3. Методика опрацювання казок на уроках читання.

Казка – це народний або літературний (авторський) твір про вигадані, часто фантастичні події. Вона передається протягом багатьох поколінь із роду в рід, з покоління в покоління, тому увібрала в себе найхарактерніші та найгуманніші людські бажання, мрії, ідеали краси.

Казки поділяються на: народні та літературні. Народні поділяються на: – казки про тварин; – чарівні казки; – соціально-побутові казки.

Структура уроків читання казок нічим не відрізняється від будови уроків опрацювання оповідань. Після ознайомлення з текстом казки і тлумачення (при необхідності) слів і виразів застосовуються вибіркове читання, відповіді на запитання (учнів і вчителя), складання плану (різних типів — малюнкового і словесного), різноманітні форми переказування. Зміст, мета і завдання кожного з цих етапів залежать від тексту казки.

Головна увага має бути зосереджена на тому, щоб діти свідомо розуміли текст казки, чітко уявляли послідовність розгортання подій і мотиви дій персонажів. Допомагають у цьому питання, відповіді на які підкажуть, чи зрозуміли діти сюжетну канву твору і змальованих картин.

У роботі над казкою широко застосовуються прийоми інсценізації й драматизації. Інсценізація — це переробка будь-якого твору (у тому числі й казки) для сцени або кіно. Можна запропонувати учням створити мізансцени для уявлюваної вистави чи кадри для можливого фільму (що буде на першому кадрі, що на другому і т. д.). У захоплюючому створенні сценарію вчитель дістане змогу працювати і над складанням плану, і над розвитком мовлення.

Під драматизацією розуміють передачу подій, розказаних у прозовому чи віршованому творі, у драматичній формі, тобто в особах. У цих випадках доречно скористатися масками, деталями костюмів героїв казок.

4. Методика вивчення віршів на уроках читання.

Вірш – це короткий поетичний твір, поділений на рядки, які римуються.

Особливу складність являє собою навчання учнів читати і розуміти вірші. При цьому увагу зосереджуємо на:

• осмисленні змісту тексту (смисловий аналіз);

• з’ясуванні структури (композиційний розбір);

• емоційно-образному аналізі в поєднанні з розбором мовних та композиційних засобів, лексико-стилістичному;

• виразному читанні тексту ( на основі різних видів аналізів).

Якщо враховувати зазначені вимоги, то доцільною може бути така методика опрацювання вірша:

1. Вступне слово вчителя про автора, спрямування на усвідомлення змісту ( сприяє розширенню уявлень про зображувані події та явища, викликає інтерес до автора та вивчення його твору).

2. Зразкове читання (краще напам’ять) вірша вчителем за опрацьованою партитурою (первинне читання).

3. Читання вірша учнями мовчки , відповіді на 1- 2 запитання для з’ясування основного змісту тексту ( - Про що дізнались? - Про які події розповідає автор? - Про кого розповідається у вірші? та інші).

4. Читання вірша всіма учнями напівголосу, відповіді на 1- 2 питання для усвідомлення елементів тексту.

5. Аналіз фактичного змісту тексту. Композиційний аналіз, складання плану. Смисловий аналіз, «тлумачне» читання. Словесне малювання, де це можливо. Емоційно-образний розбір у поєднанні із з’ясуванням мовних засобів, лексико-стилістичний аналіз. Визначення головної думки (ідеї) вірша.

6. Опрацювання разом з учнями партитури для виразного читання вірша (подальше усвідомлення змісту тексту). Якщо партитура складна, то вчитель сам повідомляє її учням. За нашою методикою послідовність опрацювання партитури ( розбивки) для виразного читання має бути такою: 1) з’ясування головної думки для тексту або частин (якщо текст великий); 2) знаходження логічного центру (найголовніші слова для тексту в цілому) відповідно до головної думки; 3) розбивка речень на логічні ланки (такти), визначення логічних пауз; 4) виділення логічних наголосів для речення та частин його; 5) встановлення мелодики читання залежно від місця логічного наголосу; 6) добір інтонації читання.

7. Повторне читання вірша учнями одночасно з подальшою

роботою по усвідомленню тексту ( відповіді на запитання за фактичним, ідейним та емоційно-образним змістом - смисловий аналіз). Повторне читання проводимо для того, щоб діти запам’ятовували партитуру читання. Спочатку вірш читає вчитель (вголос) разом з учнями (напівголосу, пошепки), потім вчитель і кращий учень, вчитель і група учнів, кращий учень і слабкіший тощо.

8. Творча робота на основі тексту: читання в особах (епічний вірш),

продовження авторської думки, складання тексту за аналогією до вірша, розповідь від певної особи, від автора, подовження подій тощо.

У процесі всієї роботи над віршем за визначеною методикою учень не чує невиразно прочитаного вірша до опрацювання партитури. Важливо, щоб зразкове читання вірша в первинному читанні вчителем якнайдовше зберігалось в пам’яті учнів.

Під час опрацювання віршів доцільно практикувати колективну декламацію, якщо дозволяє форма твору. Колективна декламація сприяє більш глибокому усвідомленню тексту. Цікавий сам процес підготовки до читання. Він має освітнє значення: діти обговорюють, кому доручити і що з різних частин тексту читати і чому, як треба читати.