ТЕМА 4

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1. Соціальна ситуація розвитку дітей дошкільного віку

2. Розвиток пізнавальних процесів у дошкільному віці

3. Розвиток емоційно-вольової сфери в дошкільному віці

4. Формування вищих почуттів та соціальних емоцій у дошкільника

5. Розвиток особистості дошкільника

6. Спілкування дитини з дорослими та однолітками у дошкільному віці

4.1. Соціальна ситуація розвитку дітей дошкільного віку

Потреба в спілкуванні з дорослими та однолітками визначає становлення особистості дитини. Спілкування з дорослими розгортається на основі значної самостійності дошкільника, розширення його знайомства з оточуючою дійсністю і носить назву пізнавального спілкування. Провідним засобом спілкування у дошкільників є мова.

У дошкільному віці виникає й інша форма спілкування — особистісна, яка характеризується тим, що дитина намагається обговорювати з дорослими поведінку і вчинки інших людей і своїх власних з погляду моральних норм.

Приблизно до 4 років провідною в поведінці дитини залишається предметна діяльність, основним змістом якої є пізнання властивостей об'єктів і удосконалювання навичок маніпулювання з ними. У цей же час інтенсивно розвивається мова, що стає до 5 років основним засобом спілкування як з дорослими так і з дітьми. В 3,5-4 роки провідною діяльністю дитини виступає сюжетно-рольова гра, основним призначенням якої, з погляду формування суб'єкта діяльності і спілкування, є відтворення та інтеріоризація, найважливіших ролей дорослих і відпрацьовування навичок формального - неформального спілкування.

Дитина дошкільних має велике бажання включитися в доросле життя, активно в ньому брати участь. Протиріччя цієї соціальної ситуації розвитку полягає у тому, що дитина є членом суспільства, поза суспільством вона жити не може, основна її потреба — жити разом з оточуючими людьми, але це здійснити в сучасних історичних умовах неможливо; життя дитини проходить в умовах опосередкованого, а не прямого зв'язку зі світом (Д.Б. Ельконін). Саме з цього протиріччя і народжується рольова гра — самостійна діяльність дітей, що моделює життя дорослих. Вчені розглядають гру як провідну діяльність дошкільника і визначають соціальну обумовленість її розвитку (Л.С. Виготський, Д Б Ельконін).

На рубежі раннього і дошкільного віку виникають перші види дитячих ігор. Це перш за все, режисерська гра. За нею зразу ж з'являється образно – рольова гра В ній дитина уявляє себе ким завгодно і відповідно діє. Та обов'язковою умовою розгорнення такої гри є яскраві, інтенсивні переживання. Саме режисерська та образно-рольова гра стають джерелом сюжетно-рольової гри, яка досягає своєї найбільш розвинутої форми в середньому дошкільному віці. Пізніше з неї виділяються ігри з правилами та інші види ігор.

4.2. Розвиток пізнавальних процесів у дошкільному віці

Розвиток мислення у дошкільному віці.

Впродовж дошкільного віку мислення дитини суттєво змінюється. Розвиток відбувається поетапно, і кожний попередній рівень необхідний для наступного. Мислення розвивається від наочно-дійового до образного. Далі на основі образного мислення починає розвиватися образно-схематичне яке є проміжним між образним і логічним мисленням. Образно-схематичне мислення дає можливість встановлювати зв'язки і співвідношення між предметами та їх властивостями.

У дошкільному віці далі розвивається наочно-дійове мислення дитини. Дитина з високим рівнем розвитку наочно – дійового мислення добре справляється з різними видами продуктивної діяльності, де потрібне вміння працювати за наочним зразком, вміння співвідносити розміри та форми предметів для вирішення поставленої задачі.

Протягом дошкільного генезису мислення йде у двох напрямках: розвиваються форми мислення і мисленнєві операції.

