Тема 5:

ПСИХОЛОГІЯ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ.

НАВЧАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1. Загальна психологічна характеристика соціальної ситуації розвитку молодшого школяра

2. Розвиток пізнавальних психічних процесів у молодших школярів.

3. Загальна характеристика розвитку емоційно-вольової сфери дітей молодшого шкільного віку

4. Розвиток соціальних емоцій у дітей молодшого шкільного віку

5. Формування особистості молодшого школяра.

6. Спілкування з дорослими та однолітками у молодшому шкільному віці

7. Навчальна діяльність молодших школярів

8. Мотивація навчальної діяльності молодших школярів

5.1. Загальна психологічна характеристика соціальної ситуації розвитку молодшого школяра

Основною особливістю цього віку є зміна соціальної позиції особистості, вчорашній дошкільник стає учнем, членом шкільного і класного колективів. Провідною діяльністю для молодших школярів стає навчання, яке суттєво змінює мотиви їхньої поведінки та відкриває нові джерела розвитку пізнавального й особистісного потенціалу. Навчальна діяльність є провідною в шкільному віці тому, що по-перше через неї здійснюються основні відносини дитини із суспільством; по-друге у ній здійснюється формування як основних якостей особистості дитини шкільного віку так і окремих психічних процесів ( Ц.Г. Ельконін). Найавторитетнішою фігурою стає вчитель.

Умови шкільного життя, учбова діяльність формують і закріплюють новоутворення молодшого шкільного віку.

1. Довільність психічних процесів – це здібність дитини свідомо регулювати пізнавальні процеси, стани, діяльність, поведінку. Вимоги навчальної діяльності неминуче ведуть учнів до формування довільності як характеристики всіх їхніх психічних процесів.

2. Самоконтроль – вияв усвідомлюваної регуляції власної поведінки та діяльності, постійне утримання в зоні уваги будь-якого власного психічного явища. Важливу роль у процесах самоконтролю відіграє вияв оцінного ставлення до себе, вміння оцінити результати своїх дій на основі співставлення з еталоном, зразками.

3. Внутрішній план дій – планування і виконання будь-яких дій у внутрішньому плані. У поточний період навчання учням першого класу потрібна опора на зовнішні предмети, моделі, малюнки. Поступово вони навчаються заміняти предмети словами (усний рахунок), утримувати в голові образи предметів. До закінчення початкової школи учні вже можуть виконувати дії про себе — у розумовому плані.

4. Рефлексія. Вчитель жадає від дитини не тільки вирішення задачі, але й обґрунтування її правильності. Це поступово формує здатність у дитини усвідомлювати те, що вона робить, що зробила. Більш того — оцінити на скільки правильно вона зробила і чому вона вважає, що правильно.

Рефлексія – це набута свідомістю здатність зосереджуватись на собі і оволодівати собою, зіставляти свою точку зору з поглядами інших, перевіряти глибину своїх знань.

Ігрова діяльність. Особливе значення для розвитку дитини має сюжетно рольова гра. У молодшому шкільному віці вона стає змістовнішою, ніж у дошкільному. У рольових іграх дошкільнята творчо успадковують та копіюють події з життя сім'ї дитячого садка, тоді як рольова гра молодших учнів ґрунтується на взаємовідносинах у класному і шкільному колективі, на стосунках літературних та історичних героїв тощо. У рольовій грі діти розвивають свою творчу фантазію, самостійно тренуються в засвоюванні соціальних форм поведінки, навчаються звертати увагу на реальних і символічних учасників гри, набувають цінного досвіду, важливого для подальшого їхнього розвитку.

5.2. Розвиток пізнавальних психічних процесів у молодших школярів. Розвиток мислення. На початку шкільного навчання егоцентричне мислення дошкільника змінюється здатністю до конкретних розумових операцій. Дітям стають доступні такі з них, як децентрація, зворотність, уміння подумки простежувати зміни об'єкта. Проте мислення молодшого школяра обмежується тим, що стосується реальних об'єктів.

