8.3. Консорціумний та паралельний кредит

Впровадження ринкових основ економіки і комерціалізація діяльності банків вимагають розвитку нових форм надання кредиту та більш різноманітних форм банківського співробітництва. З метою акумуляції кредитних ресурсів як в національній, так і в іноземній валюті для здійснення кредитування програм зі значними обсягами, зменшення кредитних ризиків, дотримання нормативного показника максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента банки можуть об’єднуватися у консорціуми.

Банківський консорціум – це об’єднання банків для координації дій при проведенні різного роду банківських операцій. Банківські консорціуми можуть бути тимчасовими, створеними для фінансування однієї, переважно дуже великої операції, і постійно діючими, заснованими банками на паритетних засадах. Останні переважно використовуються для проведення операцій на валютних ринках та ринках позичкових капіталів.

Для проведення спільного фінансування банки можуть укладати угоди про консорціумне кредитування. Банківські консорціуми для надання кредитів можуть створюватися з метою об’єднання кредитних ресурсів, диверсифікації кредитного ризику і підтримання ліквідності балансу банку.

Консорціумні кредити не є самостійною формою кредиту і базуються на тих самих принципах, що й інші види банківських позик: змінюються тільки механізм акумулювання кредитних ресурсів і техніка надання кредиту.

Позичальник, який бажає отримати кредит у великій сумі, може самостійно визначити банк, який візьме на себе зобов’язання з організації банківського консорціуму та виконання функцій керівника кредитних операцій. Як правило, керівником вибирається найбільший банк з достатніми пасивами, що має певний досвід проведення великомасштабних операцій, має налагоджені зв’язки з фінансово- кредитними установами, кваліфіковані кадри і користується високою репутацією у банківській системі. Умовою прийняття банків у консорціум служить згода на мінімальний розмір участі, яка залежить від обсягу кредиту, що надається, і ступеня ризику за цією операцією.

Кредитні відносини між консорціумом та позичальником регулюються кредитним договором. У межах такої угоди банки-учасники встановлюють умови надання кредиту і призначають банк, відповідальний за виконання угоди. Банки-учасники несуть ризик за цим кредитом пропорційно до внесених у консорціум коштів. Консорціумна угода підписується всіма учасниками. Консорціумна кредитна угода має містити такі статті:

• список учасників;

• суму кредиту і дату угоди;

• періодичність і порядок надання кредиту;

• відсоткову ставку, порядок нарахування та сплати відсотків;

• умови дострокового погашення;

• порядок компенсації позичальником збільшення вартості кредиту;

• санкції за порушення умов договору;

• підписи і печатки всіх учасників операції.

Кредит може надаватися позичальнику банківським консорціумом такими способами:

а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб’єктам господарської діяльності;

б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків. Кредитування здійснюється залежно від потреби у кредиті;

в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.

При настанні термінів погашення зобов’язань позичальник повертає кредиторам не тільки позичені кошти і процент за кредит, а й відшкодовує всі витрати, пов’язані з організацією та здійсненням кредитної операції у сумах і в терміни, обумовлені в договорі. Повернення кредиту, сплата відсотків та комісійних, які покривають витрати банків-учасників кредитної операції, здійснюються пропорційно до їхньої ролі та частки участі в консорціумній угоді. Банк-лідер отримує ще спеціальну винагороду, крім відсотків і комісійних, що покривають його безпосередні витрати.

Деяку схожість з консорціумним кредитом має паралельний кредит.

Паралельний кредит – це така організація кредитних операцій з клієнтом, при якій у них беруть участь два або більше банків, однак кожен з банків самостійно веде переговори з позичальником, а потім кредитні інститути погоджують між собою умови кредиту з тим, щоб у результаті укласти кредитний договір із загальними для всіх умовами.

Кожен банк самостійно надає позичальнику свою частину кредиту, яка на нього припадає, дотримуючись загальних, погоджених з іншими банками умов кредитування.

Своєрідною формою консорціумного чи паралельного кредиту починають виступати спільні гарантії або поручительства банків за зобов’язаннями клієнта.