4. Система валютного регулювання в Україні

Валютне регулювання передбачає регулювання валютного курсу національної грошової одиниці.

Згідно Закону України «Про валютне регулювання» валютний курс – це ціна грошової одиниці валюти, виражена у грошових одиницях України.

Основними економічними факторами, що впливають на валютний курс, є: стан платіжного балансу країни, рівень процентних ставок, рівень інфляції, міграція короткочасних капіталів між країнами тощо.

Валютний коридор – встановлення максимального та мінімального значення курсу національної грошової одиниці відносно іноземних валют, в межах яких може змінюватися поточний обмінний курс на ринку.

За конвертованістю валюти поділяються:

1) вільно конвертовані валюти (без обмежень обмінюються на інші валюти, курси яких визначаються НБУ);

2) валюти з обмеженою конвертованістю, крос-курси яких визначаються НБУ (валюти окремих країн, що розвиваються, країн Центральної та Східної Європи, країн колишнього СРСР);

3) неконвертовані валюти, які не обмінюються на інші валюти, курси яких не визначаються НБУ.

Валютний ринок – сукупність механізмів взаємодії покупців та продавців валюти на території України, які мають відповідну ліцензію Національного банку України та здійснюють валютні операції відповідно з чинним законодавством України. Поточні конверсійні операції становлять основну частину валютних операцій, в англійській мові вживається термін Foreign Exchange Operations, скорочено Forex або FX.

Конверсійні операції поділяються на: операції з негайною поставкою валюти або поточні конверсійні операції; термінові валютні конверсійні операції.

У свою чергу, операції з негайною поставкою можуть поділятися на операції з датою валютування сьогодні (today або скорочено tod), завтра (tomorrow або скорочено torn) і датою валютування через два робочі банківські дні – операції на умовах спот (spot).

Термінові валютні операції поділяються на форварди, свопи, ф’ючерси, опціони. Основою цих операцій є більш прості фінансові інструменти, на валютному ринку це конверсійні операції на умовах спот.

Учасниками ринку Forex насамперед є банки, що здійснюють основні операції за заявкою своїх клієнтів – експортерів та імпортерів, інвестиційних фондів, страхових компаній, хеджерів та спекулянтів. У комерційних банках акумулюються кошти клієнтів, якими вони можуть управляти, до того ж вони виконують операції й у своїх інтересах за рахунок власних коштів.

На ринку Forex активно приймають участь валютні біржі, центральні банки. Останні управляють рівнем валютного курсу, виходячи на ринок із валютними резервами країни, тобто, проводять інтервенції для підтримки валютної стратегії. Нині найбільший вплив на світовий валютний ринок справляють центральні банки в США – Федеральна Резервна система (United States Federal Reserve), у Німеччині – Бундесбанк (Deutsche Bundesbank), у Японії - Банк Токіо (Bank of Tokyo) й у Великобританії – Банк Англії (Bank of England). В Україні найбільший вплив на курс національної валюти здійснює Національний банк України (НБУ). Офіційний курс української валюти до долара США визначається НБУ на підставі результатів торгів на Українському міжбанківському валютному ринку.

Офіційний курс гривні до всіх інших валют першої групи Класифікатора іноземних валют визначається через крос-курси Франкфуртської валютної біржі та Московської міжбанківської валютної біржі.

Офіційний курс української гривні до національних валют країн колишнього СРСР визначається через крос-курси Центрального банку Росії при встановленні офіційного курсу рубля.

Офіційний курс української гривні використовується в усіх безготівкових операціях купівлі та продажу іноземної валюти.

Організація розрахунків в іноземній валюті. Уповноважені банки зобов’язані купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученнями та за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов’язань резидентів.

Нерезиденти-роботодавці здійснюють оплату праці резидентів виключно у валюті України у готівковій або безготівковій формі. Валютні цінності резидентів, що знаходяться поза межами України, підлягають обов’язковому декларуванню в НБУ.

В Україні у розрахунках між резидентами та нерезидентами в межах торгового обігу використовується як засіб платежу іноземна валюта, лише за умови наявності індивідуальної ліцензії НБУ.