Молодший шкільний вік – це період інтенсивного розвитку і якісного перетворення пізнавальних процесів: вони починають набувати опосередкованого характеру, стають усвідомленими і довільними. Дитина поступово опановує свої психологічні процеси, вчиться керувати увагою, пам’яттю, мисленням. Мислення стає центром свідомості, діяльності дитини. Розвиток словесно-логічного мислення, який відбувається по мірі засвоєння наукових знань перебудовує і всі інші пізнавальні процеси. Саме мислення стає в центр розвитку в цей період дитинства. Тому розвиток сприймання і пам'яті йде по шляху інтелектуалізації.

Мислення молодших школярів має конкретний характер, який проявляється у тому, що при розв'язанні мислительної задачі вони виходять з означених словами конкретних предметів, їх зображень або уявлень.

Операції аналізу і синтезу поєднуються в порівнянні об'єктів (М.Заброцький). У зв'язку з цим змінюється і форма мислення. Воно стає понятійним.

Молодший школяр використовує порівняння в найрізноманітніших видах навчальної роботи, сприяючи більш поглибленому, свідомому, міцному засвоєнню дітьми навчального матеріалу.

В учнів другого класу під впливом вимог навчальної діяльності поступово вдосконалюються способи узагальнення. Від переважно наочно-мовних способів діти переходять до уявно-мовних, а під кінець навчального року до понятійно-мовних способів.

За теорією П.Я. Гальперіна (про планомірне формування розумових дій і понять) онтогенез мислення має поетапний перебіг:

І етап – дія з об'єктом у матеріалізованій формі (лічба на паличках або доведення теореми на моделі геометричної фігури).

ІІ етап – дія супроводжується голосним мовленням: дитина 4-5 років проговорює те, що робить.

ІІІ етап – поступове зникнення зовнішньої, звукової сторони мовлення і поява власної розумової дії, що ґрунтується на внутрішньому мовленні (структурно згорнуте проговорюння „про себе”)

Порушення інтелектуального розвитку у молодшому шкільному віці проявляються у неможливості розуміння і засвоєння програми початкових класів загальноосвітньої школи, недостатності основних життєвих знань, невмінні утворювати ряд загальних понять (транспорт, продукти, харчування), у повному нерозумінні переносного і прихованого змісту (прислів’я, метафоричні вислови), а також у неможливості зв'язного переказу прочитаного чи почутого короткого оповідання, казки.

Розвиток мовлення у дітей молодшого шкільного віку. Шестирічна здорова дитина володіє активним словниковим запасом від 3000 до 7000 слів. У нормі вона здатна до усвідомленого аналізу мови: визначення в слові звуків та складів, встановлення їхньої послідовності. За даними дослідження Ж.Піаже, мовлення дітей 6-8 років виявляється в таких його функціональних формах: повторення (дитина повторює почуте слово, не звертаючи уваги на його суть); монолог (дитина говорить ні до кого не звертаючись); колективний монолог (дитина звертається до уявного співбесідника); повідомлення (дитина обмінюється думками з товаришами чи дорослими, будучи зацікавленою в тому, щоб її слухали і розуміли); критика; наказ; прохання й погрози; питання і відповіді, їх співвідношення є одним з показників розвитку мовлення. У молодшому шкільному віці, зазначає 0.І.Пєнькова, значно розширюється коло слів, якими позначаються предмети навколишнього світу, явища, їх ознаки, способи вживання, дії, процеси, але далеко не всі з цих слів усвідомлюються учнями. Тільки 10-18% учнів І-III класів наближають визначення слів до наукових.

Новим у формуванні мовлення є свідоме вживання різних форм слова, оволодіння письмовим мовленням, збагачення внутрішнього мовлення. Змінюється співвідношення вживаних категорій слів, зростає словник, урізноманітнюються функції мовлення, удосконалюється його синтаксична структура тощо. У молодшому шкільному віці діти удосконалюють навички усного мовлення.

Розвиток відчуттів і сприймання у молодших школярів. В процесі розвитку відчуттів і сприймання у молодших школярів і відбувається перехід від мимовільного сприймання дошкільника до цілеспрямованого довільного спостереження за об'єктом у молодшого школяра. В розвитку сприймання відбуваються кількісні зміни у зростанні швидкості перебігу процесу сприймання, у збільшенні числа сприймання об'єктів, розширенні обсягу їх запам'ятовування тощо. Якісні зміни являють собою певні перетворення його структури, виникнення нових його особливостей.

