2. Юридична особа

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа також наділяється цивільною правосуб’єктність: правоздатністю, дієздатністю і деліктоздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Втім, на відміну від фізичних осіб, цивільна правосуб’єктність виникає у юридичних осіб одразу повністю в момент їх державної реєстрації і припиняється в момент ліквідації.

Види юридичних осіб:

• юридичні особи приватного права створюється на підставі установчих документів шляхом об’єднання її учасників або волевиявлення одного власника.

• юридичні особи публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

3. Суб'єкти публічного права (держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та ін.)

Суб'єкти публічного права діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Вони може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади, комунальні підприємства тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Суб'єкти публічного права також можуть створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

Природно, що ці суб’єкти не можуть безпосередньо брати участь у цивільних правовідносинах. Суб'єкти публічного права набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи влади (держава, АРК) або органи місцевого самоврядування (територіальні громади) у межах їх компетенції, встановленої законом.

Суб'єкти публічного права відповідають за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом, а ці юридичні особи, в свою чергу не відповідають за зобов'язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.

3. Право власності

3.1. Поняття і зміст права власності

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності складають 3 правомочності:

1. Право володіння – можливість фізичного панування над майном.

2. Право користування – можливість діставати корисні властивості речі.

3. Право розпоряджання – можливість вирішувати подальшу долю майна

При цьому на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Але при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Також він не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.