Генеральні ліцензії видаються на здійснення валютних операцій, таких як: ведення валютних рахунків клієнтів, встановлення прямих кореспондентських зв’язків з іноземними банками, операції з міжнародних торгових розрахунків, операції з торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному ринку тощо.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам та нерезидентам на здійснення разових валютних операцій: вивезення та переказування валютних цінностей за кордон понад встановлені норми; отримання та надання резидентам кредитів в іноземній валюті; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу; здійснення іноземних інвестицій за кордон та ін.

Відкриття рахунків в іноземній валюті. Законодавством України передбачено, що рахунки в іноземній валюті юридичним та фізичним особам, резидентам чи нерезидентам відкриваються в уповноважених банках, які отримали ліцензію НБУ на право здійснення операцій з іноземною валютою.

Право на відкриття рахунків в іноземній валюті отримують юридичні особи, у статутних документах яких передбачено здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Приватні підприємці (без створення юридичної особи) отримують таке право на підставі реєстраційної картки, в якій також передбачене здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Валютний рахунок – це рахунок, який відкривається в комерційному банку для зберігання іноземної валюти і здійснення всіх видів банківських операцій. Порядок відкриття та ведення валютних рахунків у країнах регулюється чинним законодавством держави, нормативними актами центральних банків. Операції на рахунках здійснюються на підставі розрахункових документів установлених форм.

В Україні порядок відкриття та ведення валютних рахунків відбувається відповідно до Інструкції НБУ від 14.04.2000 р. № 146 «Про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті».

Кожне підприємство-резидент, його відокремлений підрозділ, іноземний інвестор можуть відкривати по одному поточному рахунку в іноземній валюті (за кожним кодом валют Класифікатора іноземних валют НБУ) не більше ніж у двох установах банків.

Представництва юридичних осіб-нерезидентів можуть відкривати відповідно до ліцензії НБУ в іноземній валюті по одному поточному рахунку не більше, ніж у двох уповноважених банках.

Відкриття рахунків юридичним особам (підприємствам, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю в Україні) передбачає подання в комерційний банк відповідного набору документів.

До них належать:

- заява на відкриття поточного рахунку встановленого зразка, яку підписує керівник та головний бухгалтер підприємства;

- копія довідки про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, що видав відповідну довідку;

- копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчена нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

- копія належним чином оформленого положення про діяльність підприємства (статут);

- картка з відбитком печатки та зразками підписів посадових осіб підприємства, яким згідно з чинним законодавством та відповідними документами надано право розпоряджатися рахунком та підписувати розрахункові документи. Зразки підписів та повноваження посадових осіб засвідчуються нотаріально;

- клопотання підприємства до банку, в якому відкривається поточний рахунок із зазначенням місцезнаходження підприємства, його ідентифікаційного номера, номера основного поточного рахунку та банку, в якому він відкритий, а також податкового органу, в якому підприємство перебуває на обліку;

- довідка про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

Банк приймає документи, перевіряє їх і оформляє відкриття рахунку клієнта на основі договору про розрахунково-касове обслуговування за валютними рахунками.

Надходження в іноземній валюті на користь підприємства, а також кошти, отримані в іноземній валюті на українській території, зараховуються на його рахунок в уповноваженому банку. Для цього паралельно відкриваються два рахунки:

1. розподільний рахунок для зарахування надходжень в іноземній валюті у повному обсязі;

2. поточний валютний рахунок для обліку коштів, які залишаються у розпорядженні підприємств після обов’язкового продажу частини експортної виручки.

На розподільному рахунку валютні кошти юридичних осіб після їх зарахування можуть перебувати не більше п’яти банківських днів. Саме з цього рахунку за українським законодавством 50% валютної виручки підприємств підлягають обов’язковому продажу на міжбанківському ринку, після чого другі 50% зараховуються на поточний валютний рахунок клієнта банку.

Кошти в іноземній валюті, які були зараховані на розподільний рахунок і не підлягають згідно з чинним законодавством України продажу, уповноважений банк зобов’язаний перерахувати на поточний рахунок клієнта також не пізніше п’яти банківських днів з моменту зарахування цих коштів на розподільний рахунок.

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків в межах чинного законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.

Купівля іноземної валюти. Торгівля іноземною валютою на території України резидентами та нерезидентами-юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, які отримали ліцензію на торгівлю іноземною валютою НБУ виключно на міжбанківському валютному ринку України.

