5. Валютні умови контракту

Валютні умови контракту регулюються Законом України «Про валютне регулювання», що встановлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження і функції державних органів у регулюванні валютних операцій, права й обов’язки суб’єктів валютних відносин правові форми і засоби валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Валютні відносини пов’язані з функціонуванням валюти при здійсненні зовнішньої торгівлі, наданні економічної і технічної допомоги, наданні та отримання за кордоном різного роду кредитів і позик, укладанням угод по купівлі валюти тощо.

Згідно законодавства учасниками валютних відносин є: держави, міжнародні організації, юридичні і фізичні особи. Правовою основою для виникнення, зміни чи припинення валютних відносин служать міжнародні угоди та внутрідержавні акти.

Природа міжнародних розрахунків та їх організація пов’язані з розвитком та інтернаціоналізацією товарного виробництва, яке є чинником руху власності у міжнародному обігу через незбігання часу виробництва, реалізацій і оплати товару, а також територіальними особливостями ринків збуту.

Міжнародні розрахунки охоплюють розрахунки із зовнішньої торгівлі товарами (звичайні товари, товари для подальшого оброблення, ремонт товарів, придбання товарів у портах транспортними установами тощо) та послугами (транспортні послуги, поїздки, зв’язок, будівництво, страхування, фінансові, комп’ютерні та особисті послуги), які роблять резиденти нерезидентам та навпаки, а також некомерційних операцій, кредитів, позик, руху капіталів між країнами.

Переважна частина міжнародних розрахунків здійснюється в процесі міжнародних торговельних відносин.

Міжнародні розрахунки у зв’язку з рухом капіталу пов’язані з функціонуванням фінансових ринків, з рухом цінних паперів як у формі прямих, так і портфельних інвестицій.

Міжнародні розрахунки – це:

- комерційні платежі за грошовими вимогами та зобов’язаннями, що виникають між підприємствами, банками, установами й окремими особами різних країн, пов’язані зі світовою торгівлею, міжнародним кредитом і прямими зарубіжними інвестиціями;

- некомерційні платежі, пов’язані з перевезенням пасажирів, страхуванням, туризмом, переказом грошей за кордон тощо.

Міжнародні розрахунки бувають двосторонніми, коли вони здійснюються між двома країнами, або багатосторонніми, коли суми, виручені від реалізації товарів в одній країні, використовуються для платежів третім країнам.

Більшість міжнародних розрахунків здійснюється в порядку безготівкових розрахунків, через банки різних країн, які підтримують взаємні кореспондентські зв’язки, тобто відкривають один одному рахунки, зберігають на них грошові кошти у відповідній валюті і виконують платіжні та інші доручення на засадах взаємності.

Валюта контракту – це грошова одиниця, в якій здійснюються розрахунки за зовнішньоторговельним договором. При укладенні контракту встановлюється, у якій валюті буде зроблено оплату товарів. Такою валютою може бути валюта країни-імпортера, країни-експортера або третьої країни, а також долар США, Євро. Іноді, в умовах контракту, передбачається право імпортера на свій розсуд здійснити платежі у тій чи іншій валюті.

Як правило, використовується стійка або традиційна для даного виду товарів валюта. При виборі валюти ціни на масові товари велике значення мають усталені порядки, що існують у торгівлі цими товарами. Наприклад, у контрактах на каучук, кольорові метали заведено вказувати ціни у фунтах стерлінгів, у контрактах на нафтопродукти, хутро – в американських доларах.

У деяких випадках при коливаннях курсів валют імпортер або експортер може одержати додатковий (валютний) прибуток або ж понести збитки. Тому експортери, як правило, прагнуть встановити ціну в стабільних валютах, а імпортери у валютах, що знецінюються. Це є валютним демпінгом.

«Валютний демпінг» (або «валютний прибуток») – зумовлений різницею в русі валютних курсів валют контракту відносно американського долара при довгострокових договорах поставок. Наприклад, американська фірма продає товар на ринку Німеччини за 100 ЕВРО, а курс долар/ЕВРО становить 1/2,5. У цьому разі фірма США отримає дохід у розмірі 40 дол. З часом курс долар/ЕВРО зміниться і становитиме 1/1,8. Отже, із підвищенням курсу ЕВРО фірма США отримає дохід у розмірі 56 дол., не вклавши при цьому жодного долара, а лише використавши різницю курсових коефіцієнтів.

Будь-яка зовнішньоторгова операція має на меті еквівалентний обмін товару або на інший товар, або на еквівалент його вартості, виражений в іноземній валюті. Особливістю міжнародних економічних відносин є те, що завжди для однієї зі сторін розрахунки здійснюються в іноземній для неї валюті. Становище цих валют не постійне. Залежно від внутрішнього економічного стану тієї чи іншої країни, її платіжного балансу та інших чинників курс валюти цієї країни по відношенню до інших валют змінюється.