4.5. Розвиток особистості дошкільника

Дошкільний вік є початковим етапом формування особистості. Самосвідомість формується до кінця дошкільного віку завдяки інтенсивному інтелектуальному й особистісному розвитку. Самосвідомість – центральне новоутворення дошкільного дитинства. Об'єктами самопізнання дошкільника стають окремі частини тіла, дії, мовні акти, вчинки, переживання та особисті якості.

У дітей виникають такі особистісні новоутворення, як супідрядність мотивів, засвоєння моральних норм та формування довільної поведінки.

Супідрядність мотивів полягає в тому, що діяльність і поведінка дошкільника не просто існують поряд, а вступають між собою у різні співвідношення. Це виявляється не тільки у факті так званої боротьби мотивів, а й у їх ієрархічній будові, тобто домінуванні одних і підпорядкуванні інших. Вивчення мотивів дошкільників дало можливість встановити серед них дві великі групи: особисті та суспільно-значимі. У дітей дошкільного віку переважають особисті мотиви. Вони найбільш яскраво проявляються в спілкуванні з дорослими. Дитина намагається отримати емоційну оцінку дорослого — схвалення, похвалу, ласку.

Приблизно до 4 років співпідпорядкованість потреб і бажань дитини набуває більш-менш стійких форм. З'являються домінуючі установки: в одних — престижні (егоїстичні), в інших — навпаки, альтруїстичні, в третіх — спрямовані на досягнення успіху. Різноманітні інтереси дитини також починають набувати підносної стійкості. Внаслідок цього починає складатися індивідуальна мотиваційна система (сфера) дитини (Ільїн Е., 2000).

У дошкільному віці дитина починає керуватися в своїй поведінці моральними нормами. У неї формуються моральні уявлення та оцінки. Спеціальними дослідженнями (Р.Х. Шакуров) встановлено зв'язок між емоційними реакціями дітей на оцінні впливи дорослих, становленням самолюбства і гордощів. Переживання гордощів вперше виникають у дитини внаслідок прямої оцінки дорослого, а потім і без неї. Поступово формується потреба гордитися певними якостями, зберігати позитивну оцінку дорослих і тим задовольняти своє самолюбство. З усвідомленням суспільних цінностей діти починають гордитися трудовими успіхами, професійною майстерністю батьків.

Самолюбство також може виявлятися в переживанні сорому, ніяковості. Вони виникають, якщо дитина втрачає позитивну оцінку, хороше ставлення до неї дорослих за умов, що ця оцінка дається авторитетною для дитини особою. Розвиток почуття сорому у дошкільників пов'язаний із зростанням їх морального досвіду й самосвідомості. (О. Кульчицька). Почуття самолюбства, гордощів, власної гідності, сорому, які формуються у дитини, стають мотиваційними компонентами всіх моральних якостей її особистості.

У дошкільному віці з'являється певне відношення до себе та своїх можливостей. Дитина спочатку здобуває вміння оцінювати дії інших дітей, а потім власні дії. Самооцінка практично завжди співпадає із зовнішньою оцінкою.

До 7 років самооцінка вмінь стає більш адекватною. У цілому самооцінка дошкільника дуже висока. П'ятирічні діти, як правило, переоцінюють себе. Їх думки спрямовані на те, щоб найбільше дізнатися про себе, вони порівнюють себе з іншими дітьми, зі своїми батьками, ставлять безліч питань. Часто самооцінка дітей є прямим відображенням ставлення до них оточуючих. Більш соціалізовані діти володіють більш розвинутою "Я-концепцією”. Описуючи себе, дошкільнята можуть характеризувати свої фізичні якості ("В мене темне волосся"), свої заняття ("Я ходжу в дитсадок"), розповідають про свої родини.

Самооцінка старших дошкільників стає достатньо стійкою. Виникають раціональні компоненти самооцінки. Діти порівнюють свої досягнення з досягненнями товаришів, оцінюють не тільки наслідки роботи, а й себе самих, свої можливості, навчаються контролювати себе і ставити перед собою певні конкретні вимоги.

Дитина може вільно пересуватися і достатньо володіє мовою, щоб задавати питання й осмислювати отримані на них відповіді. Вкрай важливо, щоб батьки не придушували пізнавальну активність дитини. Головною небезпекою цього періоду вважається можливість появи в дитини почуття провини за свою допитливість і активність. Це може придушити почуття ініціативи (Е.Еріксон).

Наприкінці дошкільного віку в дитини виявляється опосередкована „образом Я” саморегуляція моральної поведінки, тобто відбувається розшарування „образа Я” на „Я-реальне” і „Я-потенційне”.