10.3. Формування банківського портфеля цінних паперів

Банки у процесі своєї діяльності значну увагу приділяють купівлі-продажу цінних паперів як елементу диверсифікації активних операцій та розширення джерел отримання доходів. Придбані банком цінні папери утворюють «портфель». В Україні банки формують портфелі цінних паперів, до складу яких входять:

1. Торговий портфель банку - боргові цінні папери й акції, придбані банком з метою отримання прибутку від короткотермінових коливань ринкової ціни. Цінні папери в цьому портфелі обліковуються винятково за справедливою вартістю.

2. Портфель на продаж - боргові цінні папери з фіксованою датою погашення, які банк не має наміру тримати до дати їхнього погашення; цінні папери, які банк готовий продати у зв’язку зі зміною ринкових відсоткових ставок, потреб ліквідності, наявності альтернативних інвестицій; акції та боргові цінні папери, за якими неможливо достовірно визначити справедливу вартість; фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, які придбані й утримуються винятково для продажу протягом 12 місяців з дати придбання.

3. Портфель до погашення вміщує боргові цінні папери, щодо яких банк має намір і здатність утримувати до строку їхнього погашення.

Банк не повинен первісно визнавати цінні папери у портфелі до погашення, якщо: а) не має фінансових ресурсів для фінансування цінних паперів до погашення; б) є юридичне або інше обмеження, яке може перешкодити наміру банку утримувати цінні папери до погашення;

в) протягом поточного фінансового року або протягом двох попередніх фінансових років банк продав до дати погашення значну суму інвестицій порівняно із загальною сумою інвестицій, утримуваних до погашення.

Банк не повинен визнавати цінні папери як утримувані до погашення, якщо: а) він має намір утримувати цінні папери протягом невизначеного часу; б) він готовий продати їх у разі змін ринкових ставок відсотка, ризиків, потреб ліквідності; в) умови випуску безстрокових боргових цінних паперів передбачають сплату відсотків протягом невизначеного часу (тобто немає фіксованого строку погашення);

г) емітент має право погасити цінні папери сумою, значно меншою, ніж їхня амортизована собівартість.

Не є порушенням намірів утримувати портфель до погашення, якщо продаж цінних паперів з портфеля до погашення був здійснений у таких випадках: а) не більше, ніж за 3 місяці до дати погашення; б) після того, як отримано переважно всю первісну вартість фінансової інвестиції у вигляді планових платежів або передоплати; в) значного погіршення кредитоспроможності емітента; г) реорганізації емітента; д) змін законодавчих або регулятивних вимог; е) значного підвищення регулятивних вимог до капіталу; є) у зв’язку з непередбаченою подією, що відбулася з незалежних від банку причин, яка не повторюється і щодо якої є докази, що банк не мав змоги її спрогнозувати.

У разі прийняття рішення про продаж цінних паперів з портфеля до погашення банк повинен перевести такі цінні папери у портфель на продаж та здійснювати реалізацію цінних паперів з портфеля на продаж.

4. Інвестиції в асоційовані та дочірні компанії - вкладення у пайові цінні папери, на основі яких банк має не менше, ніж 20% (вкладення в асоційовані компанії) або не менше, ніж 50% (вкладення в дочірні компанії) голосів об’єкта інвестування, і ці інструменти будуть утримуватись у портфелі цінних паперів банку більше від 1-го року.

Справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Справедлива вартість цінних паперів, що перебувають в обігу на організаційно оформлених ринках, визначається за їхньою ринковою вартістю.

Якщо котирування ринкових цін на цінні папери є недоступним, то банки застосовують для визначення справедливої вартості такі методи:

• посилання на ринкову ціну іншого подібного інструменту;

• аналіз дисконтованих грошових потоків. Застосовуючи аналіз дисконтованих грошових потоків, банки використовують ставку дисконту, яка дорівнює діючій нормі прибутковості подібної фінансової інвестиції, що має переважно такі самі умови і характеристики (строк погашення, що залишився; структура потоків грошових коштів; валюта; кредитний рейтинг емітента, процентна ставка).

Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі на продаж, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, відображаються на дату балансу за їхньою собівартістю з урахуванням зменшення їхньої корисності.

Цінні папери, що утримуються банком до їхнього погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка.

Інвестиції в асоційовані компанії відображаються на дату балансу за методом участі в капіталі, який передбачає відображення інвестицій у річній фінансовій звітності банку за вартістю, що визначається з урахуванням зміни загальної величини власного капіталу емітента, крім тих, які є результатом операцій між банком і емітентом цінних паперів. Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на суму, що є часткою банку в чистому прибутку (збитку) асоційованої компанії за звітний період, із зарахуванням цієї суми до складу доходу (втрат) банку від участі в капіталі.

За інвестиціями в дочірні компанії, облік яких здійснюється за собівартістю з урахуванням зменшення корисності, інвестор складає консолідовану фінансову звітність.

Діяльність банків, пов’язана з придбанням, утриманням та продажем цінних паперів, у комплексі становить інвестиційний процес, основними етапами якого є:

1. Розробка інвестиційної політики банку.

2. Аналіз цінних паперів:

а) фундаментальний аналіз;

б) технічний аналіз.