Поступово діти усвідомлюють не тільки зовнішні зв'язки між предметами та явищами, а й більш приховані, глибокі, суттєві. Удосконалюються мисленнєві дії. Від невпорядкованих пробних дій діти переходять до спроб пошукового характеру, від зовнішніх актів до внутрішніх дій з об'єктами.

У всіх вилах діяльності дошкільника розвиваються розумові операції, такі як узагальнення, порівняння, абстрагування, класифікація, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, розуміння взаємозв'язків, здатність міркувати.

Так, дитина може зрозуміти головну думку, речення тексту, картинки, об'єднати деяку кількість картинок на основі загальної ознаки, розкласти картинки на групи за істотною ознакою.

У дошкільному віці в мислені дітей відбуваються зміни співвідношення між практичною дією – образом і мовленням внаслідок чого зростає роль мовлення.

Розвиток мовлення у дошкільному віці. Мова — засіб організації людських стосунків. За її допомогою люди досягають розуміння, обмінюються думками, здобувають знання, передають їх нащадкам, дістають можливість налагодити спільну діяльність. Мовлення — це процес використання людиною мови для спілкування. Внутрішнє мовлення не спрямоване на спілкування з іншими людьми. Людина користується внутрішнім мовленням, коли щось обмірковує, планує свої дії, не висловлюючись вголос і не записуючи на папері, не контактуючи при цьому з іншими людьми. Внутрішнє мовлення беззвучне, тобто не вимовляється вголос, хоча часто виявляється у вигляді шепотіння, а то й починає звучати, переходячи в розмову із самим собою. Це трапляється у разі великого напруження думки, що супроводжується виразними емоціями.

В дошкільному дитинстві в основному завершується довгий і складний процес оволодіння мовою. До 7 років мова стає засобом спілкування і мислення дитини, а також предметом свідомого вивчення, оскільки при підготовці до школи починається навчання читанню і письму. Розвивається звукова сторона мови. Молодші дошкільники починають усвідомлювати особливості своєї рідної вимови. Інтенсивно росте словниковий склад мови. За В.Штерном, в 2 року дитина активно використовує 3000 слів. Розвивається граматичний склад мови. Дітьми засвоюються тонкі закономірності морфологічного порядку (побудова слова) та синтаксичного (побудова фрази). Дитина 3-5 років не просто активно володіє мовою — вона творчо засвоює мовну дійсність. У дитини-дошкільника з'являється оригінальне словотворення, яке К.Чуковський описав у своїй чудовій книзі «Від 2 до 5». Наприклад, «Від м'ятних цукерок у роті сквознячок», «У лисого голова — босяком», «Пішли в ліс заблуждатися». Хвора дитина вимагає: «Покладіть мені на голову холодний мокрес», «Чоловік стрекози — стрекозьол», «Давайте лопатить сніг», «Мама сердиться, та швидко удобряється».

Розвиток відчуттів та сприймання у дошкільному віці. На думку А.В.Запорожця, розвиток сприймання вступає в принципово нову фазу при переході від раннього до дошкільного віку. У цей період під впливом ігрової і конструктивної діяльності в дітей виникають складні види зорового аналізу і синтезу. У дітей знижуються пороги відчуттів, підвищується гострота зору і кольоровідчуття, розвивається фонематичний та звуковисотний слух, значно зростає точність оцінок ваги предметів. У результаті сенсорного розвитку дитина оволодіває перцептивним діями, основна функція яких полягає в обстеженні об'єктів і вичлененні в них найбільш характерних властивостей, а також в засвоєнні сенсорних еталонів, загальноприйнятих.

Значною мірою на сприймання впливає мовлення, коли дитина починає використовувати назви якостей, ознак, станів об'єктів. Дитина називає предмети і починає краще розуміти реальні відношення між ними.