У молодших школярів сприймання стає більш довільним, цілеспрямованим і категорійним процесом. Сприймання молодших школярів досить розвинуте, однак ще слабо диференційоване. Включення школярів у процес учіння сприяє формуванню у них такого виду діяльності як спостереження.

Особливості сприймання молодших школярів виявляються у виконанні завдань на вибір об'єктів з певної їх сукупності. Вибираючи предмети, вони орієнтуються здебільшого на їх колір та форму. Точність розрізнення кольорів і кольорових відтінків збільшується на 45% порівняно з дошкільниками.

Учням молодшого шкільного віку важко сприймати перспективу. Розвиток сприймання часу в молодших школярів виявляється у все більш правильному відображенні тривалості, швидкості й послідовності явищ об'єктивної дійсності.. Підвищується у молодших школярів і здатність розрізняти висоту звуків. Для початку навчання музики молодший шкільний вік є найбільш сприятливим.

Розвиток уяви у молодшому шкільному віці. Основна тенденція в розвитку уяви молодших школярів полягає в переходах від переважно репродуктивних її форм до творчої переробки уявлень, від простого довільного їх комбінування до логічного обґрунтованої побудови нових образів. Зростає швидкість утворення образів фантазії.

У процесі учіння уява поступово розвивається, зокрема вдосконалюється відтворююча уява, стаючи дедалі реалістичнішою і керованою.

Інтенсивно формується і творча уява, на базі минулого досвіду з'являються нові образи, від простого довільного комбінування уявлень діти поступово переходять до логічно обґрунтованої побудови нових образів.

Основна тенденція в розвитку уяви молодших школярів полягає в переходах від переважно репродуктивних її форм до творчої переробки уявлень, під простого їх комбінування до логічно обґрунтованої побудови нових образів.

Велику роль у розвитку уяви молодших школярів відіграє читання художньої літератури. Художній опис дає дітям можливість уявити собі картину, змальовану автором, перенестись в зображувану ним обстановку, „бачити” і „чути” героїв твору, переживати найрізноманітніші їх почуття (Б.М. Тєплов).

Розвиток уваги у молодших школярів. Прийоми активізації уваги. Переважаючим видом уваги молодшого школяра залишається мимовільна, фізіологічною основою якої є орієнтувальний рефлекс. В цьому віці наявна сильна реакція на все нове, яскраве, незвичайне. Дитина не може в достатній мірі керувати своєю увагою. Це можна пояснити і тим, що переважає наочно-образний характер розумової діяльності. Для молодших школярів зовнішні враження – сильний відволікаючий фактор, їм важко зосередитися на незрозумілому важкому матеріалі. Тому, для зацікавлення учнів, виклад навчального матеріалу повинен бути наочно підкріпленим.

У молодшому шкільному віці увага набуває чіткіших ознак довільності. Джерелом уваги є вже не стільки об'єкт, скільки процеси, що пов'язують з ним дитину. Розвиток довільної уваги в молодших школярів здійснюється досить успішно, якщо створюються умови для їх цілеспрямованої роботи та цілепокладання. Розвиток довільної уваги в дітей іде від керування цілями, які ставлять дорослі, до реалізації цілей, які ставлять самі учні, від постійного контролю дій учня вчителем до контролю дитиною своїх однокласників , а потім і до самоконтролю (М.Ф.Добринін, М.С.Горбач, І.В.Страхов).

Відбувається розвиток певних властивостей уваги дитини, таких, як обсяг і стійкість, переключення і концентрація. Наприклад, до 10-11 років обсяг і стійкість, переключення і концентрація довільної уваги в дітей майже такі ж, як її дорослої людини. Обсяг уваги молодшого школяра менший, ніж у дорослої людини, розподіл уваги – слабший. Молодший школяр не може розподіляти увагу між різними видами роботи, наприклад, між власним читанням і слуханням товариша.

В молодшому шкільному віці розвивається здатність тривало зосереджуватись на пізнавальних об'єктах, переборювати дію сильних відволікаючих об'єктів, розподіляти і переключати увагу. Більш того, відомо, що така характеристика уваги, як переключення, у дітей цього віку розвинута істотно вище, ніж середній її показник у дорослих. Імовірно, це обумовлено молодістю організму і рухливістю процесів у центральній нервовій системі дитини.

