Лекція № 4.

Тема. Вікова фізіологія і гігієна серцево-судинної системи.

План

1. Поняття про внутрішнє середовище організму та гомеостаз. Функції, склад і кількість крові. Вікові особливості зміни кількості крові у дитини.

2. Захисні властивості крові. Поняття про фагоцитоз, імунітет, згортання крові.

3. Групи крові. Поняття про резус-фактор.

4. Вікові зміни в роботі серцево-судинної системи. Особливості кровообігу у плода

1. Поняття про внутрішнє середовище організму та гомеостаз. Функції, склад і кількість крові. Вікові особливості зміни кількості крові у дитини.

Внутрішнім середовищем організму утворюють його рідини: кров, лімфа і тканинна рідина. Відносна сталість складу та фізико-хімічних умов життя у внутрішньому середовищі організму називається гомеостазом. Так, на відносно постійному рівні підтримуються артеріальний тиск, температура тіла, осмотичний тиск крові й тканинної рідини, вміст у них білків, цукру, іонів натрію, калію, кальцію, хлору. Найважливіша роль у підтриманні гомеостазу належить автономній нервовій системі, гіпофізарно-наднирковій системі, підзгір'ю та іншим утворенням нервової та ендокринної систем. Гомеостатичні реакції мають певні межі. Відхилення від них можуть спричиняти тяжкі захворювання, а іноді й загибель організму. Кожний віковий період характеризується специфічними особливостями обміну речовин і енергії та механізмами гомеостазу. У ювенільний період переважають процеси асиміляції над дисиміляцією, чим зумовлений ріст, збільшення маси. З віком відбувається вдосконаленню процесів обміну, рухових актів, вищої нервові діяльності (зокрема, вироблення гальмування, яке лежить в основі диференціації).

У зрілому віці процеси асиміляції і дисиміляції, система відновлення гомеостазу забезпечують компенсацію. Під час старіння надійність цих механізмів послаблюється, відбувається згасання функцій ряду органів, зниження інтенсивності процесів обміну, але розвиваються нові специфічні механізми, які підтримують збереження відносного гомеостазу. Це виявляється, зокрема, у збільшенні чутливості тканин до дії гормонів поряд з послабленням нервових процесів.

Функції, склад і кількість крові

Кров як компонент внутрішнього середовища організму виконує такі функції:

1. Дихальна - полягає в перенесенні кисню від легень до тканин і вуглекислого газу в зворотному напрямку.

2. Трофічна - перенесення поживних речовин від органів травлення або від органів, в яких ці речовини депонуються, до тканин, де відбувається подальше перетворення.

3. Видільна - пов'язана з перенесенням кінцевих продуктів дисиміляції в нирки або в інші органи (шкіра, легені); кров бере участь в утворенні сечі.

4. Регуляторна - пов'язана з транспортом гормонів та інших біологічно активних речовин,

5. Терморегуляторна - маючи високу теплопровідність і теплоємність, кров циркулює по кровоносних І судинах і збільшує витрати тепла у випадку перенагрівання організму, або, навпаки, зменшує їх при І охолодженні тіла.

6. Гомеостатична - підтримання динамічної стабільності внутрішнього середовища організму.

7. Захисна - здійснюється лейкоцитами, що здатні до фагоцитозу. У крові є антитіла, з якими пов'язаний імунітет. До захисних функцій необхідно віднести здатність крові до зсідання.

8. Разом з нервовою системою кров встановлює зв'язок між окремими органами, завдяки чому організм і функціонує як єдине ціле.

Об'єм крові дорослої людини становить приблизно 7 % ваги^-тіла, у новонароджених — 10—19 % ваги і тіла, у немовлят — 9—12 %, у дітей шкільного віку— 7 %.

Кров — це рідка сполучна тканина, яка складається з плазми — 55—60 % і кров'яних пластинок — форменних елементів — 40—45 % - еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів. У кровоносних судинах І циркулює не вся кров. Частина міститься в кров'яних депо: печінці — 20 %, селезінці — 16%, шкірі — 10 %. Депо крові бере участь у підтриманні постійної кількості крові, яка циркулює. Усі клітини крові живуть певний час, після чого руйнуються. У кровотворних органах (кістковому мозку, лімфатичних вузлах, селезінці) відбувається безперервне утворення нових клітин крові.