58. Провідні тенденції розвитку англійської драматургії хх ст.

На початку ХХ ст. відбувається переломний момент в історії європейської драматургії, виникає Нова драма (Шоу) як реакція на кризу старої театральної системи, на потребу оновлення проблематики драматичних жанрів. Тепер темою театру стала сама трагедія життя. З"являється соціально-психологічна проблематика, засновник цієї драми Ібсен, Шоу продовжував його ідеї в своїх творах. Драматурги, що почали відроджувати театр в Англії: Томас Вільям Робертсон, Генрі Артур Джонс, Артур Вінг Пінеро, вони ввели соціальний конфлікт. Уальд, Моем, Шоу – драматурги, що визначали драму Англії кінця ХІХ ст. Уальд і Моем писали комедії, Уальд розробляв салонний тип цих комедій. Моем писав комедії світського життя, але згодом перейшов на соціальну проблематику. Моем знав, що Шоу кращий за нього і називав його одним з своїх улюблених драматургів.

1)Голсуорсі, Прістлі; 2) Осборн, ліьература молодих розгніваних: молода людина піддається моралі сучасності, але згодом піддається конформізму; 3) Пінтер (вплив екзистенціалізму, театру абсурду), Бонд, Шепард.

59. Творчість б. Шоу.

Творець "драми ідей" – різноманіття соціально-психологічних п"єс ("Будинок вдівця", "Дім, де розбиваються серця"), історичні драми (звернення до минулого людства, відхід від класицистичної історичної драми, зображення суперечностей в характері видатних особистостей, "Свята Іоанна", "Антоній і Клеопатра"), п"єси-міфи ("Пігмаліон" – 2 шари: реальний та міфологічний, "Повернення до Мафусаїла"), драми-утопії ("Візок з яблуками"). Тема: мілітаризм, соціальні та сімейні проблеми, велика і деталізована проблематика сучасності.

60. Розвиток англійської новели кінця хіх ст. – хх ст.

В цей період потужно розвивалися жанри малої прози – анімалістські казки Кіплінга, традиції нонсенсу Льюіса Керола (гра слів доступна розумінню лише дорослими + пласт зрозумілий лише дитині). Розвивалась журналістика, видавалось багато літературних журналів, багато збірок оповідань. Кетрін Мелсфілд, Стівенсон, Конрад, Кіплінг ("Сатанинська пляшка"). Популярним жанром було страшне оповідання (читались біля каміну вечорами) – Вільям Джейкобс "Мавп"яча лапка". Як правило в оповіданнях не було дидактики, в межах страшного оповідання виділяють оповідання з привидом і навіть пародійне оповідання з привидом – Герберт Уеллс "Привид в червоній кімнаті". Також популярним став жанрдедективного оповідання, його історія починається на початку ХІХ ст., коли в Америці вийшло в друк оповідання По "Вбивство на вулиці Морг" + Артур Конан Дойл, Гілберт Честертон, у ХХ ст. – Агата Крісті.

61. Англійський комічний роман.

Найкраще представлений у творчості Мюріель Спарк, яка продовжувала традиції сатиричного роману. Тема: проблема вибору, щастя та сенсу людського існування, роблема особистості. Має риси реалістичного, сатиричного, екзистенціалістського (роман в романі) роману, стилізація під авторів попередньої епохи.

"Розрадники" (викриття влади грошей, героїня пише роман і розуміє, що є героїнею чийогось роману), "Робінзон", "Memento mori" (люди в притулку для старих живуть лише спогадами), "Міс Джин Броуді у розквіті" (пікарескний роман + роман-виховання), "Дівчата з малими достатками", "На публіку" (показове життя актриси та її чоловіка, вони постійно грають і не знають як жити по-справжньому), "Абатиса Круська", "Навмисне зволікання".

Спарк висміює середній клас, викриває їхній примітивізм, їхню мораль та міщанську свідомість, викриває владу грошей. Поняття масової літератури та світу кінематографу. Піднімає проблему масової культури, яка виховує в людини спотворене сприйняття реальності. Масова література – примітивна, не має виховної функції.