50. Творчість г. Уеллса.

Його перші публікації належить до публіцистики в журналах «Pall Mall Gazette», «Pall Mall Budget». Він отримує замовлення на серію повістей і новел з науковим нахилом. Уеллс називає себе «соціалістом», проте «не по Марксу». У 1903 році він вступає в Фабіанське товариство, проте скоро у 1909 році виходить з нього. Протягом творчого життя Уеллс написав близько 40 романів і багато оповідань, більше десятка полемічних творів на філософські теми і приблизно стільки ж робіт про перебудову суспільства, дві всесвітні історії, близько 30 томів з політичними і соціальними прогнозами, більше 30 брошур на теми про Фабіанське товариства, озброєння, націоналізм, загальний мир тощо, 3 книги для дітей і автобіографію.

Його першим художнім твором був роман «Машина часу» (тут є елементи антиутопії) — про подорож винахідника у віддалене майбутнє. Потім з'явилися «Острів доктора Моро», «Людина-невидимка», «Війна світів», «Перші люди на Місяці», які розповідали, відповідно, про пересадження людських органів диким звірам, про невидимість, вторгнення марсіан на Землю і подорожі на Місяць. Ці романи забезпечили письменникові славу самого значного експериментатора в жанрі наукової фантастики і показали його здатність зробити правдоподібною саму зухвалу вигадку. Згодом у подібних творах, наприклад у романі «Звільнений світ», він сполучив наукову вірогідність з політичними прогнозами про прийдешню всесвітню державу. Теза про науку, здатну створити всесвітню державу, у якій людина зможе розумно використовувати свої винаходи, з наснагою повторюється у всіх книгах Уеллса, однак його оптимізм знищила Друга світова війна, після чого він в розпачі написав книгу «Розум на краю своєї натягнутої вузди» де пророчив вимирання людства.

У своїх творах письменник демонструє неабиякий талант у зображенні характерів і побудові фабули, приправляє оповідання гумором, та інколи сюжет витісняють роздуми про науку, лекції про всі мислимі і немислимі предмети, відгуки на актуальні події, так що лише деякі з його творів містять складові, які можуть гарантувати їм довговічність. Багато творів автора в тій чи іншій мірі автобіографічні. Уеллс визнав, що єдина книга, у якій заявлені самі істотні ідеї його життя, це «Що ми робимо зі своїми життями?», а найважливішою своєю працею вважав «Праця, багатство і щастя людства». Однак до широких читацьких кіл він пробився завдяки книзі «Нарис історії», яка багато років була в списках бестселерів.

51. Модернізм як один з провідних літературних напрямів першої половини хх ст.

10-40 роки ХХ ст. – період модернізму в літературі, з"являються твори Томаса Еліота, Гакслі, Лоуренса, Вулф, Джойса. Модерністи своїми попередниками декадентів, модернізм досить песимістичний, грунтується на філософії Ніцше (духовність відстає від технічного розвитку). В літературі ведеться пошук нових форм через появу нових тем, нової проблематики. Часто заявляли про руйнацію традицій, людину намагались показати поза часом, поза історією для того, щоб віднайти вічна цінності, форми. Відновився інтерес до міфу – неоміфологізм (Вагнер "Перстень Ніблелунгів").

Найбільші розбіжності між реалістами і модерністами були на рівні форми. Беннет – стаття "Чи вмирає роман?" (на прикладі Вулф показав, що сучансня романи – це романи без характерів), Вулф – ессе теоретичний маніфест модернізму "Місіс Браун та містер Беннет", стаття "Сучасна художня література" (Це вони реалісти? Ні, вони – матеріалісти! Вони показують матеріальний світ, реалісти –це ми!).

Модернізм переповнений новаціями та експериментами, перші риси модернізму проявились в поезії – Езра Паунд, Томас Стернз Еліот. Поезія модернізму – англо-американська поезія: імажизм (пошук нових образів, нової поетичної мови), Еліот одним з перших використав потік свідомості в поезії. Виник новий жанр – поема-міф.

Найбільше досягнення модернізму: роман. Роман-міф, психологічний роман (Лоуренс та Вулф заснували романи потоку свідомості, звертались до філософських, соціальних проблем), інтелектуальний роман/роман ідей (Хакслі), роман-антиутопія (тяжіє до модернізму, дистопія тяжіє до реалізму). У модернізмі не було соціальний романів, вони є характерними для реалізму.