22. Творчість д. Дефо.

Дефо – публіцист, журналіст, письменник. Закінчив пуританську школу, був зразковим "негоціантом". Багато подорожував. Ранній період творчості – "Досліди про проекти" (про соціальний устрій, комерцію, освіту в Англії). Твір "Чистокровний англієць" – про походження англійських родин, Дефо вважав, що в Англії немає жодного чистокровного англійця. "Найкоротший спосіб розправи з дисидентом" – заклик засудити до страти всіх відступників – сатира на церкву. "Гімн ганебному стовпу" – Дефо тричі стояв біля нього. У в"язниці почерпнув матеріали для своїх майбутніх романів – "Історія світової торгівлі", "Зразковий англійський негоціант" (це публіцистичні твори). Дефо видавав газету "Огляд".

Перший свій роман Дефо написав у віці 59 років – "Життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо, моряка з Йорку, написаний ним самим". Після цього "Життя, пригоди та піратство знаменитого капітана Сінгельтона", "Радощі та біди Моль Флендерс", роман-щоденник "Нотатки чумного року", "Історія і цікаве життя достоповажного полковника Жака", "Роксана" (акцент на почуттях та мотивах поведінки головної героїні), "Мемуари англійського офіцера та капітана Джорджа Карлтона". "Робінзон Крузо" – перший англійський реалістичний пригодницький роман.

23. Творчість Дж. Свіфта.

Характерною для творчості Свіфта є їдка сатира – "Притча про діжку", він писав проповіді, наукові трактати, багато журнальних оглядів. Прийняв сан священника, тому не був політиком. Перші твори: памфлет "Битва книг", сатира "Притча про діжку", памфлет "Скромна пропозиція" (опис жахливого становища селян в Англії).

"Мандри Гулівера" – це твір синтетичний, поєднання жанру роману-мандрів (опис флори, фауни, факти, побут, традиції, життя) і принципу відсторонення (англієць XVIII ст. дивиться на себе збоку). з Свіфта розпочалась англомовна література, написана ірландцями. Даний роман – це фантастичний роман (реалістична фантастика), сатиричний роман (викриття тогочасної картини життя Європи), політичний памфлет (в Ліліпутії викривається політичний устрій Англії), філософська повість (в основі філософська проблема, яка художньо ілюструється, велике для ліліпутів – маленьке для велетнів, питання відносності), утопічний роман (4та частина – антиутопія – повна відсутність почуттів, негативне суспільство). Герой виступає як глядач, а не як активний учасник подій, за весь твір він не змінюється, немає розвитку героя.

24. Творчість г. Філдінга.

Почав свою творчість як драматург – 20 комедій і фарсів, перша комедія –"Кохання в різних масках". Драматичні твори Філдінга можна поділити на: комедії про звичаї – соціальні, сатиричні ("Політик у кав"ярні"); політичні комедії – заснував цей жанр ("Дон Кіхот в Англії"); фарси – "Трагедія або Життя і смерть великого Хлопчика-Мізинчика"; баладні опери.

Автор 4 романів: "Історія життя покійного містера Джонатана Уальда Великого" (кримінальний роман), "Пригоди Джозефа Ендрюса і його друга містера Абрагама Адамса", "Шамела" (пародія на "Памелу" Річардсона, комічна епопея в прозі), "Історія Тома Джонса, знайди" – це соціально-побутові романи. Новаторство Філдінга: вперше роман написаний від 3-ої особи – всезнаючий автор, реалістичний герой з позитивними і негативними рисами.

"Том Джонс" – соціально-побутовий роман, проблеми виховання та освіти (роман-виховання), проблема вибору головного героя, тема кохання як нового випробування, герой показаний у розвитку – еволюція характеру, оповідь від третьої особи, композиція – чіткий поділ на глави та вступні статті (роман про роман), вперше обгрунтовується традиція роману як "novel", а не як "romance".

"Амелія" – песимістичний твір, посилення соціально-критичних моментів, викривальний характер, великий акцент на почуттях героїв.

Свої романи Філдінг називав комічними епопеями в прозі. Фабула і дія в романах Філдінга легші для сприйняття, ніж у справжніх романах. Засади Філдінга: реалістичний роман не має бути поетичним, а черпати матеріал з життя, реалістичний герой не повинен бути героїчним, а поєднувати в собі і позитивне, і негативне, герой має описуватись у розвитку під впливом оточення і виховання – типізація.