3.2.Взаємозв'язок рівнів містобудівного проектування і народногосподарського планування

Основою ієрархічної структури містобудівних об'єктів виступає організація господарчої діяльності, соціально-територіальне районування. Сама організація містобудівної діяльності відображує структуру соціально-економічних процесів: рівні і межі містобудівних систем визначаються у відповідності з адміністративним і економічним районуванням країни.

Так, складання Генеральної схеми розселення України і регіональних схем розселення узгоджується з довгостроковими державними планами і галузевими схемами розвитку та розміщення виробничих сил, а також з генеральними схемами розвитку економічних районів.

Схеми і проекти районного планування повинні виконуватись у взаємозв'язку із схемами розміщення виробничих сил областей і районів.

У свою чергу, генеральні плани міст виконуються у взаємозв'язку із програмами їх соціально-економічного розвитку та поточними планами розвитку міст та їх промислових вузлів.

Важливою умовою розробки обгрунтованих і дійових містобудівних рішень є узгодження планових, тобто розрахункових, строків народногосподарського і містобудівного планування. Вважається раціональним встановлення єдиного періоду в довгостроковому плануванні - 20 років, з встановленням першої черги на 10 років. Таке рішення узгоджується з прийнятими строками містобудівного проектування:

перша черга будівництва 5…10 років;

розрахунковий строк формування містобудівного об'єкта (генеральний план, проект районного планування) - 20 років.

Разом з тим, для ряду об'єктів, в першу чергу верхнього рівня, необхідна розробка і більш віддалених прогнозів - на 30…50 років для визначення стратегії розселення і перспектив розвитку населених місць.

Таким чином, рівні і стадії містобудівного проектування взаємопов'язані за змістом проектних задач і строків, що забезпечують перехід від загальних і довгострокових прогнозів до більш конкретних і короткострокових.

Питання самоконтролю до лекції №3

1.Визначте коло основних питань, якi вирiшуються у проектi генерального плану мiста.

2.Визначте основнi задачi, якi вирiшуються в проектi розмiщення першої черги будiвництва.

3.Визначте коло основних розробок проекту детального планування (ПДП).

4.Визначте основнi матерiали, якi складають комплект проекту забудови.

5.Визначте послiдовнiсть - етапнiсть розробки мiстобудiвного проектування населених мiсць.

6.Наведiть масштаби креслень мiстобудiвних проектiв рiзних стадiй проектування та визначте нормативнi строки, на якi вони розробляються.

Лекцiя 4 Території для населених місць. Основні вимоги до їх вибору

4.1.Навколишнє природне середовище містобудівних систем та його охорона. Основні природні чинники, їх значення і врахування при містобудівному проектуванні і будівництві

Містобудівна система формується в конкретних природних умовах і завжди включає елементи природного оточення. Природні умови складають найважливіший чинник, який визначає вибір планувального рішення містобудівної системи. У цьому відношенні природний ландшафт може розглядатися як джерело різного рода містобудівних ресурсів. Їх оцінка проводиться як з позицій будівельного виробництва, так і з позицій організації всіх видів промислової і непромислової діяльності на організуємій території. Тому програма функціонування містобудівної системи в значній мірі визначається саме природними умовами і ресурсами. Природні компоненти - земля, вода, рослинність і інш. перебувають в складному взаємозв'язку з техногенними чинниками. Врахування цього положення важливе як з позицій виконання соціальних програм проектування, так і з позицій охорони природного середовища.

Елементи природи, які включаються в містобудівні системи, завжди в тій або іншій мірі деформовані людською діяльністю. Найбільшої деформації зазнають вони в місці, де будь-який природний елемент - рослинність, грунт, акваторії - формуються і розвиваються в режимі, заданому містобудівним проектом за допомогою різноманітних інженерно-технічних засобів.

Таким чином, при формуванні містобудівних систем природа виступає двояко: як умова, іншими словами, як ресурс їх розвитку і як матеріальний компонент системи, який відрізняється від техногенних компонентів характером і природною динамікою розвитку.

Ріст промислового виробництва, пов'язаний з територіальною концентрацією промисловості і населення, з постійним збільшенням числа транспортних засобів, працюючих на двигунах внутрішнього згорання, висунув як дуже актуальну містобудівельну проблему охорони навколишнього природного середовища. Задачі в цій галузі пов'язані з захистом повітря, водойомищ та грунтів від забруднення промисловими викидами, зі зниженням рівня міських шумів та з підвищенням санітарно-гігієнічної ефективності зелених насаджень.

Рішення таких задач здійснюється на основі комплексної оцінки стану навколишнього середовища, яка проводиться для усіх стадій містобудівного проектування: схем і проектів районного планування, генеральних планів міст і проектів детального планування, схем генпланів промислових вузлів, проектів забудови територiй промислових підприємств та iнш. Комплексна оцінка проводиться на основі аналізу окремих чинників навколишнього середовища: клімату, мікроклімату, атмосферного повітря, ґрунтового та рослинного покровів, шуму, рельєфу, наявності водоймищ та інш., а також сумісного їх впливу на середовише. Критерієм оцінки є санітарно-гігієничні норми.

На підставі порівняння нормативних параметрів та критеріїв норм з фактичними даними по групі перерахованих вище основних чинників складаються результати оцінок, які характеризують стан міського середовища, і, в свою чергу, стають основою для створення так званих схем існуючого і можливого стану міського середовища. Аналіз оцінок порівняння дозволяє передбачати в генеральному плані міста або його району заходи для покращення повітряного, радіаційного, інсоляційного та шумового режимів навколишнього середовища.

Державні будівельні норми [1] мають розділ "Охорона навколишнього середовища", де надаються основні нормативні вимоги до вирішення питань: охорони і раціонального використання природних ресурсів; охорони атмосфери, водних об'єктів і грунтів від забруднення; захисту від шуму, вібрацій, електричних і магнитних полів, випромінювань та опромінювання; регулювання мікроклімату; санітарної очистки; охорони історичного середовища, пам'яток історії та культури.

У відповідності з цими нормативними вимогами в містобудівних проектах повинен розроблятися комплекс заходів по збереженню і покращенню навколишнього середовища, який охоплює основні напрямки:

комплексне озеленення територій, включаючи як внутрішньоміські компоненти озеленення, так і зелені лісопаркові пояси навколо міст;

удосконалення технологій виробництв, зв'язаних з викидом шкідливих речовин;

улаштування обладнання для пиловловлювання, газо- і водочисного для забезпечення мінімізації шкідливих впливів від "брудних" виробництв;

вивід за межі міста тих підприємств, шкідливі викиди яких на сучасному рівні технологій не піддаються нейтралізації;

раціональне функціональне зонування міської території.