9. Емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання. Структура соціологічного знання.

Це є досить важливі рівні пізнання, які відрізняються наявністю відмінних за характеристиками та можливостями пізнавальних форм та способів нашої взаємодії зі світом; відмінностями в онтологічному статусі пізнавальних форм; розрізнення джерел пізнання.

Чуттєвий або емпіричний рівень пізнання жодного знання творить, а є лише імпульсом до пізнавальної діяльності, цей рівень можна вважати початковим.

Характеристика чуттєвого рівня :

1. Безпосередність – пряме відтворення об’єкта

2. Наочність та предметність образів, що виникають

3. Відтворення об’єктів на рівні явища, тобто зовнішніх сторін та ознак

Відчуття, сприйняття та уявлення – чуттєві форми.

Відчуття – це елементарна форма людської чуттєвості. Вони виникають під дією зовнішніх подразників на наші органи чуття, відображають окремі властивості речей самих по собі, не даючи цілісного уявлення про об’єкт .

Ознаки відчуття : усвідомлювана даність (безпосередність), абсолютна безсумнівність, атомарність або ж нерозкладовість на інші одиниці. Недоліки – мають межі, мінливі, нестійкі, відсутність критерію для розмежування суттєвого від несуттєвого.

Сприйняття – синтез відчуттів, при якому формується дійсний чуттєвий образ предмета.

Уявлення – наочне відтворення минулих сприйняттів за допомогою пам’яті та уяви. Тут можна відрізнити суттєве від несуттєвого, а також одержати образ того, що не існує реально.

Теоретичний рівень пізнання ( раціональний ) здійснюється за допомогою мислення та має наступні характеристики : спирається на чуттєве, його об’єктом є зв’язки та відношення дійсності, які виходять поза межі конкретних речей. Образи, які виникають на цьому рівні володіють абстрактністю та узагальненістю; зв’язки та відношення дійсності не просто фіксуються, а співвідносяться з внутрішніми орієнтирами самої свідомості.

Форми : поняття, судження, умовивід.

Поняття – логічний образ, що відтворює суттєві якості та відношення речей.

Порівняння, узагальнення, абстрагування – методи пізнання.

Судження – речення, які пов’язують декілька понять та встановлюють наявність або ж відсутність зв’язків та відношень між предметами.

Умовивід – виведення з кількох взаємопов’язаних суджень нового, яке щось стверджує або заперечує.

Процес побудови теоретичного соціологічного знання – це виявлення головних структурних елементів та встановлення строго логічних залежностей між структурними елементами досліджуваного соціального об'єкта.

Побудова теорії завжди розпочинається з конкретного цілого, даного у живому спогляданні та емпіричному уявленні. Ця фаза побудови теорії включає виокремлення найбільш істотних властивостей, зв'язків та відносин досліджуваних об'єктів. Вона відома як сходження від конкретного до абстрактного.

Перехід до теоретичного знання або побудову наукової теорії можна умовно розділити на три етапи, кожний з яких включає кілька специфічних структур.

Перший етап – це побудова системи гіпотетичного теоретичного знання (парадигми, поняттєвого апарату, логіки відносин між поняттями, операціоналізації та переведення понять у змінні величини).

Другий етап – це визначення методології отримання емпіричної інформації та аналізу емпіричних даних.

Третій етап – це інтерпретація результатів дослідження у світлі прийнятих раніше гіпотетичних теоретичних побудов, оцінка логічної та емпіричної структури теорії у світлі релевантності емпіричної інформації щодо цих побудов.

Структура соціологічного знання

I. Модель соціальної реальності (її статистичні елементи та способи їх взаємодії): філософське пояснення, концептуальна схема, причинні залежності

II. Поняттєвий апарат теорії (виходячи з прийнятої парадигми)

III. Логічні зв'язки відносин між поняттями (різновиди відносин – аксіоми, судження, гіпотези; форми відносин – позитивні, негативні, незалежні; структура відносин – аксіоматична, пропозиційна, аксіоматично-дедуктивно-індуктивна)

IV. Операціоналізація понять (змінні та індекси)

V. Методологія, підтвердження, перегляд теорії та спростування дослідження (спостереження, експеримент, опитування, тести тощо)

VI. Аналіз даних (статистичні залежності, критерії значимості)

VII. Інтерпретація даних аналізу

VIII. Оцінка теорії (теоретична та емпірична адекватність)