Питання для самоперевірки.

1. Дайте характеристику методів активного навчання.

2. Розкрийте суть інтегрованих уроків.

3. Чим відрізняються інтегровані уроки від уроків з використанням міжпредметних зв’язків.

Практичні завдання.

1. Складіть фрагмент уроку з “Я і Україна” (в 1-4 класах) з застосуванням активних методів та форм навчання (за вибором).

Література. 21, 26, 27

Тема 1.3. Гра як метод ознайомлення з навколишнім.

Актуальність теми: завдання початкового навчання – зробити серйозне заняття для дитини цікавим, тому дуже важливим для вчителя початкових класів є знання методики застосування ігор на уроках природознавства.

Мета: З’ясувати роль, місце і значення гри в навчально-виховному процесі, ознайомитись з методикою проведення гри на уроках з “я і Україна”.

Завдання для розгляду проблеми:

1. Значення природознавчих ігор в розвитку учнів.

2. Класифікація ігрової діяльності.

3. Вимоги до ігрової діяльності та обмеження при проведенні дидактичних ігор.

4. Методика застосування ігор на уроках природознавства.

Гра для дитини – важливе джерело інформації про навколишній світ.

Гра допомагає формуванню і прояву потреби дитини впливати на навколишній світ, стати суб’єктом, “господарем” своєї діяльності.

У грі дитина розкриває себе і закріплює норми спілкування в колективі, набуває необхідних знань, умінь і навиків.

“Гра має важливе значення в житті дитини… Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі” (А.С. Макаренко). Гра, її організація – ключ в організації виховання.

Гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. “Зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності”. (К.Д. Ушинський).

Використання гри в навчальному процесі допомагає активізувати діяльність дитини, розвиває пізнавальну активність, спостережливість, увагу, пам’ять, мислення, підтримує інтерес до того, що вивчається, розвиває творчу уяву, образне мислення, знімає втомлюваність у дітей, оскільки гра робить процес навчання цікавим для дитини.

Р.С. Немов виділяє 4 основні види діяльності, характерних для дитини молодшого шкільного віку, - учіння, спілкування, праця і гра, які виконують специфічні функції в його розвитку. Учіння сприяє придбанню знань, умінь і навичків. Спілкування покращує обмін інформацією, удосконалює комунікативну структуру інтелекту, учить правильно сприймати, розуміти і оцінювати інших людей. Праця покращує ручні рухи, укріплює практичне, просторове і образне мислення. Гра удосконалює наочну діяльність, логіку і прийоми мислення, формує і розвиває уміння і навики ділової взаємодії з людьми. Без активної участі дитини в будь-якому з цих видів діяльності його психічний розвиток був би одностороннім і неповним.

Гра є засіб пізнання дитиною дійсності. Відомий дитячий психолог Д.Б. Ельконін підкреслював соціальну природу гри. Він проаналізував структуру розгорненої сюжетно-рольової гри, виділив одиницю гри – роль, яку бере на себе дитина. З роллю пов’язані ігрові дії. Це – дії із значеннями, вони носять образотворчий характер. Інший компонент гри – правила. Завдяки ним, виникає нова форма задоволення дитини – радість від того, що він діє так, як вимагають правила.

Змістом розвиненої форми рольової гри є не предмет і його застосування, а відносини між людьми; змістом ігор старших дошкільників є підпорядкування правилам відповідно до поставленої мети. Результатом гри є глибші уявлення про життя і діяльність дорослих людей. Таким чином, гра – це діяльність по орієнтації в сенсах людської діяльності. В цілому гра розглядається як:

• особливе відношення особи до навколишнього світу;

• особлива діяльність дитини, як змінюється і розгортається як його суб’єктивна діяльність;

• соціально заданий дитині і засвоєний ним вид діяльності (або відношення до світу);

• особливий зміст засвоєння;

• діяльність, в ході якої відбувається розвиток психіки дитини;

• соціально-педагогічна форма організації дитячого життя і “дитячого суспільства”.

Класифікація ігрової діяльності:

1. настільні ігри (кросворди, ребуси…)

2. дидактичні ігри (словесний, топографічний диктант, лист…)

3. рухливі ігри (сюжетні ігри)

4. ділові ігри (ігри-подорожі)

5. інтелектуальні ігри (загадки, головоломки, метаграми, анаграми)

Вимоги до ігрової діяльності:

1. Готовність учнів до участі у грі (кожний учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі).

2. Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.

3. Чітка постановка завдань гри. Пояснення гри – зрозуміле, чітке.

4. Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.

5. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати.

6. Не можна допустити приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінки за поразку в грі, глузування тощо).

7. Доцільно розсадити учнів (звичайно непомітно для них) так, щоб за кожною партою сидів учень сильніший, а другий – слабший. У такому разі ігри між сусідами по парті проходять ефективніше і постійно контролюються сильнішими. Розсадити учнів по рядах парт треба так, щоб рівень їхніх знань і розумового розвитку був приблизно однаковим, щоб шанс виграти мав кожен ряд учнів.

8. Гра на уроці не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою. Учні мають засвоїти правила гри, крім того зміст гри, її форма повинні бути доступними для учнів.

Обмеження при проведенні дидактичних ігор:

1. Не варто організовувати навчальну гру, якщо учні недостатньо знають тему.

2. Недоцільно впроваджувати ігри на заліках і іспитах, якщо вони не використовувалися в ході навчання.

3. Не слід застосовувати ігри з тих предметів і програмних тем, де вони не можуть дати позитивного ефекту.

При проведенні дидактичної гри найсуттєвішим для вчителя є такі питання:

а) визначити місце дидактичних ігор та ігрових ситуацій у системі інших видів діяльності на уроці;

б) доцільність використання їх на різних етапах вивчення різноманітного за характером навчального матеріалу;

в) розробка методики проведення дидактичних ігор з урахуванням дидактичної мети уроку та рівня підготовленості учнів;

г) вимоги до змісту ігрової діяльності у світлі ідей розвивального навчання;

д) передбачення способів стимулювання учнів, заохочення в процесі гри тих, хто найбільше відзначився, а також для підбадьорення відстаючих.