Основи цивільного права України.

1. Поняття і предмет цивільного права України

2. Учасники цивільних правовідносин

3. Право власності

   1. Поняття і зміст права власності

   2. Види власності

   3. Форми власності

4. Поняття і види зобов’язань

1. Поняття і предмет цивільного права України

Цивільне право є самостійною приватною галуззю права, яка характеризується власним предметом і методом. Ст.1. Цивільного кодексу (далі – ЦК), визначає, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Ці відносини і становлять предмет цивільного права України.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Цивільне право користується диспозитивним методом, тобто до цивільних правовідносин застосовується принцип „дозволено все, що не заборонено законом”.

Центральним джерелом цивільного права є Цивільний кодекс, прийнятий 16.01.2003, який набув чинності з 1.01.2004 р.

2. Учасники цивільних правовідносин

Всіх учасників цивільних відносин можна поділити на 3 великі групи:

• фізичні особи

• юридичні особи

• суб'єкти публічного права (держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та ін.)

1. Фізична особа.

Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. ЇЇ стан у цивільних правовідносинах характеризується поняттям „цивільної правосуб’єктності”, яка включає 3 складові: правоздатність, дієздатність і деліктоздатність.

Цивільна правоздатність – це здатність мати цивільні права та обов'язки. Вона властива всім фізичним особам незалежно від віку, статі, стану здоров’я тощо. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки.

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження (У випадках, встановлених законом, можуть охоронятися інтереси зачатої, але ще не народженої дитини або здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням відповідного віку) і припиняється у момент її смерті.

Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним. Це ж стосується і правових актів Президента України, органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб за винятком випадків, коли таке обмеження передбачено Конституцією України.

Цивільна дієздатність - це здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки та самостійно їх виконувати. Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

На відміну від правоздатності дієздатність у фізичних осіб виникає не одразу, а поступово, з досягненням фізичною особою певного віку:

Частково дієздатні особи	(до чотирнадцяти років)	мають право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини (правочини, які задовольняють побутові потреби особи, відповідають її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосуються предмета, який має невисоку вартість); 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.	Інші правочини від імені малолітньої особи вчиняють батьки (усиновлювачі) або опікуни
Неповно дієздатні особи	( 14-18 років)	Здійснюють правочини, дозволені попередній групі осіб, а також мають право: 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; 4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).	Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права.
Повністю дієздатні особи	(які досягли 18 років (повноліття)	Можуть набувати будь-яких прав та здійснювати будь-які обов’язки, не заборонені законом.

В окремих випадках повна цивільна дієздатність може виникати раніше 18-ти років:

- у разі реєстрації шлюбу – з моменту реєстрації шлюбу (у разі припинення шлюбу або визнання його недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою, до досягнення особою повноліття повна цивільна дієздатність за нею зберігається).

- за рішенням органу опіки та піклування за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. (Якщо письмової згоди батьків (усиновлювачів) немає, повна цивільна дієздатність надється за рішенням суду).

- у разі, якщо фізична особа, яка досягла 16 років, за письмовою згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування зареєстрована як підприємець –з моменту державної реєстрації її як підприємця.

Крім того, на відміну від правоздатності, цивільна дієздатність може бути обмежена, або особа, навіть може бути позбавлена дієздатності. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона:

- страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;

- зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Якщо причини, що призвели до обмеження або позбавлення дієздатності, будуть усунуті, суд має право поновити дієздатність.

Цивільна деліктоздатність – це здатність особи нести відповідальність у разі невиконання взятих на себе обов'язків. Виникає і припиняється деліктоздатність за тими ж правилами, що й дієздатність.

Так, малолітня особа (до 14 років) не несе відповідальності за завдану нею шкоду.

Неповнолітня особа (від 14 до 18 років) особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону, а також за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. В останньому випадку при недостачі власного майна такої особи для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник.