Змістовий модуль 7. Валютне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Ключові терміни: валютне регулювання; валютна політика; валютні цінності; валютні операції; девальвацію валюти; ревальвація валюти; валютна інтервенція; конвертованість валюти; валютні умови контракту; валюта контракту; валютна обмовка; спот; ф’ючерсні операції; опціонні операції; форвардний контракт.

1. Сутність валютного регулювання

З метою регулювання валютних відносин та валютних курсів кожна країна формує валютну політику. В Україні валютне регулювання здійснюється згідно Закону України «Про валютне регулювання» від 23.05.1997 р. Даний документ встановлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ, права і обов’язки суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства. Даний закон дає чітке визначення і класифікацію валютним термінам.

Валютна політика – сукупність заходів, які проводяться державою в сфері міжнародних валютних відносин у відповідності із стратегічними і поточними цілями, як складова частина державної економічної політики країни і є важливим інструментом механізму регулювання міжнародних валютних відносин.

Основними інструментами проведення валютної політики є:

а) маневрування дисконтною ставкою центрального банку (дисконтна політика) з метою регулювання грошової маси в обігу, рівня цін, руху через кордон короткострокових капіталів;

б) валютна інтервенція з метою впливу на курс національної валюти;

в) зміна валютного курсу шляхом девальвації або ревальвації;

г) зміна валютних обмежень і диверсифікація валютних резервів;

д) підписання міжнародних угод про структурні зміни в міжнародній валютній системі.

Одним із засобів реалізації валютної політики є валютне регулювання – діяльність державних органів з управління обігом валюти, контролю за валютними операціями, впливу на валютний курс національної валюти, обмеження використання іноземної валюти.

Валютне регулювання передбачає:

- регулювання курсу національної валюти;

- організація розрахунків в іноземній валюті;

- відкриття рахунку в іноземній валюті;

- купівля іноземної валюти;

- розрахунки з експортно-імпортних операцій;

- здійснення резидентами іноземних інвестицій;

- операції купівлі-продажу іноземної валюти готівкою;

- порядок переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

- правила переказу іноземної валюти.

Під валютними цінностями розуміють грошові знаки зарубіжних держав, а також цінні папери – платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви сертифікати тощо) в іноземній валюті та інші цінності (благородні метали, коштовне каміння тощо).

До валютних операцій згідно законодавства України належать:

- операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, які здійснюються між резидентами у валюті України;

- операції, пов’язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передачею заборгованості та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;

- операції, пов’язані з ввезенням, перерахуваннями та вивозом з території України валютних цінностей.

Сучасний механізм валютного регулювання сформовано на основі Ямайської валютної системи.

Валютне регулювання здійснюється на трьох рівнях:

- міждержавному;

- регіональному;

- національному.

Міждержавний рівень – функції регулювання міжнародних валютних відносин покладені світовим співтовариством на Міжнародний валютний фонд (МВФ). Згідно статуту в його обов’язки покладено:

- забезпечення співробітництва у розв’язанні міжнародних валютних проблем;

- сприяння стабілізації валют;

- створення багатосторонньої системи платежів та розрахунків;

- досягнення рівноваги платіжних балансів країн-учасниць.

Функції МВФ:

1) стежити за розвитком міжнародної валютної системи та забезпечувати її ефективне функціонування;

2) здійснювати аналіз виконання кожною країною спільних зобов’язань.

Країни-учасниці, вступаючи до Фонду, добровільно беруть на себе зобов’язання співпраці з Фондом та одна з одною щодо розв’язання питань стабілізації валютних відносин. Вони керуються трьома основними принципами:

1. Не допускати маніпуляції валютними курсами, яка б надала можливість отримати несправедливі конкурентні переваги перед іншими країнами.

2. Здійснювати валютне регулювання, спрямоване на зменшення руйнівних наслідків, викликаних короткочасними змінами обмінних курсів.

