33. Поняття методу, техніки, методики та процедури соціологічного дослідження.

На відміну від методології методи і процедури дослідження - це система більш-менш формалізованих правил збирання, обробки та аналізу доступної інформації. Але і тут методологічні посилки грають найважливішу роль насамперед у виборі тих чи інших прийомів для вивчення поставленої проблеми.

Ні у вітчизняній, ні в зарубіжній практиці немає єдиного слововжитку відносно приватних прийомів соціологічного дослідження. Одну і ту ж систему дій деякі автори називають методом, інші - технікою, треті - процедурою або методикою, а іноді – методологією (за Ядовим).

Метод - основний спосіб збору, обробки і аналізу даних.

Техніка - сукупність спеціальних прийомів для ефективного використання того чи іншого методу.

Методика - поняття, яким позначимо сукупність технічних прийомів, пов'язаних з даним методом, включаючи приватні операції, їх послідовність і взаємозв'язок.

Процедурою зазвичай називають послідовність всіх операцій, загальну систему дій і способів організації дослідження. Це - найбільш загальне, і водночас збірне поняття, що відносяться до системи прийомів збору та обробки соціологічної інформації.

Якщо охопити всі методичні, технічні та процедурні особливості роботи соціолога, частка таких прийомів дослідження, які б не зустрічалися в інших громадських і навіть природних науках, буде не така вже й велика. Соціолог використовує поряд зі спеціальними загальнонаукові методи. Крім того, багато прийомів запозичені з інших соціальних дисциплін, особливо з економічних, історичних, етнологічних, психологічних.

Виділяють два класи методів і технічних прийомів роботи з емпіричними даними. Клас А утворюють методи і техніка, які відносяться до збору первинної інформації. Клас В - методи і техніка, пов'язані з обробкою та аналізом вихідних даних. У свою чергу, клас А поділяється на два підкласи, де (al) - прийоми, пов'язані з установленням надійної інформації про якісь одиничних події або їх поєднаннях, а підклас (а2) - прийоми, пов'язані з визначенням порядку, послідовності або системи фіксування окремих подій або їх поєднань.

Технічні прийоми, які забезпечують правильність і надійність відбору одиниць спостереження, є правилами вибіркових обстежень, віднесених до класу техніки (а2).

Соціолог повинен мати загальне уявлення про можливоості тієї чи іншої статистичної процедури, інакше він не зможе правильно визначити метод обробки і аналізу зібраного матеріалу.

Але є й особлива сфера застосування кількісних методів у соціології, пов'язана з вимірюванням первинних характеристик. Це область квантифікації змістовного первинного матеріалу, в якій соціолог зобов'язаний бути професіоналом, бо кількісне відображення якісних ознак неможливе без глибокого проникнення в самий зміст предмету, в його соціологічну природу.

34. Логічні дії (операції) дослідження (абстрагування, ідеалізація, аналогія, формалізація, аналіз та синтез, дедукція та індукція, класифікація та типологія).

Абстрагування – метод уявного відволікання від деяких аспектів, сторін, якостей досліджуваних об’єктів з метою виділення в чистому вигляді релевантних рис об’єкта. Результатом абстрагування є абстрактний об’єкт, тобто, такий, який не має матеріально-чуттєвого вияву (в соціогуманітраних науках такими є поняття). У зв’язку з цим важливо відзначити, що абстрагування є не лише «негативною» процедурою («відволікається від зайвого»), але й конструктивною (творить абстрактий об’єкт).

Ідеалізація – метод, заснований на абстрагуванні. Його суть полягає у конструюванні гранично абстрактних (ідеалізованих) об’єктів через доведення певних сторін чи властивостей реальних об’єктів логічної межі.

Аналогія – це метод, який полягає у знаходженні деякої схожості між предметами, а також у перенесенні властивостей відомого предмета на невідомий за умов схожості 1 та 2-го. Прийнято виділяти аналогію властивостей та аналогію відношень.

Формалізація може бути визначена широко та вузько. У вузькому сенсі поняття, формалізація – це перетворення деякого змістовного знання за допомогою штучної (формалізованої) мови, передусім, засобів математики та математичної логіки. У широкому сенсі, формалізація це відображення змістовного знання у знаково-символічній формі.

Аналіз – сукупність процедур, сутністю яких є мисленне розділення вихідного об’єкта на складові, виявлення його структури, відділення суттєвого від несуттєвого, зведення складного до більш простого.

Синтез – відновлення об’єднання вивчених аналізом частин, виявлення та відкриття того загального (спільного), що зв’язує частини в єдине ціле.

При дедукції здійснюється перехід від загальних припущень до окремих, виведення нових істин з відомих за допомогою законів та правил логіки.

Індукція є методом, у якому слід розрізняти два аспекти. У вузькому сенсі поняття вона є методом виведення загальних закономірностей на підставі спостереження та узагальнення окремих явищ. В широкому сенсі індукція визначається як сукупність методів та прийомів, які дозволяють здійснити перехід від знання окремих фактів до знання суттєвих та необхідних зв’язків між ними.

Класифікація і типологія є методами, які грунтуються на логічній операції ділення обсягу поняття. Часто їх ототожнюють, але насправді це різні методи. Типологія не претендує на повноту охоплення предмета дослідження (тобто, певні нові типи можуть бути сконструйовані в процесі пізнання). Класифікація ділить весь обсяг (множину) на попарно неперехрещувані підмножини, тоді як типологія грунтується на виділення різних підмножин із множини, обсяг якої невідомий (тобто, можливі перехрещувані підмножини – наприклад, перехідні типи).