4.6. Спілкування дитини з дорослими та однолітками у дошкільному віці

Спілкування - це багатоплановий процес взаємодії, взаємовпливу, взаємосприймання і взаєморозуміння між людьми (О.О.Бодальов). Спілкування — це багатоплановий процес, в якому можна виокремити такі основні функції: комунікативну, інтерактивну та перцептивну.

Спілкування дитини з дорослими у дошкільному віці. Інформацію про свої можливості дошкільник накопичує в індивідуальному досвіді. Ця інформація стає конструктивним матеріалом для формування Я-образу в тому випадку, коли вона підтверджується в досвіді спілкування дитини з дорослими. Тому велику роль мають точні оцінні впливи дорослого в утворенні об'єктивних уявлень дитини про саму себе. Досвід спілкування з дорослими служить для дітей засобом порівняння себе з еталоном або ідеалом, до якого можна прагнути.

Рівень точності уявлень дошкільника про себе пропорційний рівню адекватності оцінних впливів дорослого. Занижена оцінка дорослих негативно впливає на точність визначення дітьми результатів своїх дій. Вона викликає в дітей недовіру, суперечки, незгоду і навіть відмову від діяльності. Завищена оцінка дорослих справляє подвійну дію на поведінку дошкільника:

1) вона спотворює уявлення дитини убік перебільшення результатів своїх дій;

2) мобілізує її сили, стимулює оптимізм і впевненість дитини в досягненні гарних результатів.

Залежність поведінки дошкільника від оцінних впливів дорослого обернено пропорційна віку дітей: чим молодша дитина, тим менш критично сприймає вона думки дорослих і тим менше її уявлення про свої можливості спираються на конкретні результати діяльності. У старшому дошкільному віці дорослий залишається для дитини таким же авторитетом, як і для маляти, однак оцінки дошкільника переломлюються через призму тих результатів і висновків, які підказує дитині її індивідуальний досвід.

Спілкування з однолітками в дошкільному віці. Важливу роль у формуванні особистості дитини має потреба у спілкуванні з однолітками. Між дітьми можуть виникати найрізноманітніші форми взаємин. Діти дошкільного віку в спільній діяльності засвоюють такі форми співробітництва: чергують і узгоджують дії; сумісно виконують одну операцію; контролюють дії партнера, виправляють його помилки; допомагають партнеру, виконують частину його роботи; приймають зауваження партнера, виправляють свої помилки.

У дошкільників продовжують розвиватися способи спілкування. Генетично найбільш ранньою формою спілкування є наслідування. Впродовж дошкільного віку у дитини змінюється характер наслідування. Якщо молодший дошкільник наслідував окремі форми поведінки дорослих і однолітків, то старший дошкільник не сліпо наслідує, а свідомо засвоює зразки норм поведінки.

Після 4 років кількість контактів з однолітками швидко зростає. З розвитком мови в дитини формується здатність до оцінки особистісних якостей інших людей і чутливість до них.

Спираючись на результати досліджень, можна виділити 5 рівнів взаємодії дітей у грі:

1 . Гра наодинці, коли взаємодія відсутня.

2. Гра-спостереження – характерна для 2-річних дітей, взаємодія обмежується спостереженням однієї дитини за грою інших.

3. Паралельна гра – дитина грає поряд з іншими, використовує ті ж самі іграшки, але взаємодіяти у будь-який спосіб ще не намагається.

4. Асоціативна гра – характерна для 4 і 5-річних дітей. Діти діляться іграшками, взаємодіють, але не координують свої дії за сюжетом.

5. Спільна гра – характерна для 5-7-річних дітей. У цьому виді гри діти зайняті спільною справою, можуть взаємодіяти протягом доволі тривалого часу: діляться іграшками(будують з кубиків будинок), встановлюють правила (піжмурки), обмінюються ролями, допомагають один одному. Дитина може порозумітися з друзями, але їх гра не триває довго, якщо вона відбувається без нагляду.

Для дошкільників однолітки виступають як носії норм і форм поведінки, які задаються дорослими. У цьому віці закладаються основні стереотипи соціальної поведінки особистості. Мотиви міжособистісної привабливості не усвідомлюються дошкільниками. Контакти, що виникають спонтанно, або організуються дорослими, носять нетривалий характер. Джерелом уявлень про нормативну поведінку при цьому виступають дорослі. Засвоєння ж норм і правил міжособистісних відносин відбувається у взаємодії з однолітками. Норми, що регулюють міжособистісні відносини дошкільників, знаходяться в стадії формування. Відсутність особистого соціального досвіду спонукає дітей у своїх діях орієнтуватися на думку більшості (бути таким, "як усі"). Симпатії та антипатії дошкільника обумовлені тим, у якому ступені одноліток відповідає соціальному еталону, що формується на основі оцінок дорослих і взаємних оцінок однолітків.