
- •Тема 1: теоретико-методичні основи читання. Формування і розвиток навички читання. (2 год.)
- •1. Виховне, освітньо-пізнавальне та розвивальне значення читання в початкових класах.
- •4. Форми учнівського читання: індивідуальне, хорове, у парах, ланцюжком, комбіноване; партитурне, читання в особах; вибіркове та інші.
- •5. Якості повноцінного читання (правильність, свідомість, виразність, швидкість), їх взаємозумовленість.
- •Тема 2: методика роботи над художнім твором у початкових класах. Особливості роботи над творами різних родів і жанрів. Уроки класного читання. (2 год.)
- •Зміст і дидактична структура уроку читання в початкових класах.
- •Хід уроку: Структурні компоненти уроку, їх зміст:
- •Повторення вивченого. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок (8-10 хв.).
- •Мотивація навчальної діяльності учнів, повідомлення теми і завдань уроку (2-3 хв.).
- •Cприйняття та усвідомлення нового навчального матеріалу. Розвиток мовленнєвих умінь та навичок (до 20 хв.).
- •Аналіз фактичного і образного змісту тексту в поєднанні
- •Творче застосування знань учнів (до 10 хв.).
- •Підсумки уроку. Завдання додому (1-2 хв.).
- •Особливості читання та розповідання оповідань.
- •Методика опрацювання казок на уроках читання.
- •Методика вивчення віршів на уроках читання.
- •Методика опрацювання байок на уроках читання.
- •1. Підготовча робота.
- •4. Аналіз конкретного ( фактичного) змісту байки.
- •Особливості читання та розповідання легенд.
- •Особливості читання та розповідання малих літературних і фольклорних жанрів: приказок, прислів’їв, загадок, скоромовок.
- •Уроки узагальнення знань. Завдання уроків узагальнення знань. Підготовка та проведення узагальнюючого уроку.
- •Тема 1: теоретичні засади методики позакласного читання. Формування читацької самостійності молодших школярів. (2 год.)
- •1. Позакласне читання – складова курсу «читання». Мета і завдання позакласного читання.
- •2. Поняття про самостійне і несамостійне дитяче читання. Читацька самостійність як якість особистості. Формування читацької самостійності молодших школярів.
- •4. Етапи навчання учнів-читачів. Особливості кожного етапу. Типи основних структур занять і уроків, методика їх проведення.
Особливості читання та розповідання легенд.
Окрему жанрову групу оповідальної творчості українського народу становлять легенди – твір-переказ про події, факти, людей, оповитий казковістю, фантастикою. Умовно їх поділяють на:
міфологічні легенди,
легенди апокрифічного змісту
історичні легенди.
У початкових класах вивчають міфологічні та історичні легенди. До міфологічних відносять короткі фантастичні оповідання про чудодійні перетворення людей у звірів, птахів, рослин; оповідання про домовиків, русалок, вовкулак тощо. Історичні – це легенди про події минулого, побудовані на реальних фактах.
За жанром легенди нагадують казки, проте мають свою специфіку:
1) їх зміст передає героїчні вчинки людей, їхні подвиги, пояснює походження тих чи інших предметів, явищ, тобто ознайомлює з конкретними подіями, реальними фактами історії;
2) водночас зображена реальність подається у незвичайній (казковій) манері розповіді, наповненій фантазією, вигадкою – її мета зацікавити слухачів.
Тому читання легенди вимагає аналізу фактичного змісту, розкриття ідейного спрямування, а також – глибокого осмислення творчої манери розповіді, яка характеризує цей жанр, його емоційність. Кожний вчинок, дія героя, кожне слово – все, що вказує на особливості його характеру, має відбитися у відповідних інтонаціях читання, різних тональностях.
Початок легенди варто читати як у казці, щоб заінтригувати дітей. Найважливіше у змісті треба виділити: читати його повільніше, робити паузи, щоб зосередити на ньому увагу слухачів. Окремі моменти опису іноді треба домалювати інтонацією.
Закінчення легенди має певну мету: узагальнити сказане, зробити висновки. Тому перед кінцем слід робити довгу паузу, а головні слова в ньому інтонаційно підкреслити. У кінці має бути довга пауза, щоб діти змогли ще раз осмислити почуте (прочитане).
Серед різноманітних цікавих засобів опрацювання легенди – виразне читання і переказ. На уроці легенду можна читати в особах. Так діти зможуть глибше пізнати характер героя. Цікавим для дітей буде інсценізування легенди. Це можна зробити як на уроці, так і в позаурочний час. Діти зможуть не тільки тонко відчути зміст, ідею легенди, а й попробувати себе в ролі актора, розвинути творчі здібності, самоутвердитись. Літературні ігри, тести, вікторини, різноманітні творчі завдання сприяють кращому запамятовуванню текстів. Якщо діти знають достатню кількість легенд, їм пропонують літературну вікторину, відгадування різноманітних ребусів, кросвордів.
Доцільною на уроці по опрацюванню легенди є робота зі словником (тлумачним, орфографічним тощо). Це може бути й учнівський словник, до якого записують незнайомі дітям слова. Їх значення пояснює на уроці вчитель, краще, якщо учні мають можливість їх тлумачити самостійно.
Цікавим і корисним є проведення творчих підсумкових робіт. Наприклад, запропонувати дітям створити власну легенду, за аналогією тощо.
Отже, засобами опрацювання легенди можуть бути:
виразне читання;
переказ;
вибіркове читання;
робота з довідковою літературою;
виписування, тлумачення невідомих слів, складання словника;
інсценізація, драматизація;
ігри, тести, вікторини, ребуси, кросворди тощо.