного навчання. Висока мотивація може відігравати роль компенсаторного фактора у випадку недостатньо високих спеціальних здібностей чи недостатнього запасу необхідних знань, умінь і навичок. При традиційній системі навчання істотних змін у мотивації навчання школярів від першого класу до третього без спеціального втручання з боку педагогів і батьків не відбувається.

Найбільш схематично структуру учбово-пізнавальних мотивів дитини можна представити двома підгрупами:

1. Мотиви, пов'язані зі змістом навчання (мотивація змістом),

2. Мотиви, пов'язані з процесом навчання (мотивація процесом).

Мотивація змістом має на увазі прагнення дитини до пізнання нових фактів, суті явищ, їх походження, а мотивація процесом – сам процес здійснення дії, а іноді і можливість діяти .

Розвиток молодшого школяра в процесі навчання забезпечується передусім змістом останнього. Спочатку дітей приваблюють окремі факти, явища події, тобто цікавість досліджуваного на уроці матеріалу. При цьому пізнавальні інтереси дитини характеризуються переважною орієнтацією на вчителя. Першокласнику цікаво не будь-яке нове знання, а насамперед те, яке він одержує від вчителя. Це багато в чому визначає ситуаційний характер пізнавальних інтересів дитини на першому році навчання в школі. Поступово до 3-4-го класу, у міру нагромадження знань інтерес дітей спрямовується на науковий зміст навчального предмета, їх починають цікавити пояснення фактів, встановлення причинних залежностей. У цьому віці з’являється вибіркове відношення дітей до окремих навчальних предметів, в результаті чого загальний мотив навчання стає більш диференційованим.

Навчальна діяльність дитини стимулюється двома видами мотивів, які мають різне походження і різну психологічну характеристику. Одні з них породжуються переважно самою навчальною діяльністю і безпосередньо пов’язанні зі змістом і процесом навчання – пізнавальні мотиви. Інші „лежать ніби за межами навчального процесу” – соціальні мотиви. Пізнавальні мотиви навчання виявляють низьку спонукальну силу протягом практично всього розглянутого періоду дитинства.

Низький рівень дії пізнавальних мотивів на навчальну діяльність дитини в перший і в другий рік навчання в школі закономірний. Подібні мотиви Поступово формуються в процесі самого навчання. При цьому пізнавальні мотиви вимагають спеціальних дій для свого формування, інакше з насиченням потреби в позиції школяра, успішність навчання дитини різко знижується. Падіння інтересу до навчання і є наслідком згасання первісних соціальних мотивів школяра і не сформованості нових, пізнавальних мотивів.

У школярів мотиви учіння в основному залежать від рівня навчальної успішності учнів. Величезну роль у мотивації навчання грають одержувані школярами оцінки, які виступають як основний мотив навчання більш ніж у половини молодших школярів .При цьому мотив позитивної оцінки може бути і похідним від мотиву утвердження себе в колективі класу, прагнення до переваги і визнання однолітками. При цьому на початкових стадіях навчання можна говорити про мотиви переваги – „бути кращим, ніж інші” – чи мотиву суперництва, конкуренції.

Навчання впливає на розвиток молодших школярів і своєю організацією, оскільки саме вона визначає форми їхнього колективного співжиття, спілкування між собою та з учителем.. Ставлячи перед учнями нові пізнавальні і практичні задачі, озброюючи їх засобам розв'язання цих задач, навчання має передувати розвитку, спиратись не лише на його актуальні досягнення, а й на потенційні можливості.