
- •1. Ефективність використання оборотних фондів на туристичному Підприємстві
- •2. Основні принципи вивчення туристичного ринку
- •3. Рекреація і туризм країн Південної Європи.
- •4. Природно-рекреаційні та інфраструктурні ресурси Києва.
- •5. Основні типи туроперейтингу
- •6. Поняття рентабельності туристичного підприємства.
- •7. Рекреація і туризм країн Північної Європи.
- •8. Туристичні ресурси Черкащини.
- •9.Основні принципи організації фінансів на туристичному підприємстві.
- •11.Рекреація і туризм країн Центральної Європи.
- •12.Туристичні ресурси Київщини.
- •13.Регіональні особливості споживання туристичних послуг.
- •14.Інвестиційні ресурси в Україні. Оцінка ефективності інвестицій.
- •15.Рекреація і туризм країн Південно-Східної Європи.
- •16. Туристичні ресурси Житомирщини
- •17. Структура управління та принципи функціонування підприємств харчування.
- •18. Вплив туризму на економіку регіону.
- •19. Рекреація і туризм країн Північної і Центральної Азії.
- •20. Туристичні ресурси історичного Поділля.
- •21. Регуляторні механізми ринку туристичних послуг.
- •22. Туризм як соціально-економічна система.
- •23. Рекреація і туризм країн Північної і Центральної Азії.
- •24. Сільський, зелений туризм в Україні: проблеми та перспективи розвитку.
- •25. Стратегія розвитку туристичного підприємства.
- •26. Особливості туристської реклами.
- •27. Рекреація і туризм країн Західної Європи.
- •28. Туристичні ресурси історичної Волині.
- •Волинська область
- •Житомирська область
- •Рівненська область
- •29. Туристський тур як основний ринковий продукт.
- •30. Фактори розвитку туризму.
- •31. Рекреація і туризм країн Південно-Західної Азії.
- •32. Курортні ресурси України.
- •33. Структура та територіальна організація індустрії туризму
- •34. Форми, види і різновиди туризму.
- •35. Рекреація і туризм країн Південно-Східної Азії.
- •36. Природні краєзнавчо-туристичні ресурси України.
- •37. Умови та чинники формування туристського попиту.
- •38. Індустрія туризму – основа розвитку національного ринку послуг.
- •39. Рекреація і туризм країн Південної Азії.
- •40. Музеї як об’єкти краєзнавчо-туристичної діяльності.
- •41. Організація ведення бухгалтерського обліку господарської діяльності
- •42. Історичні етапи розвитку туризму.
- •43. Рекреація і туризм країн Північної Америки.
- •44. Національні історико-культурні музеї України.
- •45. Стратегія визначення ціни на турпродукт.
- •Ціноутворення в індустрії туризму - це комплексна міра, обумовлена різноманітністю продукту, високим рівнем конкуренції в індустрії і складністю точної оцінки майбутнього попиту.
- •46. Туристсько-екскурсійна діяльність в Україні. Етапи становлення.
- •47. Рекреація і туризм країн Латинської Америки.
- •48. Історико-типологічні аспекти українського краєзнавства
- •49. Туристичний пакет. Формування ціни туристичного пакету.
- •50. Класифікація видів туризму за територіальними ознаками.
- •51. Рекреація і туризм країн Північної Африки.
- •52. Туристичні ресурси Хмельницької області.
- •53. Оцінка фінансового стану туристичного підприємства
- •54. Міжнародне туристське право.
- •55. Рекреація і туризм країн Східної Азії.
- •57. Світові готельні мережі.
- •InterContinental Hotel Group
- •58. Класифікація видів туризму за метою.
- •59. Рекреація і туризм країн Західної Африки.
- •60. Туристичні ресурси Запорізької області.
- •61. Порядок організації туристичного підприємства.
- •62. Всесвітня туристична організація (вто).
- •63. Рекреація і туризм країн Східної Африки.
- •64. Туристичні ресурси Донецької області.
- •65. Капітал та виробничі фонди туристичного підприємства.
- •66. Вплив міжнародного туризму на розвиток світової економіки.
- •67. Рекреація і туризм країн Південної Африки.
- •68. Туристичні ресурси Херсонської та Миколаївської областей.
- •69. Ціноутворення в туризмі
- •70. Туризм як суспільне явище. Туризмологія – напрямок дослідження
- •71. Рекреація і туризм країн Австралії і Океанії.
