19. Англійська журналістика початку XVIII ст.

Аддісон та Стіль – засновники англійської журналістики. Аддісон – був політиком і літератором, писав памфлети, видав книгу "Зауваження про різні частини Італії", він був прихильником революції, почав писати з драматургії (трагедія "Катон"). Стіль – член партії вігі, реактор урядової газети, баронет, займався драматургією (написав кілька комедій) і журналістикою. Аддісон та Стіль видавали такі журнали як "Базіка", "Глядач", "Опікун", "Англієць". В своїх ессе автори часто торкались питань літератури, наприклад Аддісон писав про творчість Мільтона, необхідність вивчення фольклору.

Згодом почали з"являтись спеціалізовані журнали – "Рапсодія" (про античність), "Цензор" (про англійську літературу), "Суфлер" (про драматургію). Публіцистикою в той час також займались Чарльз Лем, Діккенс ("Нариси Боза"), Дефо та Свіфт.

20. Особливості англійського класицизму. Творчість о. Поупа.

Класицизм в англійській літературі розвивався в межах Просвітництва. Класицизм був провідною течією першого періоду Просвітництва (кінець XVII - початок XVIII).Найвідомішим автором у цей час був Александр Поуп. Він добре знав античну культуру, був прихильником буржуазного розвитку, дотримувався ідеї Горація про "золоту середину", за переконаннями був деїстом (Бог – першоначало світу, але природа і людину розвиваються за своїми власними законами). У своїх творах Поуп з іронією відображав аристократичне життя – героїко-комічна поема "Викрадення локону". Поуп використовував жанр ессе – "Досвід про людину", "Ессе про критику" – тут він виклав своє розуміння поезії, поет прагне до розумного осягнення світу, мистецтво має бути нормативною естетикою, щоб стримати законами розуму закони природи, він виступив проти хаосу, поміркованість має бути у всьому. Для Поупа античність – золотий вік мистецтва, тому він перекладав поеми Гомера ("Іліада", "Одіссея"). Він відкинув гекзаметр і писав героїчним віршем. Обидва переклади вважалися невдалими.

Поуп був поетом – збірка "Пасторалі", вірші "Берег Темзи", "Віндзорський ліс", героїчна поема "Дунсіада" – поема про тупість, багато людей були обурені цим твором. Поуп писав послання – "Послання про користь багатства", "Послання до Арбертнота". Особливого впливу на розвиток подальшої англійської літератури Поуп не мав.

21. Розвиток жанру роману в англійській літературі доби Просвітництва.

Теоретиками Просвітництва були філософи (Спіноза, Локк, Шевсбері). Англія вже пережила буржуазну революцію, тому героєм тогочасної літератури став Робінзон Крузо – звичайний буржуа. Письменники намагались поєднати образи громадянина і буржуа. Провідні літературні напрями – класицизм, реалізм, сентименталізм, передромантизм. Найпопулярнішим жанром був роман. Для розвитку літератури важливою була філософія Локка – людина в суспільстві окрема від інших, має організовувати своє життя як суспільне, філософія Шевсбері – людина є добра, чесна, основна мета суспільства – давати лише хороші приклади для людини.

На розвиток роману в даний період дуже вплинув розвиток журанілстики – Дефо і Свіфт самі були журналістами, Дефо для "Робінзона Крузо" використав реальну історію з життя. У цей час найпопулярнішими були пригодницькі реалістичні романи, часом з сатирою на політичне життя Англії ("Мандри Гулівера"). В рамках сентименталізму почав розвиватись роман-виховання (Стерн, Філдінг). Стерн виступив з експериментом – порушив хронологію твору, давав багато коментарів подіям, описаним в творі. Джерела розвитку просвітницької літератури: нраво-описовий нарис (опис побуту, буденності), шахрайський роман, комедія реставрації (велика кількість повсякденних живих діалогів, динамічність сюжету, сатиричний момент, опис пейзажів, окреслення англійського національного характеру), сатири Свіфта, "Дон Кіхот" Сервантеса.