2.3. Напрями реформування та розвитку житлово-комунального секору в Україні

Житлово-комунальне господарство зараз проходить стадію змін. Політика залучення приватного сектору створює нові вимоги до системи державного регулювання природних монополій у сфері житлово-комунального господарства.

Практично першим документом щодо реформування та фінансового оздоровлення підприємств ЖКГ була прийнята у січні 1999 року постанова Кабінету Міністерства України „Про затвердження Програми проведення житлово-комунальної реформи на 1999–2001 роки”. [18]

У цілому найбільш ефективними на сьогодні є такі напрями реформування та розвитку управління в житловій сфері:

• залучення населення до участі в управлінні та інвестуванні розвитку житлової сфери через інститути власника житла шляхом створення будинкових комітетів ОСББ та керуючих будинками;

• зміни в підходах до формування тарифів, удосконалення механізму регулювання тарифів; [31]

• забезпечення державної і муніципальної фінансової підтримки процесу модернізації комплексу на основі сучасних технологій і матеріалів шляхом надання бюджетних коштів і залучення позикових коштів;

• зниження витрат і підвищення якості послуг;

• впровадження системного моніторингу за технічним станом житлового фонду, впровадження систем обліку і регулювання споживання ресурсів (води, газу, енергії) на рівні житлового будинку;

• підвищення рівня житлової забезпеченості громадян;

• здійснення контролю платежів, швидкого надходження коштів;

• контроль над рухом фінансових коштів, бухгалтерською звітністю;

• орієнтація галузі на споживача, ведення клієнтської бази, пропонування різних схем оплати й додаткових послуг залежно від потреб клієнтів, задоволення їхніх запитів;

• плануванням ремонтних робіт і заміна устаткування на підприємствах житлово-комунальної сфери;

• формування інвестиційної привабливості галузі шляхом розвитку конкуренції у сфері надання послуг населенню і залучення приватного бізнесу;

• виведення з  експлуатації аварійних жилих будинків та відновлення аварійних об'єктів комунального господарства; [32]

• вдосконалення механізму фінансування бюджетних видатків на оплату системи соціального захисту населення та контроль цільового використання бюджетних коштів;

• запровадження кількісних та якісних стандартів надання послуг;

• сприяння формуванню економічних можливостей для будівництва або придбання житла молоддю;

• подолання диспропорції в рівнях забезпеченості житлом та його благоустрою в різних за розміром населених пунктах шляхом здійснення житлового будівництва не лише у великих містах, а й у середніх і малих та у сільській місцевості;

• пріоритетність інноваційного розвитку систем життєзабезпечення міста;

• відповідальність органів виконавчої влади за ефективне використання майна територіальної громади міста та за діяльність підприємств житлово-комунального господарства стосовно виконання вимог нормативно-правових актів, які діють у житлово-комунальній сфері, прийняття рішень з питань життєзабезпечення міста та забезпечення їх реалізації. [35]

Потребує оптимізації існуюча система розрахунків за теплову енергію, яка є непрозорою і дає можливість постачальникам послуг вимагати від споживачів розраховуватися за завищені обсяги поставленої їм теплової енергії. 

Відсутність порядку перерахунків за ненадані або надані не в повному обсязі житлово-комунальні послуги та порядку перевірки кількісних та якісних показників надання цих послуг призводить до неможливості споживачам реалізувати своє право на відшкодування і перерахунок за неотримані ними житлово-комунальні послуги. [19]

У сфері соціального захисту споживачів послуг природних монополій важливим є досягнення таких цілей:

• забезпечення доступу малозабезпечених домогосподарств до мінімально необхідного обсягу споживання послуг водо-, теплопостачання і водовідведення належної якості;

• поліпшення платіжної дисципліни. [27]

Функції органів місцевого самоврядування у сфері ЖКГ згруповано в такі основні напрями:

- управління територіальним розвитком інфраструктури населених пунктів;

- проведення тарифної політики, яка підтримує баланс між рівнем тарифів і платоспроможного попиту населення;

- забезпечення беззбиткової діяльності комунальних підприємств;

- взаємодія з населенням з приводу контролю над якістю надання комунальних послуг;

- підвищення доступності житла для населення;

- відпрацювати механізм створення нових та забезпечити функціонування діючих ОСББ;

- підготувати професійні кадри інституту управителів будинків, впроваджувати заходи з енергозбереження у житлових будинках;

- залучати до надання житлово-комунальних послуг суб’єкти підприємницької діяльності;

- забезпечити надання державних дотацій на утримання і ремонт житла;

- щорічно виділяти кошти на ремонт будинків ОСББ.

Незважаючи на жалюгідний стан галузі - в Україні знають, як змінити ситуацію. Вихід може бути тільки один - залучення інвестицій на основі державно-приватного партнерства. Саме про механізм ДПП як про можливу «фінансової панацею» в галузі говорять вже давно. Щодо комунального господарства державно-приватне партнерство визначається як делегування на певний строк приватному сектору функції управління системами комунальної інфраструктури. В світовій практиці відокремлюють декілька форм державно-приватного партнерства: сервісний контракт (підрядний договір); договір на управління; договір оренди; концесійні угоди; повна приватизація. [36]

Впровадження державно-приватного партнерства в державну політику управління ЖКГ дозволить вирішити дві важливі проблеми:

1) створити конкурентне середовище для природних монополій шляхом організації конкуренції за входження на монопольний ринок, для потенційно конкурентних підприємств – утворення аналогічного підприємства та ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирних будинків) (Додаток В).

2) передати функції управління більш досвідченим фахівцям, які будуть зацікавлені в ефективній діяльності підприємств.

У 2012 році в Україні розпочалася нова кампанія з фінансування реформування систем життєзабезпечення. Цю ініціативу було включено до Національного плану дій на 2012 рік як складову економічних реформ. Зворотне бюджетне фінансування дозволить спрямовувати кошти на найбільш ефективні енергозберігаючі технології. Поетапно ліквідується стара утриманська схема – «Дайте гроші – ми потратимо!». У 2012 році за цією бюджетною програмою передбачено 40 мільйонів гривень. Пільговий кредит відповідно до затвердженого Урядом Порядку надаватиметься юридичним особам, у тому числі об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків терміном до 10 років з можливістю дострокового погашення зобов’язань. Розмір плати позичальника за користування пільговим кредитом становитиме 3 відсотки річних. Кредитні канікули – 1 рік. [7]

Разом з поширенням приватизаційних процесів у комунальному секторі економіки слід зважати, що метою діяльності комунальних підприємств має бути не отримання максимального прибутку, а можливість отримання послуг усіма категоріями населення незалежно від їх доходів (див. Додаток С.)

Враховуючи зарубіжний досвід, разом із реформою житлового законодавства слід здійснювати і реформу системи оплати праці, після чого кількість громадян, які можуть за власні кошти поліпшити свої житлові умови, збільшилася би, і, відповідно, зменшилась кількість громадян, які потребують соціального захисту. [21]

Реформування відносин у сфері управління ЖКГ повинне мати подвійну|двоїсту| сутність: з одного боку – підвищення активності громадян як суб’єктів, найбільшою мірою зацікавлених в ефективному витрачанні коштів|коштів|, а з іншого – розвиток функцій регулювання в|біля| державних органах і органах місцевого самоврядування|самоврядування|.

ВИСНОВОК

На основі написаної роботи можна зробити наступні висновки:

1. Належна забезпеченість громадян житлом та житлово-комунальними послугами суттєво впливає на соціальні та економічні процеси, які відбуваються в суспільстві. Житлово-комунальне господарство має особливу значимість як для забезпечення належного існування та розвитку громадян, так і для нормального функціонування підприємств та розвитку регіону в цілому;

2. Дослідження діяльності підприємств житлово-комунального господарства дало змогу стверджувати про загальний кризовий стан галузі в Україні: значна зношеність інфраструктури, існуюча практика невиконання зобов'язань як з боку населення, так і з боку бюджетів різних рівнів, а також постачальників послуг, зниження якості комунальних послуг;

3. Розвиток ЖКГ в Україні проходив в три етапи (див. Додаток D) і зараз чекає на рішучі та глобальні зміни;

4. Соціально-економічна оцінка сучасних тенденцій розвитку житлово-комунального господарства України на національному і регіональному рівнях виявила ряд позитивних зрушень у житлово-комунальній сфері. Відмічено також негативні тенденції, подолання яких сприятиме поліпшенню умов проживання населення;

5. Виявлено особливості нинішнього етапу розвитку державного регулювання житлової сфери України: скорочення обсягів державного будівництва, недосконалість існуючих механізмів фінансування житлового будівництва, неможливість для більшості населення реалізувати своє право на житло, незбалансованість попиту і пропозиції на ринку житла, високі ставки іпотечних кредитів за низької платіжної спроможності населення;

6. Сформульовані основні собливості системи управління ЖКГ: подвійне підпорядкування системи управління житлово-комунальним господарством – відповідним органам виконавчої влади, з одного боку, та органам місцевого самоврядування, з іншого; піжприємства житлово-комунальної сфери є природними монополіями за своєю суттю. Ці та інші особливості цієї галузі обумовлюють специфіку методів та характеру державного управління.

7. Визначено особливості правового забезпечення житлово-комунального господарства, що полягають у його регулюванні значною кількістю нормативно-правових актів залежно від особливостей певної підгалузі через їх надзвичайну важливість для забезпечення життєдіяльності суспільства: Законами України, Указами Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами, інструкціями, положеннями Міністерства з питань житлово-комунального господарства України.

8. Виділено механізми державного управління реформуванням ЖКГ: правовий, організаційний, економічний та адміністративний механізми.

9. Проаналізувавши моделі реформування та розвитку житлово- комунального господарства, які розроблено в Європі, можна зробити висновок, що потребам України найбільш відповідає саме французька модель. Основною проблемою сектору ЖКГ є дефіцит приватних підприємств, які могли б надати конкуренцію комунальним, що зумовлює високі ціни і низький рівень обслуговування житлового фонду.

10. Сучасною альтернативною формою управління та утримання житлового фонду стають об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ). Однак однією з причин, яка ускладнює процес створення ОСББ, є незацікавленість у їх створенні представників місцевих органів влади та невигідність у їх функціонування для житлово-експлуатаційних організацій (ЖЕО). Тому доцільно доповнити Житловий кодекс України відповідними статтями, в яких серед суб’єктів управлінської діяльності в сфері ЖКГ закріпити управителів будинків, а також органи ОСББ та будинкових комітетів.

11. Можна виділити такі основні проблем, що існують у житлово-комунальній сфері: застарілий житловий фонд; недостатнє бюджетне фінансування ремонту житлового фонду; відсутність належного економічного обґрунтування встановлених тарифів за користування житлово-комунальними послугами; високий ступінь регіональної диференціації стану забезпеченості та якості надання житлово-комунальних послуг; збитковість більшості підприємств житлово-комунального господарства, їх непривабливість для інвесторів; високий рівень монополізації сфери надання житлово-комунальних послуг та слабкий розвиток конкуренції у цьому секторі та багато інших;

12. Основними цілями реформування житлово-комунального господарства України повинні стати: ... залучення інвестицій в житлово-комунальний комплекс; покращання підвищення якості послуг з одночасним зниженням нераціональних витрат; демонополізація галузі, створення конкурентного середовища в системі управління та обслуговування житлово-комунальної сфери; запровадження кількісних та якісних стандартів надання послуг; поліпшення платіжної дисципліни; відпрацьовувати механізм створення нових та забезпечити функціонування діючих ОСББ.

Удосконалено науково-практичний підхід до формування організаційного механізму державного регулювання житлово-комунального господарства через модель державно-приватного партнерства. Така модель дозволить створити дієві механізми залучення суб’єктів приватного сектору економіки до процесу управління інфраструктурою житлово-комунального господарства; спільно приймати сучасні ефективні інженерні рішення щодо експлуатації об’єктів житлово-комунального господарства; підвищувати якість обслуговування його користувачів; мінімізувати витрати з проекту на весь строк контракту між органом державної влади та суб’єктом господарювання; дозволить ефективно використовувати вкладений капітал.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон Укріїни «Про житлово-комунальні господарства»

2. Закон України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку»

3. Закону України «Про природні монополії»

4. Алісов Є. О., Воронова Л. К., Кадькаленко С. Т. Фінансове право: Підручник; Керівник авт. колективу і відп. ред. Л. К. Воронова. — X.: Фірма «Консум», 1998.- 496с. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.pravo.vuzlib.org/book_z1473_page_90.html

5. Беззубко Л.В., Конєва Г.М. Державне управління в сфері житлово-комунального господарства. Донбаська національна академія будівництва і архітектури. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/dtr/du/2009_4/files/DU_04_09_Bezzubko_Koneva_32.pdf

6. Биркович Т.І. Аналіз адміністративно-правового забезпечення житлово-комунального господарства в Україні: Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності – №3, 201. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pppd/2010_3/17Burkov.pdf

7. Близнюк А. ЖКГ вперше оримає дешеві бюджетні кредити. Прес-служба міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.18.06.2012: Урядовий портал. [Електронний ресурс] - Режим доступу:

http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245310964

8. Буханевич О.М. Адміністративно-правове регулювання відносин у сфері житлово-комунального господарства /О.М.Буханевич// Держава та регіони. Серія: Право. – 2008. – № 2. – С.103-107.

9. Влада погодилася, що жеки себе вичерпали, альтернатива – ОСББ: UBR [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ubr.ua/uk/business-practice/personal-property/vlada-pogodilasia-sho-jeki-sebe-vicherpali-alternativa---osbb-81850

10. Вольська О. М. Удосконалення соціального розвитку через реформування житлово-комунального господарства. Донбаська національна академія будівництва і архітектури. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/EkBud/2011_4/st-03.pdf

11. Гаєвий, М. Фінанси житлового господарства / М. Гаєвий // Фінанси України. – 05/2002. – N5. –C.113-117

12. Димченко О. В. Житлово-комунальне господарство в реформаційному процесі: аналіз, проектування, управління: монографія / О. В. Димченко; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Х.: ХНАМГ, 2009. – 356 с. [Електронний ресурс] - Режим доступу:

http://eprints.kname.edu.ua/16989/1/%D0%94%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE.pdf

13. Драган І. О. Основні напрями реалізації державної політики у сфері ЖКГ щодо забезпечення його ринкової трансформації. ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України»: Електронне наукове фахове видання "Ефективна економіка". [Електронний ресурс]- Режим доступу:

http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=812

14. Житлово-комунальне господарство в очікуванні приватного інвестора // Інформаційний бюлетень Міжнародного центру перспективних досліджень. Вісник центру.– 2004. – 2 лютого. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.icps.com.ua/files/articles/35/26/nl_ukr_20040202_0217.pdf

15. Заборгованість населення з оплати житлово-комунальних послуг у лютому зросла до 12,7 млрд грн.: NEWSru.ua // Економіка. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.newsru.ua/finance/31mar2011/jku.html