Особливу роль у розвитку довільної уваги грає школа і навчальний процес. Розвиток довільної уваги у молодших школярів тісно пов'язаний з розвитком відповідального ставлення до навчання. У процесі шкільних занять дитина дисциплінується, у неї формується посидючість здатність контролювати свою поведінку.

Увага залежить і від доступності навчальних завдань, поставлених перед учнями, а також від уміння вчителя так організувати навчальну діяльність, щоб охопити нею всіх учнів у класі. Серед причин нестійкості уваги в цьому віці можна назвати недостатню розумову активність дітей, зумовлену як недосконалими методиками навчання, так і рівнем їх готовності до учбової діяльності, непереборними труднощами у навчанні, станом здоров'я.

Розвиток пам'яті у дітей молодшого шкільного віку. Бурхливий розвиток характеристик пам'яті молодших школярів пов'язаний насамперед з процесом навчання. Молодший шкільний вік характеризується значними якісними змінами, які відбуваються в розвитку пам'яті дитини. У молодших школярів добре розвинена наочно-образна пам'ять.

Під впливом навчання формується логічна пам'ять, яка відіграє основну роль у набутті знань. Не вміючи ще диференціювати завдання, молодші школярі виробляють у себе настанову на дослівне запам'ятовування й відтворення.

У молодшому шкільному віці значно підвищується здатність заучувати і відтворювати. Зростає продуктивність запам'ятовування навчального матеріалу.

Обсяг запам'ятовування матеріалу зростає. Зростає міцність запам'ятовування. У молодших школярів інтенсивно розвивається точність запам'ятовування тексту.

Молодші школярі володіють розвиненою механічною пам'яттю, що дає багатьом із них можливість механічно заучувати навчальні тексти.. Зростає продуктивність запам'ятовування навчального матеріалу. Обсяг запам'ятовування за однаковий проміжок часу однакового матеріалу з віком і навчанням молодших школярів теж зростає. Водночас удосконалюється змістова (смислова) пам'ять. Це дає можливість засвоювати раціональні способи запам'ятовування (мнемотехнічні прийоми). Дитина засвоює матеріал, усвідомлюючи його. Мислення та смислова пам'ять виявляються нерозривно зв'язаними.

Розвиток пам'яті молодших школярів полягає в зміні співвідношення мимовільного й довільного запам'ятовування (у бік зростання ролі довільного), образної та словесно-логічної пам'яті. Удосконалення смислової пам'яті дає можливість засвоїти мнемонічні прийоми (раціональні способи запам'ятовування).

Розвиток пам'яті в період шкільного онтогенезу характеризується прогресивними змінами та певною поетапністю. Найбільш продуктивні зміни в період шкільного онтогенезу має короткочасна пам'ять у порівнянні з тривалою.

Серед мнемічних процесів (запам'ятовування, збереження, забування і відтворення) найбільшим змінам в молодшому шкільному віці під впливом основних психічних новоутворень підлягає запам'ятовування. В процесі і формування аналізу діти набувають можливості осмислено запам'ятовувати запропонований матеріал, виділяючи в ньому змістовні співвідношення і смислові елементи.

У молодших школярів розвиваються всі види пам'яті. Але особливо інтенсивно формується словесно-логічна пам'ять як умова й результат успіхів у навчанні . Відомо, що у знаннях, якими оволодівають молодші школярі, переважає матеріал конкретний, а не абстрактний. Однак, вивчаючи природничі предмети, вони знайомляться з причинними зв'язками, простими узагальненнями . На перший план виступає довільна пам'ять, до якої висуваються певні вимоги, але вона в дітей ще достатньо не сформована. Через це учні молодших класів відчувають труднощі, не вміють проконтролювати розуміння матеріалу, перевірити себе.

Пам'ять молодших школярів порівняно з пам'яттю дошкільників більш свідома й організована, проте в ній є недоліки. Недоліками пам'яті молодших школярів є невміння правильно організувати процес запам'ятовування, невміння розбити матеріал для запам'ятовування на розділи або підгрупи, виділити опорні пункти для засвоєння, користуватися логічними схемами.

До переходу в середню ланку в учнів повинна сформуватися здібність до запам'ятовування і відтворення загального змісту матеріалу, доведення, аргументації, логічних схем, розмірковувань.