
- •Внутрішня та зовнішня політика п. Скоропадського
- •Причини падіння гетьманату п. Скоропадського
- •Утворення Директорії. Відновлення унр. Отаманщина. Причини поразки Директорії.
- •Відповісти на запитання письмово.
- •14 Грудня 1918 р. Гетьман п. Скоропадський відрікся від влади на користь Директорії й емігрував до Німеччини.
- •Друга війна радянської Росії та унр.
- •2 Грудня 1918 р. Французький корабель «Мірабо» прибув до Одеси, а 15 грудня почалася висадка 15-тисячного контингенту англо-французьких військ.
- •3.Політика більшовиків в Україні у першій половині 1919 року. «Воєнний комунізм». Боротьба з а. Денікіним.
- •Боротьба з а. Денікіним.
3.Політика більшовиків в Україні у першій половині 1919 року. «Воєнний комунізм». Боротьба з а. Денікіним.
Завдання.
Відповісти на запитання письмово.
Як називалися радянські органи влади?
Основні риси воєнного комунізму».
Яку територію захопив А.Денікін, чим характеризувався його режим?
Політика більшовиків в Україні у першій половині 1919 року. «Воєнний комунізм».
У першій половині 1919 р. в Україні (за винятком західноукраїнських земель) вдруге встановилася радянська влада. 6–10 березня 1919 р. в Харкові відбувся ІІІ Всеукраїнський з’їзд Рад, який ухвалив Конституцію Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР) за зразком Конституції РСФРР.
Найвища влада в республіці належала Всеукраїнському з’їзду Рад, а в період між з’їздами — Всеукраїнському Центральному Виконавчому Комітету (ВУЦВК) на чолі з Григорієм Петровським.
Виконавча влада належала Раді Народних Комісарів (РНК) на чолі з Християном Раковським.
Влада на місцях передавалася комітетам бідноти (комбідам) і революційним комітетам (ревкомам).
Для придушення опору противників радянської влади створювалися всеукраїнська надзвичайна комісія (ВУНК) на чолі з Ісааком Шварцем, народні суди, революційні трибунали і робітничо-селянська міліція.
Економічна політика більшовиків, яка дістала назву «воєнного комунізму» (1919–1921 рр.), передбачала:
націоналізацію промислових підприємств;
централізацію управління промисловістю;
введення загальної трудової повинності;
мілітаризацію праці;
запровадження продовольчої розкладки;
заборону приватної торгівлі;
введення зрівняльної оплати праці;
запровадження карткової системи розподілу продуктів за класовою ознакою.
Політика «воєнного комунізму» викликала антибільшовицькі виступи селян під проводом М. Григор’єва, Н. Махна, Зеленого (Д. Терпило) і призвела до економічної та політичної кризи наприкінці 1920 — на початку 1921 рр.
Боротьба з а. Денікіним.
Навесні 1919 р. білогвардійські війська генерала А. Денікіна прорвали фронт Червоної армії на півдні України і встановили свій контроль над Кримом і Лівобережжям. На окупованій території денікінці ліквідували радянську владу та встановили окупаційний режим, поділивши Україну на Харківську, Київську та Новоросійську області на чолі з губернаторами, що мали необмежені повноваження.
Характерними рисами денікінського окупаційного режиму були:
відновлення поміщицької власності на землю;
стягнення з селян податку на потреби білогвардійської армії;
ліквідація 8-годинного робочого дня, збільшення норм виробітку на підприємствах;
закриття українських газет і журналів, припинення діяльності ВУАН;
репресії проти політичних противників, застосування військово-польових судів, арешти та страти без суду і слідства комуністів, радянських службовців.
Проти денікінського режиму виступили селяни і робітники, яких очолили більшовики, ліві есери, боротьбисти, анархісти. 11 жовтня 1919 р. радянські війська Південного фронту під командуванням О. Єгорова перейшли в контрнаступ і до кінця березня 1920 р. розгромили основні сили Денікіна, відкинувши їх у Крим. На початку 1920 р. в Україні було втретє встановлено радянську владу і відновлено політику «воєнного комунізму».
Домашнє завдання:
конспект;
скласти історичний портрет політичного діяча на вибір:
П. Скоропадський;
С. Петлюра;
Н. Махно;
Х. Раковський;
А. Денікін