- •72. Туристичні ресурси Одеської області.
- •73. Ємність туристичного ринку.
- •74. Структура управління туризмом в Україні.
- •75. Рекреація і туризм країн Карібського басейну.
- •76. Туристичні ресурси Криму.
- •77. Планування використання трудових ресурсів у туризмі.
- •78. Вплив туризму на розвиток економіки держави.
- •79. Рекреація і туризм острівних країн басейну Індійського океану.
- •80. Туристичні ресурси Харківської області.
- •80. Туристичні ресурси харківської області
- •81.Розподіл і використання витрат на туристичному підприємстві Сутність і структура витрат на формування та реалізацію турпродукту
- •82. Види туризму в Україні, перспективи їх розвитку.
- •Проблеми і перспективи українського туризму
- •83. Рекреація і туризм Європейської частини Росії
- •84. Туристичні ресурси Львівщини
- •85. Туристичний продукт та його складові.
- •86. Міжнародні та регіональні туристичні організації.
- •2. Азіатсько-Тихоокеанська туристична організація
- •87. Рекреація і туризм Азіатської частини Росії.
- •88. Туристичні ресурси Івано-Франківської області.
- •89.Порядок створення туристичного підприємства
- •90. Державне регулювання розвитку туризму в Україні.
- •91. Рекреація і туризм країн Закавказзя.
- •Загальна характеристика галузі
- •Туристичні об'єкти за місцезнаходженням Республіка Вірменія Єреван (столиця)
- •Арагацотн
- •]Арарат
- •Армавір
- •Вайоц-Дзор
- •92. Туристичні ресурси Буковини.
- •93. Планування діяльності та стратегія економічного розвитку підприємств туризму.
- •94. Туристиський тур як економічна категорія
- •95. Рекреація і туризм країн Прибалтики
- •96. Туристичні ресурси Волинської області
- •97. Виробничо-технічний потенціал туристичного підприємства
- •Сучасний стан та перспективи розвитку туризму в Україні.
- •100. Туристичні ресурси Закарпаття
- •101. Фінансова та цінова політика підприємств туризму
- •8.1. Зміст і форми фінансової діяльності туристичного підприємства
- •102. Зміст та функції туристичного ринку
- •103. Типологія національних туристичних ринків
- •104. Туристичні ресурси історичної Галичини
- •6.1.1. Львівська область
- •105. Маркетинг в туризмі
- •Виробнича функція
- •Функція збуту:
- •108. Туристичні ресурси історичного Поділля.
- •111. Глобалізаційні процеси і їх прояв на туристичному ринку.
- •112. Туристичні ресурси Слобожанщини.
- •113. Класифікація видів туристичної та екскурсійної діяльності.
- •114. Реклама в індустрії туризму.
- •115. Характеристика транспортних послуг в туризмі України.
- •116. Туристичні ресурси Полтавщини.
- •118. Туристична діяльність і оподаткування.
- •119. Порівняльна характеристика конкурентних позицій на туристичному ринку України і Болгарії
- •120. Туристичні ресурси Чернігівщини.
118. Туристична діяльність і оподаткування.
Туристична діяльність в Україні має певні особливості щодо оподаткування основними податками і зборами. Це зумовлено особливим характером операцій з надання туристичних послуг, які передбачають широке використання посередницьких схем, та наявністю спеціальних норм у Законі про ПДВ і Законі про прибуток.
Відповідно до ст. 1 Закону про туризм, до суб'єктів туристичної діяльності належать підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, фізичні особи, які зареєстровані в установленому чинним законодавством України порядку і мають ліцензію на провадження діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг. Отже, юридична або фізична особа набуває статусу суб'єкта туристичної діяльності за умови наявності реєстрації та відповідної ліцензії.
Для оподаткування туристичної діяльності принципове значення має склад туристичних послуг, до яких належать послуги щодо розміщення, харчування, транспортного, інформаційно-рекламного обслуговування, а також послуги закладів культури, спорту, побуту, розваг тощо.
Разом з тим туристична діяльність може бути не єдиним видом діяльності, тобто поряд з продажем туристичних послуг суб'єкти підприємницької діяльності можуть надавати й інші послуги, не пов'язані з туризмом (продаж санаторно-курортних путівок, організація навчання та стажування тощо).
