
- •Соціологічне дослідження як вид соціально – наукового пізнання.
- •2.Методологічне обґрунтування соціологічного дослідження.
- •Методи Способи збирання та аналізу інформації про соціологічні факти
- •Техніки
- •3.Наукове пізнання, його сутність, структура і методи.
- •Особливості застосування методу наукового пізнання в предметному полі соціології
- •5. Специфіка соціологічного дослідження
- •6. Типи соціологічних досліджень
- •7. Еврестичність соціологічного знання. Поняття методології. Принципи наукової методології.
- •8. Рівні соціологічного знання та специфіка методології емпіричного дослідження.
- •9. Емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання. Структура соціологічного знання.
- •10. Методологічне значення взаємозв’язку рівнів соціологічного знання.
- •16. Поняття соціального процесу, соціальних змін та соціального розвитку.
- •20. Структура та функції програми соціологічного дослідження
- •21. Структура робочого плану соціологічного дослідження.
- •22. Основні типи соціологічного дослідження. Специфіка побудови програми дослідження залежно від його типу.
- •23. Гіпотеза – головний методологічний інструмент соціологічного дослідження.
- •25. Залежність типу соціологічного дослідження від наявності та типу основних гіпотез (стратегічний план дослідження)
- •29. Вибірковий метод у соціологічному дослідженні. Генеральна та вибіркова сукупність.
- •30. Репрезентативність вибірки. Помилки репрезентативності.
- •31. Типи вибірок. Види відбору.
- •32. Типові помилки та труднощі в організації прикладного соціологічного дослідження.
- •33. Поняття методу, техніки, методики та процедури соціологічного дослідження.
- •34. Логічні дії (операції) дослідження (абстрагування, ідеалізація, аналогія, формалізація, аналіз та синтез, дедукція та індукція, класифікація та типологія).
- •31. Загальнонаукові методи в предметному полі соціології. Класичні приклади їх застосування.
- •32. Спостереження, опис, вимірювання. Класичні приклади їх застосування.
- •33. Експеримент та моделювання. Класичні приклади їх застосування.
- •34. Порівняльна характеристика пізнавальних можливостей основних методів соціологічного дослідження.
- •35. Кількісні та якісні методи дослідження: порівняльна характеристика.
- •36. Опитування як метод збирання соціологічної інформації. Історія становлення методу. Пізнавальні можливості.
- •37. Види опитувань.
- •38. Особливості, переваги та недоліки методу опитування. Труднощі та типові помилки.
- •76. Телефонне опитування.
- •77. Поштове опитування
- •78. Експертне опитування
- •80. Соціометричне опитування. Сіткові методи
- •44. Класифікація запитань.
- •38. Модель істинної оцінки. Методи оцінки надійності й достовірності шкали. Взаємозв’язок між надійністю та достовірністю вимірювання
- •40. Параметри основних шкал вимірювання соціальних характеристик
- •42.Шкала Гутмана
- •43.Шкала л.Терстоуна
- •45. Шкала Богардуса.
- •48. Методи порівняльного шкалювання
- •50. Помилки вимірювання. Потенційні джерела помилок вимірювання (систематичні та випадкові)
- •59. Документ як джерело інформації про соціальні явища та процеси.
- •61. Клсичні методи аналізу документів
- •63. Джерелоа документальної інформації класифікація документів.
- •64. Особливості, переваги та недоліки методу аналізу документів. Типові помилки.
- •65. Контент-аналіз: історія методу (вітчизняний досвід).
- •66. Контент-аналіз: історія методу (зарубіжний досвід).
- •67.Контент-аналіз: сутність, етапи, процедура методу.
- •91. Соціолінгвістичний підхід: суть, специфіка.
- •92. Психосимантичнй підхід: суть, специфіка.
- •74.Методи та методики практичного втілення психосимантичного підходу.
- •81,82,83Особливості методології якісного дослідження: теоретичні джерела, пізнавальні можливості.
- •84. Порівняльний аналіз стратегій якісної і кількісної методологій.
