Географічний майданчик.

Місце, незатінене високими деревами. Площа 100м², штахетник, доріжки в напрямку сторін горизонту. Гномон (вимірювання тіні опівдні; 1 раз в місяць).

Флюгер (напрям і сила вітру).

Метеорологічна будка (термометр, барометр)

Опадомір, снігомірна рейка (до 180 см)

Вимірювальна ділянка площею 1м² з поділками на квадратні дециметри. Кубічний метр.

Ящик з піском для імітації різних форм рельєфу.

Фіксація наслідків спостережень в зошиті з природознавства та класному календарі природи і праці людей.

Навчально-дослідна ділянка.

Добре освітлене, загороджене місце. Необхідний сільськогосподарський інвентар, що відповідає віку учнів.

Практичні завдання виконують згідно програми.

Елементи дослідництва в процесі практичної роботи (згідно плану дослідницької роботи).

Ознайомлення з рослинами, фазами їх розвитку, умовами вирощування, з складом грунту; і.т.

Вимоги до методики роботи на навчально-дослідній ділянці:

1. Дослідні рослини вирощуються на контрольній та дослідній ділянці (по 5м²) в двох чи трьох повтореннях.

2. Дослідна і контрольна ділянки повинні мати однакові умови, за винятком одного фактора який досліджується.

3. На дослідній та контрольній ділянках догляд за рослинами , спостереження і запис даних проводиться одночасно.

4. Проводиться облік урожаю, підсумки роботи (заповнення щоденників, таблиць).

Виготовлення наочних саморобних посібників: колекція плодів і насіння, грунти своєї місцевості, корисні копалини своєї місцевості, комахи-шкідники, тематичні альбоми з кольорових ілюстрацій, листівок, тематичні стенди.

Питання для самоконтролю.

1. В чому суть поняття “матеріальна база” з природознавства? Яке її значення?

2. Як класифікують обладнання з природознавства?

3. Як організувати куточок живої природи?

3. Як обладнати географічний майданчик?

4. Назвіть вимоги до методики роботи на навчально-дослідній ділянці.

5. Охарактеризуйте основні розділи краєзнавчого куточка.

6. Яке обладнання можна виготовити силами учнів?

Література. 1, 2, 25

Тема 1.7. План і карта як навчальні посібники. Методика роботи з планом і картою на уроках природознавства в 4 класі. Вимоги до показу на карті і глобусі.

Актуальність теми: знання з даної теми студентам необхідне для вивчення географічного матеріалу з предмету “Я і Україна” в 4 класі.

Навчальні цілі:

Знати:

1. Методику ознайомлення учнів 4 класу з планом, картою, глобусом.

2. Вимоги до показу на карті і глобусі виучуваних об’єктів.

3. Види карт, що вивчаються в початковій школі.

Вміти:

1. Організовувати роботу з контурними картами.

2. Складати конспекти уроків з використанням карти і глобуса з “Я і Україна” для 4 класу початкової школи.

План, карта, глобус – важливі джерела географічних знань.

Необхідність опанування картографічної грамоти.

Читати карту – означає навчитися за поєднанням символів бачити місцевість такою, якою вона є насправді, навчитися оживляти її, мислено населяти її живими істотами.

Перед тим як навчати читати карту, треба спочатку навчити їх читати топографіний план місцевості, ознайомити з фізичною картою і картою природних зон, глобусом і картою півкуль. Поступове і послідовне вивчення плану і карти в 4 класі є важливою підготовчою роботою для глибокого й свідомого вивчення карти в старших класах.

Ознайомлення з планом і картою у 4 класі уже починається з вивчення теми “Орієнтування на місцевості”. Коли учні дістають відомості про горизонт, вони ознайомлюються з основними і проміжними напрямками, символами позначення їх, правилами визначення їх за допомогою гномона і компаса.

