4.3.Вибір територій для населених місць. Основні вимоги

Визначення орієнтовного району-території для будівництва нового міста або іншого поселення чи, при необхідності, місця для розширення вже існуючих поселень, що сформувалися на даний час, здійснюється на основі районного планування в залежності від регіональних виробничих та соціально-економічних передумов.

Вибір конкретної території для розташування міста пов'язаний з урахуванням ряду вимог, які впливають на організацію умов для комфортного мешкання людей та раціонального розташування промисловості міста або поселення.

Вибір території для сельбищної та виробничої зон міста проводиться одночасно, з урахуванням місцевих гідрогеологічних, техніко-економічних, санітарно-гігієнічних, архітектурно-планувальних та інших характеристик і показників. Територія нового міста чи району для розширення існуючого повинна мати достатні розміри для всіх видів промислового та цивільного будівництва. Загальна потреба в територіях для розміщення виробничих та сельбищних утворень в населених пунктах повинна складати 15…20 га на 1 тис. мешканців. Потреба в міських селитебних територіях — 8…12 га на 1 тис. мешканців. У той же час потреба в територіях під житлову забудову і громадські центри сільських поселень повинна дорівнювати більших величин – приблизно 20…25 га на 1 тис. мешканців. Розміри територій для виробничих комплексів уточнюються на підставі відповідних технологічних обгрунтувань.

Взагалі приведені показники в районах з різними умовами розселення і господарської діяльності можуть суттєво відрізнятись. Лише детальний аналіз місцевих особливостей дозволяє

Рис.4.1. Карта-схема фiзико-географiчного районування територiї України [ДБН 360-92**]

уточнити такі дані для конкретних умов проектування.

При виборі території для нового міста враховується зручність приєднання її до мережі залізничних, автомобільних чи водних магістралей, а також до близьких джерел енерго- та водопостачання.

Значно впливають на вибір території для міської забудови, вирішення планувальної структури міста і всієї його архітектурної композиції природні умови. За кліматичними умовами, які пов'язані з особливостями радіаційно-температурного, вологісного, вітрового режимів, територію України поділяють на кліматичні зони (рис.4.1.).

До основних кліматичних даних, необхідних для районного планування і складання генеральних планів міст, відносять:

проникнення сонячної радіації на горизонтальну та різно орієнтовані вертикальні поверхні;

характеристики світлового клімату;

температуру та вологість повітря;

циклічність та швидкість вітру.

Крім загального клімату місцевості існує поняття мікроклімату, який зумовлений чинниками місцевого масштабу: наявністю озеленення, характером рельєфу та грунтів, характером забудови та ін. Мікроклімат міст, особливо великих, значно відрізняється від мікроклімату сільської місцевості цього ж району. Так, наприклад, у містах середньорічна та сезонна температури вищі, вологість повітря нижча, сонячна радіація слабіша внаслідок забруднення атмосфери. Змінюється також вітровий режим: швидкість руху повітря зменшується, тому що утворюються вітрові відхилення та завихрення.

Рельєф місцевості є також важливим природним чинником, що впливає на вибір території для міської забудови. За ступенем зрізаності, властивістю ухилів та загальною експозицією схилів рельєф поділяють на рівнинний, середній та складний з різновидністю гірничого. Кожен з цих рельєфів має свої переваги та недоліки, які враховують при містобудівному проектуванні. Так, рівнинний плоский рельєф з ухилом менше 0,5%, який дозволяє достатньо легко здійснити взаємне розташування цивільного та промислового будівництва та організувати транспортні зв'язки, несприятливий з точки зору влаштування самопливної міської каналізації побутових та промислових вод і відводу атмосферних опадів. Вимушене розміщення в цьому випадку мереж на великій глибині і додаткове спорудження напорних колекторів та насосних станцій значно погіршує економіку будівництва. Архітектурно-художня композиція міста при такому рельєфі також вирішується значно складніше. Ці питання легше вирішувати при складному рельєфі. Але складний рельєф з глибокими ярами, крутими ухилами 20...30% ускладнює вибір та взаємне розташування сельбищної і виробничої зон, міського центру, спортивних споруд та організацію транспортних зв'язків. Якщо житлова забудова може розміщуватися на рельєфі з ухилом до 12%, то для промислових територій ухил більше 5% пов'язаний з проведенням деяких спеціальних заходів. Складний рельєф вимагає будувати для транспортних магістралей мости, насипи, підпірні стіни, а для водопровідних мереж додаткові споруди - перекачувальні станції. Все це теж веде до подорожчання міського будівництва, збільшення витрат на експлуатацію транспортних та інженерних мереж. Але ці витрати можуть бути виправдані при необхідності збереження тих чи інших ділянок землі для сільськогосподарського виробництва.

При виборі територій для міської забудови враховують наявність та природний склад древесної рослинності і структури грунтів. Ці чинники важливі при вирішенні проблеми озеленення міста та благоустрою його території, що допомагає створенню сприятливого для проживання мікроклімату і загальної архітектурно-художньої яскравості забудови.

Гідрографія місцевості, яку обумовлює наявність річок, озер, болот, лиманів та інш., грає інколи вирішальну роль при виборі міської території та її використанні. Природні водойми необхідні як при розташуванні житлової забудови, оскільки вони активно допомагають оздоровленню міського середовища та створюють додаткові зручності мешканцям (пляжі, водні станції), так і для промислових підприємств, діяльність яких звичайно пов'язана з великим споживанням води. До гідрографічних характеристик, необхідних для визначення можливості використання території під міську забудову, відносять: густину річкової мережі, ухили, довжину і ширину русел, ступінь хвилястості, швидкість течії та глибину річок, площу дзеркал озер, ставків та інш.

Гідрологія визначає засоби меліорації підлеглих міській забудові територій та шляхи їх раціонального використання. Таке визначення здійснюється на базі гідрографічних характеристик і режимних особливостей поверхневих вод. У задачі гідрології входить виявлення

Рис.4.2. Карта-схема мiстобудiвного районування на пiдставi природно-географiчних i iнженерно-будiвельних умов [ДБН 360-92**]

режимних характеристик водних басейнів: умов їх живлення, характеру берегів, витрат води та їх місячних, сезонних та річних змін, інтенсивності та тривалості весняних і осінніх паводків, меж затоплення місцевості під час паводків, термінів замерзання і вскриття річок, товщини льоду та тривалості льодоходу, придатності води для питного та технічного водопостачання. Гідрологічні обстеження приморських районів встановлюють режими приливів та відливів моря, штормів та їх силу, коливання рівня води, наявність берегових течій і утворення наносів, хімічний склад води.

Інженерно-геологічні умови визначають придатність території для ведення на ній будівництва з позицій стійкості будівель та споруд. У зв'язку з цим точне виявлення інженерно-

геологічних умов при виборі територій для міської забудови важко переоцінити. Комплексна характеристика таких умов повинна охоплювати:

геологічну побудову території;

фізико-геологічні чинники - наявність сейсмічністі, зсувів, пливунів, селів, карстів, просадочних явищ в лесових грунтах, можливість їх вивітрення та розмивання;

фізико-хімічні та механічні властивості грунтів;

режим ґрунтових вод;

можливість використання підземних вод для питних і господарських потреб;

наявність корисних копалин і мінеральних джерел.

На підставі узагальнення характеристик основних природних чинників на стадії схем районного планування складають загальну природно-історичну характеристику району, а на стадії проектів районного планування - зведені інженерно-геологічні карти вивчаємої території.