18. Взаємозв'язок потреб та інтересів.

Потреба – стан, обумовлений незадоволеністю вимог суб’єкта, необхідних для його нормальної життєдіяльності і спрямований на усунення цієї незадоволеності.

Економічні інтереси являють собою об’єктивні, обумовлені відносинами власності спонукальні мотиви, стимули трудової діяльності, спрямовані на задоволення потреб кожного члена і суспільства в цілому. Економічні інтереси - форма прояву і реалізації економічних потреб, спонукальні сили.

Логічний взаємозв’язок екон потреб, інтересів, мотивів, стимулів і сусп. вир-ва можна зображити моделлю:

Стимул -> Екон потреба – > інтерес –> мотив – >Дія (сусп. вир-во) –> Результат (задоволення потреб)

Потреби й інтереси і відображають існуючі виробничі відносини, і самі спонукають до їх виникнення.

20.Економічна поведінка.

Економічна наука досліджує економічну сутність людини, її місце і роль в економічній системі, потреби, інтереси, господарську поведінку, тобто людину економічну (Homo ekonomicus).

Людина економічна – головний творчий суб’єкт ринкової екон, який володіє свободою вибору і приймає економ раціональні та оптимальні рішення з урахуванням усіх наявних можливостей і умов, відповідно до своїх особистих інтересів, мети і пріоритетів. Таким чином, модель екон людини характеризується:

• визначальною роллю особистого інтересу в мотивації економічної поведінки;

• компетентністю економічного суб’єкта в особистих справах;

• головним мотивом господарської діяльності людини в ринковій економіці є максимізація прибутку або максимізація корисності.

Показує, що різним категоріям суб’єктів (людина, фірма і держава) притаманні деякі загальні принципи економічної поведінки, які пов’язані з виробництвом, розподілом і споживанням економічних благ. Людина і фірма прагнуть до отримання дещо більшої корисності, причому для фірми теоретичне поняття „корисність” означає не що інше, як прибуток. Тобто, дія-сть людини і фірми підпор тим самим зако-стям.

Три основні категорії – корисність, ціна й дохід – складають зміст теорії поведінки споживача. Корисність правомірно розглядати як характеристику задоволеності споживача (чи досягнутого ним добробуту) при споживанні певних товарів та послуг. Корисність є лише суб’єктивною. Саме в ситуації вибору благ корисн виявляє своє екон призначення – бути критерієм відбору. Максимізація корисності – це отримання найбільш високої можливості корисності в ситуації економічного вибору. Отже, економічний вибір робиться таким чином, щоб максимізувати корисність. Тобто максимізація корисності – це критерій економічного вибору.

Споживча поведінка – це формування попиту споживачів на різні товари та послуги з урахуванням доходів і особистих смаків та уподобань. Економічна теорія розрізняє загальну і граничну корисність. Загальна корисність визначається задоволенням від споживання певного набору життєвих благ. Гранична корисність дорівнює приросту, збільшенню загальної корисності внаслідок придбання додаткової одиниці даного блага. Гранична корисність відображає ступінь гостроти, актуальності потреби.

Закон спадної граничної корисності споживчого блага: зі зростанням кількості придбаних одиниць певного продукту корисність кожної наступної одиниці для споживача зменшується. Екон пов виробника регулюється законом спадної продуктивності: якщо один із факторів вир-ва (ресурсів) є змінним, а інші – постійними, то починаючи з певного моменту гранична продуктивність кожної наступної одиниці цього змінного фактора буде зменшуватися.