Учні вчаться креслити найпростіші плани – сірникові коробки, стола, класу, школи і пришкільної ділянки за власними вимірами, користуючись заданим масштабом; вивчають умовні знаки топографічного плану і встановлюють різницю між картиною і топографічним планом місцевості. Ознайомлення з топографічним планом, читання його за допомогою умовних топографічних знаків, складання найпростішого топографічного плану підводять учнів до розуміння умовних знаків географічної карти, до вміння читати її. При вивченні теми “Карта” діти усвідомлюють, що різниця між планом і картою полягає у масштабі і площі зображуваної території: на карті зображено більші території, але масштаб їх зображення менший.

Ті об’єкти на картах, вивчення яких передбачено шкільною програмою, вчителеві треба не тільки назвати, а й показати на карті, пояснити їх значення і звернути увагу на характерні ознаки, написати їх назви на дошці і запропонувати учням знайти ці об’єкти на своїх картах. Щоб створити відповідне образне уявлення про виучуваний географічний об’єкт (оживити умовні позначення), роботу з картою треба поєднувати з використанням інших наочних посібників, які конкретизують зображення на карті, розкривають зміст умовних знаків. Треба довести учням, що карта є не тільки наочним посібників, а й джерелом знань, що вона вміщує стільки відомостей про певну місцевість, скільки може дати тільки найдокладніший текстовий опис, а тому й необхідно вміти її читати. Щоб учні навчилися краще орієнтуватися на карті, доцільно проводити різноманітні практичні роботи, використовуючи масштаб карти (визначення відстаней між містами, окремими об’єктами, вимірювання довжини рік, морів, озер тощо), визначення напрямку розміщення окремих об’єктів (основні і проміжні).

Ефективним засобом закріплення знань карти і вміння читати її є умовні подорожі. Учитель вказує учням маршрут подорожі, а учні, використовуючи карту, розповідають усе, що їм відомо про місцевість, через яку проходить подорож.

Добрі наслідки в закріпленні знань фізичної карти України і карти півкуль дає систематична робота з контурними картами. Методика роботи з ними грунтується на методі порівняння контурної карти з фізичною або картою півкуль.

Назви географічних об’єктів краще писати великими буквами. Міста підписують, як правило, справа від умовного позначення їх, всі річки – вздовж течії; великі річки підписують два рази – біля витоку і гирла, назви гірських хребтів – уздовж їх простягання, їх позначають коричневим кольором.

Важливо навчити учнів правильно показувати географічні об’єкти на карті. При цьому треба вимагати дотримуватися таких правил: а) учень повинен стояти біля карти так, щоб не заступати її собою; б) показувати на карті обов’язково указкою (довжина указки не менше 50 і не більше 75см); в) показувати географічні об’єкти треба точно, причому показувати не надпис, а місце розташування об’єкта, обводячи указкою берегову лінію озер, морів, межі гір та ін.; г) річки обов’язково показувати в напрямку від витоку до гирла; д) показувати на карті певний об’єкт, учень розповідає про нього.

За деякими ознаками карти для початкових класів відрізняються від карт, що застосовуються в середніх і старших класах. Вони характерні яскравішим забарвленням, що привертає увагу учнів, мають меншу кількість позначень і назв (зменшене навантаження карти), що полегшує роботу з картою. Навантаження визначається вимогами програми. На картах для початкових класів дається лінійний масштаб і натуральний, який записується так: 1 см – 50 км. використовується в початкових класах такі настінні карти: фізична карта півкуль, фізична карта України, карта природних зон України.

Глобус – модель Земної кулі. Він правильно передає обриси материків та океанів і співвідношення їх площ, що дає змогу проводити точні вимірювання відстаней між окремими місцями, що лежать на різних материках.

Поряд з перевагами у глобусі є істотний недолік: його виготовляють тільки у дрібному масштабі.

Використовуючи глобус, дітям в 4 класі слід пояснити такі поняття: вісь Землі, екватор, паралелі і меридіани, Північний та Південний полюс, Північна та Південна півкуля.