53. Тактика допиту свідка і потерпілого

Приступаючи до допиту необхідно встановити не лише анкетні дані, але і коло його оточення, умови життя, праці, навчання, інтереси що полегшують встановленню психологічного контакту і створити сприятливі умови для дачі правдивих показань. Згідно з законом ці особи попереджаються про кримінальну відповідальність в коректній формі, що засвідчується їх підписом. В разі якщо допитуваний уперто не бажає давати свідчення або дає завідомо неправдиві покази - додатково повторно попередити в більш суворій формі, дати зачитати норму закону. Переходячи до стадії вільної розповіді необхідно правильно сформулювати питання, в тактичній формі пропонувати розповісти все що йому відомо, а потерпілому викласти обставини щодо вчиненого стосовно нього злочину. Якщо є підстава вважати, що допитуваний дає неправдиві показання, то тему вільної розповіді звузити і запропонувати розповісти про інші обставини, які відомі слідству та були досліджені в процесі розслідування. Виходячи з того, що в процесі вільної розповіді в більшості надаються свідчення тільки в загальних рисах, а факти упускаються, а тому ці відхилення необхідно усувати на стадії "запитання - відповіді". На цій стадії спочатку ставляться основні питання та додаткові, що дозволяє з'ясувати джерела отриманих відомостей, усунути прогалини відхилення. Нагадувальні задаються з метою згадати певні факти, пожвавити асоціативні зв'язки, пам'ять. Уточнюючі задаються у випадку, коли надані не чіткі розмиті покази з певних обставин або в них є протиріччя. Контрольні задаються в будь-який час, але в більшості в кінці допиту, щоб перевірити достовірність показань. Забороняється задавати навідні питання.

Для усунення ненавмисної неправди можливе застосування таких прийомів:

" пожвавлення асоціативних зв'язків з метою відновлення в пам'яті забутого

" пред'явлення малюнків, фотознімків, відео зйомок, які стимулюють згадуванню дійсної картини що відбулася

" постановка уточнюючих і нагаду вальних питань

54. Тактика допиту підозрюваного, обвинуваченого

З точки зору принципів і підходу до цієї с/д має явну схожість з тактикою допиту свідка, потерпілого, але вона повинна бути більш глибокою, продуманою, умілою і ретельно підготовленою та наступаючою. Допит здійснюється відповідно до КПК У.

Тактика допиту підозрюваного обумовлюється тим, що по відношенню нього зібрано мало доказів, вони не достатньо надійні, а тому приступаючи до допиту слід пам’ятати що підозрюваний може виявитись помилковим, факт затримання може зламати його волю і він може обмовити себе, враховуючи те, що йому властиві суперечливі психологічні переживання, тому що з одного боку він розраховує що слідство не має достатніх доказів і спорів. Приступаючи до допиту обвинуваченого, йому роз’яснюють його процесуальні права та повідомляють в чому він підозрюється. В ході допиту необхідно надати можливість викласти свою позицію з приводу виниклої до нього підозри та можливість дати покази по суті справи. Питання повинні лежати: в площині підстав і обставин затримання; обставин злочину у вчинені якого він підозрюється; наявності в нього алібі; минуле місце і спосіб життя; особисті зв’язки; а також чи не вчиняв він інших злочинів та яких конкретно, чи поніс за них покарання; чи знайомий з потерпілим або свідками, які повідомили, якщо знайомі в яких відносинах з ними, в силу яких обставин знаходився на місці вчинення злочину; де, коли і при яких обставинах на його тілі, одязі утворилось виявленні сліди та яке дж. походження.

В разі заперечення – пред’явити тільки ті докази, які достатні для підтвердження підозри, а ін. Замінити на подальше. При відмові давати свідчення – запевнити, що це для нього не вигідно, тому вина має бути значно легшою або взагалі буде визнаний не винний. При участі захисника тактика ускладнюється, а тому ретельно готуватись з передбаченням позицій, яку він займе, щоб не упустити ініціативи і не дати можливостей перешкоджати встановленню істини при несумлінних намірах.

Допит починається з роз’яснення пред’явленого обвинувачення і його прав на досудовому слідстві. Після цього з’ясовується визнає він себе винним чи ні та що може заявити по суті обвинувачення. Якщо визнає : допит проводити по всім відомим йому обставинам, не зважати на те, чи він був раніше допитаний, але в іншому процесуальному статусі. Після вільної розповіді можуть задаватись запитання по суті справи. В конфліктній ситуації при незазнані здійснюється допит з деталізацією показань, детальна фіксація, особі пропонується надати докази по суті обвинувачення.

При частковому визнанні вини з’ясовується в чому визнає, а в чому ні, надається можливість надати докладні покази щодо питань пов’язаних з фабулою обвинувачення, заняті ним позиції та кваліфікації вчиненого.

В конфліктних ситуаціях може застосовуватись такі тактичні прийоми:емоційний вплив; обізнаність слідчого; роз’яснення наслідків щирого каяття;визнання своєї вини; пред’явлення доказів; використання позитивних рис особи.

