3. Етапи розвитку валютного регулювання в Україні

В Україні можна виділити чотири основних етапи формування валютної політики.

Перший період – формування (1991 – поч. 1993 р.). Його особливості полягали в: значному та різкому падінні обсягів виробництва; розриві традиційних господарських зв’язків, гіперінфляції; закладенні нормативно-правової бази управління валютною сферою, а саме: прийняттям Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року; здійсненні безпосереднього валютного контролю в Україні після проголошення незалежності у серпні 1991 року та виході з «зони карбованця» у листопаді 1992 року; створенні у 1992 році валютної біржі при НБУ; формуванні власної системи валютного регулювання з листопада 1992 року до березень 1993 року; високих податках для експортерів та обов’язкових продажах всієї валютної виручки; встановленні Національним банком офіційних обмінних курсів карбованця, а рівень обмінного курсу для банківської системи визначався окремо на міжбанківському валютному ринку, що призвело до множинності валютних курсів і, відповідно, – відпливу капіталу за кордон, бартеризації зовнішньої торгівлі.

Другий період – лібералізація (друга половина 1993 р.). Особливості періоду: спроби лібералізації валютного режиму; прийняття Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему ва­лютного регулювання та валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. (регулює операції з валютними цінно­стями, визначає статус валюти України, встановлює загальні принципи валютного регулювання); утверджено головним органом валютного контролю – Національний банк України; введення внутрішньої конвертованості та плаваючого обмінного курсу національної валюти; відсутність відповідної ринкової структури, диспаритет у торговельних та платіжних відносинах, високі темпи інфляції.

Третій період – відновлення державної валютної монополії (кінець 1993 р. – перша половина 1994 р.). Особливості: 12 серпня 1993 р. НБУ було прийняте рішення щодо фіксації обмінного курсу українського карбованця до долара США, німецької марки та російського рубля (від січня 1994 року 40% надходжень іноземної валюти мали реалізовуватися уряду через валютний тендер за офіційним курсом 12610 крб. за 1 дол. США, 10% – НБУ за курсом 25000 крб. за долар. Решта 50% експортних валютних надходжень могли зберігатися на валютних рахунках або продаватися виключ­но НБУ); діяльність валютної біржі було призупинено.

Четвертий період – сучасний (з кінця 1994 р. і по теперішній час). Особливості: подальша лібералізації валютного ринку; встановлення єдиного обмінного курсу для готівкових та безготівкових розрахунків; грошова реформа 1996 р.; прийняття Закону України «Про валютне регулювання» від 23.05.1997 р.; зросла роль Української міжбанківської валютної біржі як центру проведення валютних операцій; стабілізувалися попит та пропозиція іноземної валюти; створено значні валютні резерви та залучено кредитні кошти від МВФ; відбулася переорієнтація частини коштів з валютного й кредитного ринків на ринок державних цінних паперів.