Переважна більшість операцій здійснюється не прямо з суб'єктами туристичної діяльності, які забезпечують прийом туристів (готелі, туристичні комплекси, пансіонати, підприємства харчування, транспорту тощо), а через різних посередників.Ці посередники (здебільшого - туристичні агентства) також є суб'єктами туристичної діяльності, надаючи послуги з інформаційно-рекламного обслуговування туристів, оформлення документів, замовлення транспортних квитків до місця надання туристичних послуг та інші пов'язані з обслуговуванням туристів операції. Саме операції через таких посередників і мають цілу низку істотних особливостей для цілей оподаткування.
Діяльність туристичних агентств здійснюється на підставі договорів комісії, доручення або агентських угод, які чинною редакцією Цивільного кодексу України не передбачені, однак набули досить широкого розповсюдження через свою універсальність.
Основними видами оподаткування туристичної діяльності є система оподаткування, обліку та звітності на загальних підставах, передбачена законодавством, та спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, встановлена Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727 та Указом Президента України № 746/99 від 28.06.99 "Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
Особливий порядок оподаткування туроператорів та турагентів передбачено статтею 207 Податкового кодексу України. Цією статтею встановлюються правила оподаткування туристичних послуг, що надаються особою, яка діє від свого власного імені, не є агентом іншої особи і використовує товари чи послуги інших осіб у процесі надання цих туристичних послуг . Отже, спеціальні норми не поширюються на посередницькі операції, в яких туроператор (турагент) виступає від імені іншої сторони (тобто діє в рамках договору доручення або агентського договору). Неврегулюваною є ситуація, коли суб’єкти туристичної діяльності здійснюють постачання туристичних послуг в рамках договору комісії, адже за умовами такого договору туроператор (турагент) виступає від власного імені. Дане питання потребує роз’яснень уповноважених органів влади.
Згідно з нормами ст. 207 кодексу база оподаткування податком на додану вартість залежить від організаційної форми туризму. У випадку організації внутрішнього або в’їзного туризму «базою оподаткування в разі проведення операції з постачання туристичної послуги туристичним оператором або туристичним агентом є вартість такої послуги (без урахування податку), яка дорівнює сумі винагороди (маржі) такого туристичного оператора (агента), тобто різниці між загальною сумою, що сплачується їх покупцем (без урахування податку), та фактичними витратами туристичного оператора з проведення оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг, вартість яких включається до вартості такої туристичної послуги, а для туристичних агентів - вартість туристичного ваучера (путівки), придбаного в туристичного оператора, крім туристичних агентів, які діють у цій операції як посередники» . Отже, якщо туроператор в контексті Податкового кодексу здійснює постачання турпослуг на основі прямих договорів з постачальниками, то базою оподаткування ПДВ буде маржа, однак тільки по тим послугам, які придбані у постачальників – платників ПДВ та які об’єктом оподаткування ПДВ згідно розділу 5 кодексу.
Щодо бази оподаткування у турагента, то п. 207.5. містить дві норми. Одна – стосується туроператорів та турагентів (перша половина речення в п. 207.5.), інша – тільки турагентів, які не є посередниками (друга половина речення в п. 207.5).
При організації виїзного туризму у відповідності з п. 207.6. «базою оподаткування в разі проведення операції з постачання на території України туристичним оператором (агентом) туристичної послуги (туристичного ваучера (путівки)), призначеної для її споживання (отримання) за межами території України, є винагорода, а саме різниця між вартістю поставлених ним послуг (туристичного ваучера (путівки)) та вартістю витрат, понесених таким туристичним оператором (агентом) внаслідок придбання (створення) таких туристичних послуг». Аналогічно до п. 207.5 норми даного пункту не поширюються на турагентів-посередників.
Нововведенням Податкового кодексу є те, що п. 207.8 передбачено необхідність сплати ПДВ особами, які отримують турпослуги, у разі якщо постачання туристичної послуги (туристичного ваучера (путівки)) здійснюється нерезидентом через резидентів, що не зареєстровані як платники ПДВ. Для цілей розділу V Податкового кодексу України особою вважається суб’єкт господарювання – юридична особа та фізичні особи-підприємці, представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи. Однак, фактично такі особи не отримують туристичні послуги, вони придбають їх на користь туристів, останні ж їх безпосередньо отримують на місці споживання турпродукту. Тому питання необхідності сплати ПДВ при постачання послуг виїзного туризму туроператорами - неплатниками ПДВ є дискусійним та потребує законодавчого врегулювання.