Методи Способи збирання та аналізу інформації про соціологічні факти

Сфера збору первинної інформації (A)		Сфера аналізу первинної інформації (B)
Реєстрація одиничних подій (A1)	Система збору даних (A2)
Спостереження Вивчення документів Опитування	Обстеження: монографічне суцільне вибіркове	Опис та класифікація Типологізація Методи якісного аналізу: смислова інтерпретація даних Статистичний аналіз (пошук статистичної закономірності) Експериментальний аналіз (реальний та мислений експеримент) Системний аналіз Генетичний або історичний аналіз Соціальне моделювання

Техніки

Сукупність спеціальних прийомів для ефективного використання відповідних методів

A1	A2	B
Прийоми контролю надійності первинної інформації на обґрунтованість, усталеність, точність	Статистичний апарат вибірки одиниць спостереження	Логічні засоби (наприклад, системний аналіз). Статистичні прийоми (описова статистика виведення та встановлення взаємозв'язків і каузальних залежностей). Математичні нестатистичні засоби (наприклад, лінійне програмування, застосування теорії графів, теорії ігор, математичне моделювання, детермінаційний аналіз). Таксономічні процедури та непараметричні статистики.
Вимірювання кількісних характеристик явищ (квантифікація та шкалювання)
Техніки розробки соціологічних якісно-кількісних звідних характеристик (індексів)	Прийоми якісного та кількісного вирівнювання характеристик

Клас А утворюють методи та техніки, які стосуються збору первинної інформації. Клас В – методи та техніки, які стосуються обробки та аналізу вихідних даних.

3.Наукове пізнання, його сутність, структура і методи.

Рисами наукового пізнання є :

1. Наявність специфічної мови, часто формалізованої

2. Спеціальна підготовленість суб’єкта наукового пізнання

3. Наявність спеціальних засобів впливу на об’єкт, а саме методів

4. Дискурсивний тип мислення

5. Прагнення відмежувати об’єкт дослідження від буденних уявлень про нього.

Критеріями або ж ознаками наукового знання є :

1. Обгрунтованість

2. Експліцитність – знання може виражатися у явному для для інших суб’єктів вигляді.

3. Загальнозначущісь

4. Референтність – можемо мати знання про знання

5. Системність – це здатність знання бцти вписаним без суперечності в систему знання

Виділяють наступні рівні наукового пізнання :

1. Емпіричний

2. Емпірично – теоретичний

3. Теоретичний

Особливості емпіричного рівня пізнання : базується на безпосередній взаємодії дослідника з об’єктом, за яким спостерігають; емпіричні об’єкти – це особливі абстракції, що фіксують собою набір цінностей та відношень, що існують у дійсності. Він вивчає явища або ж процеси та їхні зв’язки.

Завданнями емпіричного пізнання є : нагромадження, фіксація та первинна обробка фактів.

Методи, які використовуються в емпіричному пізнанні : спостереження, опис, порівняння, вимірювання, експеримент.

Завданнями емпірично – теоретичного рівня є поглиблене опрацювання отриманих фактів.

Методи : загально логічні ( синтез, індукція, дедукція), загальнонаукові ( ідеалізація, формалізація).

Теоретичний рівень характеризується тим, що він не базується на безпосередній взаємодії дослідника з обєктом, теоретичні об’єкти володіють не лише тими ознаками, що виявляються в дійсності, але й тими, що конструюються розумом, встановлює закони та закономірності.

Завдання : рух від постановки проблеми через формулювання та перевірку гіпотез до відкриття закону та формування наукових теорій. Найпоширенішими методами теоретичного пізнання є аксіоматично – дедуктивний, гіпотетико –дедуктивний, теоретичне моделювання, системно –структурний метод – вивчення елементів за зразками структури.