5.3. Загальна характеристика розвитку емоційно-вольової сфери дітей молодшого шкільного віку

Емоційно-вольовий розвиток дитини у віці від 6 до 11 років прямо пов'язаний зі зміною способу життя і розширенням кола спілкування дитини.

Діти цього віку вкрай емоційні, але поступово вони оволодівають уміннями керувати своїми емоційними станами, стають стриманішими. врівноваженими. Основним джерелом емоцій є учбова та ігрова діяльність. Емоційну сферу молодших школярів складають переживання нового, здивування, сумніву, радощів пізнання, які, у свою чергу, є базою розвитку допитливості та формування пізнавальних інтересів. Для молодших школярів загалом характерним є життєрадісний, бадьорий настрій. Виникнення пізнавальних інтересів, поява радості пізнання є нормою формування особистості до 9-10 років. Як і раніше продовжується бурхливий розвиток і удосконалення „емоційної мови” дитини. У молодшому шкільному віці відбувається розвиток емоційної виразності, що позначається у великому багатстві інтонацій, відтінків міміки. Характерною рисою молодшого шкільного віку є емоційна вразливість, чуйність.

Особливості емоційно-вольової сфери молодшого школяра:

1. Емоційна вразливість ( бурхливо виражають реакції зовнішньо).

2. Схильність до афективних реакцій.

3. Почуття проявляє безпосередньо, не приховує те, що відчуває.

4. Одні почуття можуть швидко змінюватися на протилежні.

5. Діти мають багату жестикуляцію і рухливу міміку.

6. Почуття виражають імпульсивно, проте з'являється система довільної регуляції поведінки.

7. Помітних успіхів досягають молодші школярі в набуванні здатності пояснювати цілеспрямовані дії, долати при цьому зовнішні та внутрішні труднощі.

8. Навички самоконтролю стають органічним елементом самосвідомості учня і з'являються у всіх видах діяльності.

9. Паралельно з розвитком самоконтролю удосконалюється самооцінка.

10. Розвиваються моральні почуття: співчуття, співпереживання, відповідальність, формується почуття сорому, совісті. Діти мають достатньо розвинені інтелектуальні почуття (цікавість, бажання пізнавати щось нове).

11. Розвиваються естетичні почуття.

12. Може проявлятися негативізм (крадіжки).

Емоційні порушення в молодшому шкільному віці. Найбільш розповсюдженою є проблема емоційної нестійкості, неврівноваженості учнів молодших класів.

Причини порушення емоційної стійкості, дезінтеграції емоційного життя молодших школярів: вплив напружених умов та ситуацій ( екстремальних, емоціогенних); відсутність формування відповідного рівня найвищих – соціальних – емоцій.

Протиріччя цих двох тенденцій проявляється в різноманітних стресових станах, „афектах неадекватності” (розгубленості, негативізмі, роздратованості, загальмованості).

Причинами внутрішнього конфлікту та афективних станів є:

• несумісність різних систем вимог, що висуваються перед дитиною (те, що дозволяють батьки, не дозволяється в школі, та навпаки);

• вимоги, які ставлять дитину в принижене, залежне положення;

• протиріччя між високим рівнем домагань (наприклад, на роль відмінника), нерідко навіяних батьками, та реальними можливостями дитини;

• незадоволена потреба у сприятливих взаємовідношеннях з оточуючими;

• невдачі у навчанні, шкільне перевантаження, яке не тільки стимулює навчання, але й прямо руйнує психіку дитини, веде до перевтоми.

• тривале збереження завищеної самооцінки

У цей віковий період у дитини активно розвиваються соціальні емоції, такі, як самолюбство, почуття відповідальності, почуття довіри до людей і здатність дитини до співпереживання. Розвивається в учнів усвідомлення своїх почуттів і розуміння їх прояву у інших людей.

Воля – психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставлених цілей. Однією з найважливіших вольових якостей особистості є цілеспрямованість, і ініціативність, рішучість, витриманість і наполегливість, самостійність.

Формуванню вольових якостей молодших школярів сприяє передусім шкільне навчання, яке вимагає від учнів усвідомлення й виконання обов'язкових завдань, підпорядкування їм своєї активності, довільного регулювання поведінки, вміння активно керувати своєю увагою, слухати, думати, запам'ятовувати, узгоджувати свої потреби з вимогами вчителя.

Воля першокласника характеризується нестійкістю в часі. Першокласник у рамках норми прагне робити все „як треба” і хоче брати участь у кожному акті взаємодії з вчителем (відповідати на всі його запитання). При цьому його дії носять ще досить імпульсивний характер.

Помітних успіхів досягають молодші школярі в набтті здатності здійснювати цілеспрямовані дії, долати при цьому зовнішні та внутрішні труднощі. Підвищена емоційна збудливість негативно впливає на волю.

Найважливішою лінією психічного розвитку у даному віці є встановлення системи довільної регуляції, та розвиток самоконтролю. Формування самоконтролю як органічної властивості самосвідомості може розглядатися у якості найважливішого новоутворення молодшого шкільного віку.