7. Особливості читання та розповідання легенд.

Окрему жанрову групу оповідальної творчості українського народу становлять легенди – твір-переказ про події, факти, людей, оповитий казковістю, фантастикою. Умовно їх поділяють на:

• міфологічні легенди,

• легенди апокрифічного змісту

• історичні легенди.

У початкових класах вивчають міфологічні та історичні легенди. До міфологічних відносять короткі фантастичні оповідання про чудодійні перетворення людей у звірів, птахів, рослин; оповідання про домовиків, русалок, вовкулак тощо. Історичні – це легенди про події минулого, побудовані на реальних фактах.

За жанром легенди нагадують казки, проте мають свою специфіку:

1) їх зміст передає героїчні вчинки людей, їхні подвиги, пояснює походження тих чи інших предметів, явищ, тобто ознайомлює з конкретними подіями, реальними фактами історії;

2) водночас зображена реальність подається у незвичайній (казковій) манері розповіді, наповненій фантазією, вигадкою – її мета зацікавити слухачів.

Тому читання легенди вимагає аналізу фактичного змісту, розкриття ідейного спрямування, а також – глибокого осмислення творчої манери розповіді, яка характеризує цей жанр, його емоційність. Кожний вчинок, дія героя, кожне слово – все, що вказує на особливості його характеру, має відбитися у відповідних інтонаціях читання, різних тональностях.

Початок легенди варто читати як у казці, щоб заінтригувати дітей. Найважливіше у змісті треба виділити: читати його повільніше, робити паузи, щоб зосередити на ньому увагу слухачів. Окремі моменти опису іноді треба домалювати інтонацією.

Закінчення легенди має певну мету: узагальнити сказане, зробити висновки. Тому перед кінцем слід робити довгу паузу, а головні слова в ньому інтонаційно підкреслити. У кінці має бути довга пауза, щоб діти змогли ще раз осмислити почуте (прочитане).

Серед різноманітних цікавих засобів опрацювання легенди – виразне читання і переказ. На уроці легенду можна читати в особах. Так діти зможуть глибше пізнати характер героя. Цікавим для дітей буде інсценізування легенди. Це можна зробити як на уроці, так і в позаурочний час. Діти зможуть не тільки тонко відчути зміст, ідею легенди, а й попробувати себе в ролі актора, розвинути творчі здібності, самоутвердитись. Літературні ігри, тести, вікторини, різноманітні творчі завдання сприяють кращому запамятовуванню текстів. Якщо діти знають достатню кількість легенд, їм пропонують літературну вікторину, відгадування різноманітних ребусів, кросвордів.

Доцільною на уроці по опрацюванню легенди є робота зі словником (тлумачним, орфографічним тощо). Це може бути й учнівський словник, до якого записують незнайомі дітям слова. Їх значення пояснює на уроці вчитель, краще, якщо учні мають можливість їх тлумачити самостійно.

Цікавим і корисним є проведення творчих підсумкових робіт. Наприклад, запропонувати дітям створити власну легенду, за аналогією тощо.

Отже, засобами опрацювання легенди можуть бути:

• виразне читання;

• переказ;

• вибіркове читання;

• робота з довідковою літературою;

• виписування, тлумачення невідомих слів, складання словника;

• інсценізація, драматизація;

• ігри, тести, вікторини, ребуси, кросворди тощо.