Для придбання іноземної валюти потрібно надати наступні документи: відповідним чином оформлений контракт на імпорт товарів, робіт або послуг; документи, які свідчать про правомірність переказування за кордон прибутку, отриманого іноземним інвестором від інвестицій в Україні; документи щодо руху капіталу, проліцензовані НБУ; документи, що свідчать про правомірність купівлі іноземної валюти для погашення та обслуговування резидентом кредиту, отриманого в іноземній валюті у встановленому порядку в уповноваженому банку.

Придбана або зарахована на спеціальний рахунок клієнта іноземна валюта має бути використана у повній відповідності до контракту або інших необхідних документів протягом 5 банківських днів. У випадку порушення цього терміну придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, яка може виникнути при такій операції, спрямовується до державного бюджету України, а негативна курсова різниця зараховується до результатів господарської діяльності резидента.

Придбання фізичними особами-резидентами іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України здійснюється: під належним чином оформлені угоди (контракти); для власного вжитку; лише за наявності посередника - юридичної особи; у безготівковій формі; на суму не більше 8000 дол.

Терміни розрахунків за експортно-імпортними операціями. При експортних контрактах виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках в терміни виплати заборгованостей, що вказані у контрактах, але не перевищують 90 календарних днів від дати митного оформлення продукції, а у випадку робіт, послуг або передачі прав інтелектуальної власності – від моменту підписання акту або іншого документа, які свідчать про їх виконання.

Порушення резидентами термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями призводить до нарахування пені за кожен прострочений день у розмірі 0,3% від суми недоотриманої виручки або недопоставленої продукції в іноземній валюті, перерахованій у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день заборгованості. Нарахування пені здійснюється на підставі вантажних митних декларацій, отриманих на митниці, а також журналу обліку розрахунків за імпортними контрактами. Перевищення 90-денного терміну отримання валютної виручки або продукції згідно імпортного контракту можливе лише при індивідуальному дозволі обласного управління НБУ за місцем реєстрації резидента. В окремих випадках обласні управління НБУ можуть продовжувати строки вже наданих індивіду­альних дозволів на загальний термін не більше 270 днів.

Здійснення резидентами іноземних інвестицій. Іноземні інвестиції можуть здійснюватися лише за рахунок власних коштів. Здійснення іноземних інвестицій за рахунок бюджетних коштів дозволено лише за відпові­дними постановами Верховної Ради України.

Для здійснення резидентами іноземних інвестицій необхідна індивідуальна ліцензія НБУ, яка видається як юридичним особам України, так і фізичним особам, які зареєстровані як підприємці.

Іноземні інвестиції резидентів України повинні здійснюватися лише в безготівковій формі і виключно через кореспондентські рахунки уповноважених банків України.

Всі надходження від іноземних інвестицій на користь резидентів мають бути зараховані на валютні рахунки резидентів в уповноважених банках після сплати усіх податків, які вимагаються за законодавством країни, що приймає.

Прибуток, отриманий резидентами за кордоном у будь-якій формі, підлягає обов’язковому декларуванню.

Операцій купівлі-продажу готівкової іноземної валюти. Обмінні пункти відкриваються для обслуговування фізичних осіб – резидентів та нерезидентів. Для цього кредитні установи отримують ліцензію НБУ на даний вид операцій.

Вимоги до роботи обмінних пунктів: усі операції підлягають суворому обліку; про здійснення обмінних операцій фізичним особам надається довідка, яка надає право резидентам та нерезидентам вивозити товар з України без сплати мита; залишки гривні понад ліміт наприкінці дня мають здаватися на власний рахунок в банку, а іноземна валюта – продаватися банкові. На початок робочого дня банк забезпечує пункти авансом у національній та іноземній валюті; курси валют встановлюються самостійно щоденно та протягом дня не підлягають зміні; різниця між курсами купівлі та продажу іноземної валюти не повинна перевищувати 5%; режим роботи обмінного пункту встановлюється установою, якою його відкрито, але не менше 20 годин на добу в прикордонних зонах, аеропортах, морських та річкових вокзалах. В інших місцях – не менше 8 годин на добу.