- •77. Огляд окремих методів та методик якісних досліджень.
- •78.Потенційні джерела первиних матеріалів для якісного дослідження.
- •88. Візуальне даслідження
- •89. Проективне дослідження.
- •86. Біографічний метод.
- •120. Основні твердження Кодексу професiйної етики соціолога
78. Експертне опитування
Метод експертних оцінок – це практично один з різновидів методу опитування, при його характеристиці рівнозначно вживають обидва ці терміни. Головною особливістю цього методу, яка відрізняє його від масового опитування, є те, що як респонденти тут виступають особи, найбільш компетентні у досліджуваній царині, тобто експерти. Це й визначає техніку збирання інформації, її аналізу та використання.
Вже на етапі розрахунку вибірки, визначення її обсягу можна відзначити відмінність у підходах до формування вибірки при масових та експертних опитуваннях. При масових опитуваннях практично чим більшою є вибіркова сукупність, тим краще, критерієм є репрезентативність, достатня презентативність для розв'язання завдань дослідження. В експертному ж опитуванні, при збільшенні кількості осіб, зарахованих до експертів, якість інформації не поліпшується, а погіршується. Експериментально визначено, що це відбувається, коли кількість експертів перевищує 25-30 чоловік (а іноді й 10). Звичайно, це пов'язане з проблематикою дослідження, але справжніх фахівців, здатних бути експертами, ясна річ, не так багато.
Експертне опитування може застосовуватися при вивченні всіх царин діяльності, але особливо воно ефективне при діагностиці, прогнозуванні, оцінці станів соціальних об'єктів, у прийнятті рішень.
Центральним питанням методу експертних оцінок є добір експертів. Від цієї процедури врешті-решт залежить цінність отриманих результатів.
.Для добору експертів можливе використання й методу самооцінки, суть якого полягає у застосуванні спеціальної анкети, відповідаючи на запитання якої кандидат в експерти демонструє рівень знань у предметній царині дослідження та аналітичні здібності.
Експертне опитування поділяють на різновиди за рівнем стандартизації процедур та технікою роботи.
За рівнем стандартизації процедур можливе використання вільного та формалізованого інтерв'ю або анкети з відкритими запитаннями.
Під технікою роботи мають на увазі використання експертами бальних оцінок, ранжування, методу парних та послідовних порівнянь.
Техніка бальних оцінок полягає в тому, що експерт оцінює ті чи ті чинники у балах або розподіляє їх згідно з заданими критеріями, а бали приписують при обробці даних.
При ранжуванні експерт повинен упорядкувати запропоновані об'єкти, приписуючи кожному відповідний ранг.
При парному порівнянні із складених дослідником пар суджень експерт у кожній парі вказує найбільш переважні за заданим критерієм.
Послідовне порівняння полягає у визначенні експертом важливості або вагомості кожного чинника у порівнянні з іншими чинниками.
При збиранні інформації методом експертних оцінок можлива організація й колективної роботи експертів. Це може бути мозкова атака за заздалегідь підготовленим сценарієм, коли експерти спільно розв'язують поставлені завдання. Або метод комісії, коли виокремлюють проблему й обговорюють різні пропозиції щодо її розв'язання. Одним з поширених технічних прийомів організації колективної роботи експертів є метод Дельфи, коли експерти розв'язують поставлені завдання, зберігаючи анонімність суджень. Опитування проводиться методом ітерації у кілька турів. Починаючи з другого туру експерти ознайомлюються з результатами попереднього в опрацьованому вигляді. Кожному експерту вказують відхилення його оцінок, суджень від середніх значень. Якщо оцінка експерта сильно відхиляється від середньої, він повинен або аргументувати це відхилення, або внести уточнення у свої судження.
Помилки при проведенні експертизи пов'язані в першу чергу з нечіткістю у визначенні її цілей, неправильним добором експертів або ж невідповідністю цілей експертного опитування можливостям експертів, а також обранням неадекватної техніки її організації.