Значні зміни відбуваються у розвитку орієнтування дитини у просторі і просторових розміщеннях предметів. Це орієнтування починається із виділення дитиною власного тіла, провідної руки. У дітей дошкільного віку інтенсивно розвивається сприймання таких просторових ознак і відношень предметів, як форма, величина, довжина, ширина, висота, положення, віддалення.

Сприймання абстрактної геометричної форми тільки починає складатися в дошкільному віці. Спочатку діти "опредмечують" геометричну форму: коло – це і колесо, коліщатко; трикутник – дах хатки; прямокутник – віконце, хатка без даху, тощо.

Сприймання стає все більш активними, довільним, цілеспрямованим. Найбільш важким для засвоєння дошкільниками є орієнтування у часі, оскільки час не має наочної форми. Від першочергового сприймання часових відрізків, пов'язаних із режимними моментами, діти переходять до сприймання і змін сезонів, днів. Дещо краще вони уявляють теперішній час, до кінця дошкільного віку починають уявляти майбутнє, але в недалекій часовій перспективі.

Розвиток пам'яті у дітей дошкільного віку.

Дошкільне дитинство – вік, найсприятливіший для розвитку пам'яті. Пам'ять перетворюється на домінуючу функцію. Саме в цей віковий період дитина з вражаючою легкістю запам'ятовує найрізноманітніший матеріал.

Пам'ять знаходиться у центрі свідомості дошкільника (Л.С. Виготський). На межі 3-4 років відбувається перехід від дитячої до дорослої форми організації пам'яті. Тому події, що відбуваються в перші два роки життя не можна згодом відтворити.

В дошкільному віці пам'ять включається у процес формування особистості.

3 та 4 роки життя стають роками перших дитячих спогадів. П'ятий рік життя дитини потрібно вважати в середньому першим роком більш-менш задовільного запам'ятовування. Починаючи саме з цього року враження дитинства зберігаються на все життя.

В молодшому дошкільному віці дитина має величезний запас слів. Дошкільник може грати в досить складні ігри, запам'ятовуючи і виконуючи всі вимоги гри. У дітей до цього часу е вже багато спогадів, насамперед образних уявлень, якими вони можуть оперувати.

У процесі спілкування з дорослими у дітей все частіше виникає потреба щось запам'ятати і пригадати, а від цього значною мірою залежить результативність їх діяльності. Тому саме в дошкільному віці починається формування власне мнемічні дії, які мають свої специфічні цілі та способи їх досягнення. (О.М. Леонтьєв, Ш.Зінченко).

У дітей дошкільного віку пам'ять є мимовільною. Спостерігаються певні можливості формування простих прийомів осмисленого запам'ятовування, але основна риса їх пам'яті – безпосередність, яка спирається на співпереживання, на наочні образи оточуючого. Дитина не має за мету щось запам'ятати, вона не володіє спеціальними способами запам'ятовування. Між 4-5 роками починає формуватись довільна пам'ять, але свідоме запам'ятовування та пригадування з'являються лише епізодично. Довільне пригадування передує довільному запам'ятовуванню, розвиток довільної пам'яті починається з розвитку довільного відтворення. Причиною цього є те, що ситуація запам'ятовування сама по собі часто не спонукає до особливої активності. Ситуація пригадування здійснює позитивний вплив на розвиток запам'ятовування: невдачі у відтворенні спонукають дитину чіткіше виділити мету, усвідомити її необхідність і щось зробити для її досягнення (наприклад, повторити доручення).

З виникненням довільних процесів пам'яті мимовільні форми запам'ятовування і відтворення не зникають, а зберігаються й продовжують розвиватися.

Розвиток уяви в дошкільному віці. Уява дитини починає розвиватися в кінці другого, на початку третього року життя. Про наявність образів як результатів уяви можна судити по тому, що діти із задоволенням слухають невеликі розповіді, казки, співпереживають героям. Розвитку репродуктивної і творчої (продуктивної) уяви дошкільників сприяють різні види продуктивної діяльності, такі як конструювання, ліплення, малювання тощо. Особливість образів, які створюють діти, заключається в тому, що вони не можуть існувати самостійно, їм необхідна зовнішня опора в діяльності Так, наприклад, якщо в грі дитина повинна створити образ людини, то цю роль вона бере на себе і діє в уявній ситуації. Велике значення в розвитку творчої уяви має дитяче словотворення.

