Зміни у воюючих коаліціях

• 27 вересня 1940 року Німеччина, Японія, Італія створили військовий союз, уклавши союзний договір — Троїстий пакт. Пакт передбачав, що наступних 10 років країни-учасниці будуть підтримувати одна одну та співпрацювати для досягнення геополітичних цілей, головною з яких було встановлення нового світового порядку.

• Відповідно до пакту країни-учасниці зобов'язувалися надавати одна одній політичну, економічну і військову допомогу та визначили власні сфери впливу у світі. Німеччина та Італія мали пануванти в Європі, а Японія — у Східній Азії.

• Договір визначив розвиток німецько-японського співробітництва у військово-політичній сфері, започаткованого Антикомінтернівським пактом 1936 року, та дозволив Німеччині вирівняти відносин з Японією, які певною мірою погіршилися внаслідок укладання у 1939 році Пакту Молотова — Ріббентропа.

• Протягом 1940-41 року до Троїстого пакту приєдналися країни, залежні від однієї з держав, які його уклали, а також тих, що через співробітництво з цими державами бажали вирішити власні зовнішньополітичні завдання — реалізувати територіальні претензії, забезпечити безпеку від нападу ззовні тощо.

Королівство Угорщина відповідно до Тріанонського договору, укладеного з союзними державами Антанти 4 червня 1920 року, втратило порівняно з кордонам 1914 року понад половину території. У 1920-30-их pp. угорські ревізіоністичні кола домагалися скасування Тріанонського договіру і повернення втрачених земель до «Великої Угорщини». Територіальні претензії Угорщини до Чехословаччини та Румунії було частково задоволено Віденськими арбітражами відповідно 1938 та 1940 років, ініційованими Німеччиною та Італією. Це сприяло зближенню Угорщини з лідерами Осі та приєднанню країни до Троїстого пакту 20 листопада 1940 року.

• Як союзник Антанти у Першій світовій війні, по її завершенні Королівство Румунія отримало території Трансильванії, що раніше входили до складу Австро-Угорщини. За результатами ініційованого Німеччиною та Італією Другого Віденського арбітражу 1940 року північну частину Трансильванії передано (повернуто) Угорщині. Того ж року за результатами Крайовської угоди Болгарії передано південну частину Добруджи, а територію Бессарабії згідно з положеннями Пакту Молотова — Ріббентропа окупували радянські війська. Відчутні територіальні втрати спричинили зростання в країні ультрапатріотичних настроїв, прихід до влади крайньо-правої фашистської організації «Залізна Гвардія» та приєднання 23 листопада 1940 року Румунії до Троїстого пакту.

• Перша Словацька республіка була утворена 14 березня 1939 року на основі Словацької автономії, яка існувала в Чехословаччині згідно з Мюнхенською угодою 1938 року. Проголошення незалежної держави відбулося під тиском Гітлера як єдина альтернатива розділенню словацьких земель між створеним Німеччиною на території Чехії протекторатом Богемії і Моравії та Угорщиною. Утворена за таких умов держава була приречена на існування під значним впливом Німеччини та фактично була її сателітом. Формально Словаччина приєдналася до Троїстого пакту 24 листопада 1940 року, хоча виконання своїх союзницьких зобов'язань перед Німеччиною розпочала вже у перші дні Другої світової війни, взявши участь у Польській кампанії вермахту у вересні 1939 року.

• Після поразки у Першій світовій війні Болгарське царство зазнало територіальних втрат на користь Сербії та Греції. З початком Другої світової війни Болгарії запропоновано приєднатися до країн Осі та пообіцяно повернути втрачені раніше землі. Цар Борис III пристав на цю пропозицію і 1 березня 1941 року підписав Троїстий пакт.

• Пронімецьки налаштований регент Королівства Югославія князь Павло підписав Троїстий пакт 25 березня 1941 року. Це викликало масові протести у Югославії і вже за два дні у країні за підтримки уряду Великої Британії відбувся військовий заколот. Нове керівництво держави на чолі з генералом Душаном Симовичем планувало денонсацію Пакту, однак пізніше підтвердило готовність Югославії виконувати прийняті цим договором зобов'язання. Попри це на початку квітня 1941 року німецькі війська розпочали операцію по захопленню Югославії і вже 17 квітня територію країни було окуповано.

• Після захоплення Югославії її територію було поділено між низкою маріонеткових режимів та протекторатів. Зокрема, утворена 10 квітня 1941 року Незалежна Держава Хорватія формально приєдналася до Пакту 15 червня 1941.

• 14 серпня 1941 року на борту британського лінкора «Принц Вельський» в бухті Арджентія (о. Ньюфаундленд) підписано Атлантичну хартію — спільну декларація президента США Рузвельта і прем'єр-міністра Великої Британії Черчілля.

• Учасники декларації проголошували «деякі загальні принципи національної політики» своїх країн, а саме: суверенітет, територіальну недоторканність, безпеку й економічне співробітництво країн, прагнення добиватися для всіх людей «більш високого рівня життя, економічного розвитку і соціального забезпечення», утворення системи загальної безпеки і роззброєння агресивних країн.

Американська сторона обумовлювала свою допомогу Британії у війні з нацистами розпуском її колоніальної імперії. Міжнародні банкіри, які від початку XX століття перебралися з Британії в США, прагнули отримати доступ до ресурсів і ринків, без посередництва адміністративних важелів британської колоніальної влади. Черчілль пручався, але змушений був погодитися на компромісне формулювання, що колонії звільняться «за вільно висловленим бажанням зацікавлених народів». Британській імперії був підписаний вирок.

• На наступній нараді в Лондоні 24 вересня 1941 згоду з принципами хартії висловили представники урядів Бельгії (у еміграції), Чехословаччини (у еміграції), Греції, Люксембурга (у еміграції), Нідерландів (у еміграції), Норвегії (у еміграції), Польщі (у еміграції), СРСР, іЮгославії, а також «Вільної Франції» Шарля де Голля.