Коли особа відмовляється від дачі показань, роз’яснити, що відмова не є перепоною для провадження розслідування у справі і він тим самим позбавляє себе можливості захищатись від пред’явленого обвинувачення і якщо особа наполягає на відмові і називає мотиви то необхідно все це зафіксувати в протоколі.

Коли особа не бажає вступати в конфлікт і дає категоричну відмову давати покази, в таких випадках проводиться заміна слідчого на більш кваліфікованого; застосовуються такі прийоми залишення на самоті у повній невідомості відносно подальшого. В деяких випадках виходячи з особистих якостей особи обвинуваченого, можуть застосовуватись такі тактичні прийоми як м’який, жорсткий і почергова їх зміна.

55. Особливості допиту неповнолітніх. Неповнолітні мають менший розвиток аналітичних здібностей при сприйняті і оцінці сприйнятого, тенденції до з’єднання реальності і фантазій, емоційності міркувань та міркувань і дій, поступається дорослим у здатності оцінити подію в цілому, внаслідок чого звертається увага на окремі деталі, частіше допускаються помилки у визначенні відстаней, відрізку часу, послідовності дій, подій, використані терміни, які застосовують дорослі не розуміючи їх змісту. В той же час їм властива точність сприйняття, міцність запам’ятовування і утримання в пам’яті деталей, властивостей предметів, які їх зацікавили. При дачі показань у них сильніше розвинуті позитивні якості говорити правду, що може дати відправні пункти для перевірки їх свідчень. Необхідно мати дані стосовно : умов життя і виховування; рівня розвитку в зв’язках і інтересах; особливостях характеру як його самого так і його членів сім’ї. Допит неповнолітнього (підозрюваного, обвинуваченого) бажано проводити в кабінеті, де умови спонукають до усвідомлення дійсного становища і дають зрозуміти, що це допит по кримінальній справі, а не виховна робота. Свідків і потерпілих допитують за місцем проживання (малолітніх) або створюють необхідну обстановку.

На початку допиту необхідно привернути до себе увагу, викликати на відвертість особу і розмову починати на відхилену тему, що викликає інтерес у неповнолітнього. Згідно психологічним роз’ясненням неповнолітніх у віці 14-17р. можуть бути уважними і зосередженими близько 1 год. (робити перерви), а у віці 8-13р близько 30 хв. менші 8 не більше 15хв. Для допиту обов’язково складати письмовий план (короткі записи, питання), коло учасників - виходячи з віку особи, виходячи з його процесуального становища та взаємовідносини які можуть негативно вплинути на допитуваного.

З цими особами попередньо провести бесіду з питань проведення допиту і допустимої обстановки питань, так і манеру поведінки вибирати з обліком поведінки допитуваного, звертатись на „Ви”. При допиті виключати жаргони, нецензурні репліки, цинічні репліки. На початку допиту роз’яснити у зрозумілій формі права і обов’язки, звернути увагу на обов’язок говорити правду і нічого не приховувати. Починати з роз’яснення хто присутній і з якою метою – перший крок до завойовування довіри. Наступний крок - це дати можливість ознайомитись і освоїтись з незвичайною обстановкою для цього необхідно використовувати вивчення питань з анкети, його процесуальне становище, позицію яку він зайняв та коло його інтересів та відношення до вчиненого.

Вільна розповідь у більшості осіб є довільною уривчастою – спрямованою не походу подій а по асоціації. В таких випадках недоцільно договорювати за нього, перебивати. А впорядкування краще здійснювати після вільної розповіді на стадії запитань – відповіді. Запитання і відповіді потрібно ставити до рівня його освіти і розвитку.

Тактичні прийоми використовувати такі, які можуть допомогти отримати докладні і правдиві докази: демонстрація обізнаності про деталі біографії, зв’язки умови проживання; про злочин відомо все, а допит проводиться з метою перевірки правдивості неповнолітнього; прийоми про обставини які вже досліджені і не мають великого значення з постановкою раптових питань між іншим; відволікання від надуманої неправди і запевнення в тому, що вона буде викрита; пред’явлення доказової бази (12 способів). При допиті неповнолітнього після пред’явлення йому обвинувачення необхідно роз’яснити детальніше ніж дорослому тому що він не може в повному обсязі усвідомити сутність обвинувачення та вказати які обставини пом’якшують, а які обтяжують його вину, пояснити дійсність мотиву вчиненого. Ефективним буде і перерва з наступним проведенням ВОіОП.

МАЛОЛІТНІ Школярі : Тактика допиту – форма бесіди Дошкільнята: Форма допиту – елементи гри, а постановка питань в зрозумілій формі і ці питання у більшості мають ставитись особі до якої дитина звикла в присутності слідчого.

Протокол у віці 12-14 років (свідкам, потерпілим) дається їм на підпис, а меншим віком залежно від ступеня їх розвитку може і ними підписуватись, а може і дорослими учасниками допиту.