Діти складають казки, дражнилки і т. ін. Характерним для дошкільника є зростаюча довільність уяви. В ході розвитку вона перетворюється у відносно самостійну психічну діяльність.

Свідоцтвом того, що механізм уяви почав працювати є те, що 5-річна дитина може вільно оперувати думками, образами, почуттями - і починає:

- відокремлювати образи, почуття, думки від практичної діяльності, дитина стає здатною діяти з ними окремо;

- звільняти образи, почуття і думки від влади над ними пам'яті, хоча вони й пов'язані з процесами збереження і відтворення закладеного в пам'яті;

- ментальне змінювати образи, почуття і думки про предмет, не торкаючись йот, руками;

- за допомогою уяви створювати і руйнувати віртуальну реальність, не чіпаючи реального оточення (С.Д. Максименко).

Розвиток уваги у дошкільному віці. Шлях до довільної уваги як свідомо керованої внутрішньої дії розпочинається в процесі спільної діяльності і пролягає через використання дитиною зовнішньої опори. Проте й позбувшись такої опори, вона спочатку отримує здатність зосереджуватись на зовнішньому об'єкті (об'єкті сприймання) і лише згодом – на внутрішньому. Якщо у 2-3 роки у маляти переважає мимовільна увага, то до 5-6 років прояв уваги набуває все більше довільного характеру. Так, молодші дошкільники звичайно розглядають приваблюючі їхню увагу картинки 6-8 секунд, а старші дошкільники можуть зосереджувати свою увагу на об'єкті від 12 до 20 секунд. Аналогічна тенденція виявляється й у виконуваній дітьми діяльності. У процесі дорослішання діти спроможні займатися будь-чим вже протягом більш тривалого часу.

Керуючись результатами досліджень, можна вказати такі особливості уваги дошкільників:

- парадоксальне поєднання інертності і нестійкості. Інертність характеризується цілковитим захопленням будь-яким заняттям, неможливістю переключитися на іншу діяльність, відсутністю реакції на важливі для дитини події і враження. Нестійкість характеризується мимовільним відволіканням дитини на будь-які подразники;

- частота і тривалість відволікань уваги залежить від виду діяльності. Найбільш напруженою є словесна діяльність (вивчення віршів напам'ять);

- низький рівень довільності, осмисленої самою дитиною регуляції своєї уваги, відсутність опосередкованості уваги;

- недостатня стійкість уваги утруднює протікання цілеспрямованої пізнавальної діяльності, обумовлює труднощі мисленнєвої діяльності;

- вибірковість уваги дошкільника пов'язана з мотиваційною сферою, із значимістю об'єктів, що відображаються. Зміна вибору об'єктів уваги нерозривно пов'язана з динамікою рівня розвитку особистості дитини;

- об'єм уваги пов'язаний із пропускною спроможністю органів чуття. Обмежений об'єм уваги не дозволяє дошкільнику спостерігати оточуючий світ. Дитина не може оцінити наслідки, до яких можуть привести власні вчинки або дії;

- у дошкільників немає пригадування як такого, хоча вони вже здатні зосередити увагу безпосередньо в процесі відтворення. Дитина не відшукує в пам'яті необхідний образ, а просто чекає (Л. В. Занков).

Подальший розвиток функцій уваги пов'язаний із переходом до наступного вікового періоду, зі зміною характеру діяльності і соціального положення дитини. Тривалий час увага є мимовільною: дитина поступово оволодіває своєю увагою, застосовуючи засоби, які отримує від дорослого.