3. При проведенні політики регулювання валютного курсу враховувати інтереси інших членів Фонду.

У безперечному порядку кредит МВФ надається в іноземній валюті терміном на 2-3 роки в розмірі 25% квоти. Понад цей ліміт надання кредиту супроводжується оцінюванням МВФ економічної ситуації у країні та вимогами проведення жорстких стабілізаційних заходів.

Регіональний рівень – пов’язаний з існуванням регіональних об’єднань, в межах яких проводиться узгодження валютних політик держав-членів або здійснюється спільна валютна політика. У цьому випадку спільне валютне регулювання спрямоване на розвиток торговельних відносин всередині інтеграційного об’єднання на вільне переміщення факторів виробництва, а також сприяє зниженню впливу зовнішніх факторів на коливання обмінних курсів країн регіонального об’єднання (ЄС, євро).

Механізм регулювання на національному рівні, його інституційна структура, принципи та норми встановлюються законодавчими актами кожної країни з урахуванням принципів та рекомендацій, встановлених МВФ та регіональними союзами.

Валютне регулювання в Україні в сучасних умовах спрямоване на підтримку стабільності української валюти, нейтралізацію різких коливань валютних курсів.

Правовий режим валютних відносин в Україні можна визначити як режим валютних обмежень. Сутність даного режиму полягає в законодавчій або адміністративній забороні, лімітуванні або регламентуванні операцій з валютою або валютними цінностями. Введення валютних обмежень може диктуватися економічними або політичними причинами.

Основним об’єктом валютного регулювання є валютний курс національної грошової одиниці. Його зміни суттєво впливають на розвиток як внутрішніх господарських процесів, так і на зовнішньоекономічні позиції тієї чи іншої країни, адже він впливає на зовнішню торгівлю, рух короткочасного та довгочасного капіталу, розміри заборгованості, платіжний баланс тощо.

Здійснення валютного контролю й регулювання покладене на такі державні органи:

1. Національний банк України є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, що не віднесені до компетенції інших органів.

2. Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами й нерезидентами через їхні банки.

3. Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями.

4. Міністерство зв’язку здійснює контроль за дотриманням правил поштових переказів за межі України.

5. Державний митний комітет України здійснює контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

В Україні валютні обмеження полягають у дорученні Національному банку керувати валютними операціями, їх ліцензуванні, можливості блокування валютних рахунків, вимозі обов’язкового продажу 50% надходжень в іноземній валюті на валютному ринку країни. Одним із важливих валютних обмежень є заборона обігу і використання іноземних валют як платіжного засобу.

Таким чином, законодавство України надає загальний дозвіл на ведення валютних операцій, але в суворо обмеженому порядку і при забороні здійснення певних дій. Згідно з вказаним загальним дозволом кожний конкретний суб’єкт має право бути власником валютних цінностей з усіма повноваженнями, що з цього випливають: володіння, користування і розпорядження валютними цінностями. Але при загальному дозволі є певні обмеження:

1. Регулювання переказів та платежів за кордон, вивезення капіталу, репатріації прибутків, золота, грошових знаків та цінних паперів.

2. Обмеження вільної купівлі та продажу іноземної валюти та зобов’язання продавати частину іноземної валюти в обмін на національну.

3. Здійснення валютних операцій у центральних або спеціально уповноважених банках.

4. Контроль за створенням та ліквідацією авуарів резидентів у країні.

5. Контроль за створенням та ліквідацією авуарів нерезидентів – учасників валютних операцій в країні.

6. Контроль за інвестуванням нерезидентів в економіку України та резидентів в економіку інших держав.

7. Здійснення декларування, попереднього дозволу, контролю або заборони у здійсненні окремих видів валютних операцій.

Основним документом нормативно-правової бази, що регулює валютні операції учасників зовнішньоекономічної діяльності є Закон України «Про валютне регулювання» від 23.05.1997 р.