6.2.Транспортна інфраструктура міста. Її задача і роль у планувальній структурі. Основні вимоги до транспортної інфраструктури

Вулично-дорожна мережа міських та сільських поселень формується як цілісна система, що взаємопов'язана з мережею транспортних магістралей району розселення.

Особливості мережи, її структура визначаються загальною планувальною структурою і розмірами поселення взаємо'розміщенням його частин. Вулично-дорожна мережа і міський транспорт забезпечують рух населення і вантажів. У сукупності вони формують транспортну інфраструктуру міста або іншого поселення.

Рис. 6.5. Приклад просторової моделі розвитку територій міста при різних видах його транспортного обслуговування: а - легковим автотранспортом; б - мережею громадського загальноміського транспорту; в - комбінованими (змішаними) видами транс-порту

Задачею транспортної інфраструктури, таким чином, є забезпечення надійного взаємозв'язку між різними функціональними елементами міста - житловими районами, місцями прикладення праці, громадськими центрами різних категорій, місцями відпочинку і т.інш. з метою забезпечення раціонального функціонування цих елементів і можливості їхнього просторового розвитку. Транспортна інфраструктура формується в нерозривній єдності шляхів руху, що зв'язують різні елементи міста із забезпеченням необхідної інтенсивності потоків транспорту, які переміщуються між цими елементами. Шляхи руху визначаються просторовим розміщенням елементів у плані міста, а інтенсивність потоків - характером функціональних зв'язків. Саме в цій нерозривності полягає зміст значення транспортної інфраструктури. Основними критеріями оцінки транспортної інфраструктури є швидкість пересування і витрати часу на пересування. Основними вимогами до транспортної інфраструктури виступають: раціональний розподіл обсягів руху в місті і можливість вибору того чи іншого виду транспортних комунікацій в залежності від дальності пересування; забезпечення достатньої швидкості пересування вибраним напрямком руху, тобто мінімізація витрат часу на пересування за умови забезпечення необхідного рівня комфорту;

забезпечення здатності розвитку транспортної інфраструктури в майбутньому відповідно до розвитку всіх інших елементів містобудівної системи.

Усе це і виділяє транспортну інфраструктуру в одну з основних структуроформуючих систем міста.

За відношенням до транспортної інфраструктури всі елементи міста можуть бути підрозділені на наступні:

що мають тяжіння до транспортних комунікацій і потребують максимальних контактів з ними - це крупні промислові комплекси, великі громадські ділові і торгові центри, вокзали різних видів зовнішнього транспорту, стадіони та інш.;

що потребують максимальної внутрішньої ізоляції від транспортного руху - зони відпочинку, дитячі установи, загальноосвітні школи, лікувально-профілактичні установи та інш.;

що потребують одночасно і наближення, і ізоляції - це житлові зони.

Території уздовж транспортних комунікацій за усіх часів були найбільш коштовними й активно освоюваними. Це наслідок сприятливих умов, які створюються близькістю комунікацій, і надають можливості для швидкого і зручного зв'язку між усіма елементами міста.

Методики містобудівного проектування враховують вплив розвитку транспортної інфраструктури на планувальну структру міста і його окремих функціональних зон. Графічні моделі розвитку території міста при різних видах транспортного обслуговування наведені на рис.6.5.

Найбільший вплив на планування міста справляють пересування населення до місць прикладання праці, до центрів обслуговування і зон відпочинку.