47. Естетизм. Творчість о. Уальда.

Дві літературні тенденції кінця ХІХ ст. – реалістична і антиреалістична. Це період розчарування, зокрема в християнських моральних цінностях, настроям песимізму сприяє філософія (Шпенглер, Ніцше), антиреалісти прагнуть дослідити стан душі, якйи з поступом цивілізації не розвивається на краще. Письменники починають відтворювати двоїстість людини (Ніцше: аполонівське та діонісійське начала, творче і деструктивне). Декадантські настрої з"явились в естетизмі (Уальд "Мистецтво заради мистецтва" – відмова від зображення реального життя, яке є лише сировиною для мистецтва, мистецтво – первинне, життя - вторинне).

Оскар Уальд – маніфест естетизму в передмові до "Портрету Доріана Грея" – прекрасне – носій добра, мистецтво – вічне, зло завжди бути покараним. Даний роман часом називають інтелектуальним (філософська проблематика входить в естетику твору). Уальд першим звертає увагу на проблему зла, на його природу, створює образ абсолютного зла. Збірка "Злочин лорда Артура Севіла", два томи казок "Щасливий принц та інші казки", комедії: "Віяло леді Уіндермір", "Жінка неварта уваги", "Ідеальний чоловік", "Як важливо бути серйозним" – гумор, сатира, салонні п"єси, гра слів, Уальд – майстер парадоксу. Будучи у в"язниці пише сповідь "De profundis" -

Декаденти підготували грунт для модернізму, вони піддали сумніву вичерпність літератури, подолали стан завершеності (чим більше людина пізнає світ, тим більше він від неї віддаляється).

48. Особливості реалізму в англійській літературі першої половини хх.

Кілька великих письменників спізнали славу у період після смерті королеви Вікторії у 1901 році, який тривав до початку І Світової війни у 1914 році. Багато з цих авторів писало романи та п'єси соціального критицизму. Пізніше група поетів повернулась до ідей романтизму і продовжувала писати вірші стилем Вордсворта.

Після смерті Вікторії її найстарший син став королем Едвардом VII. Часто час правління Едварда (1901-1910) називають едвардським періодом. Найкращими едвардськими романістами були Арнольд Беннет та Герберт Уелс. У "Розповіді старої дружини" (1908) та інших реалістичних романах Беннет писав про нудне, примітивне життя середнього класу у маленьких містечках центральної Англії. Уельс став відомим завдяки "Війні світів" (1898) та іншим науково-фантастичним творам. Однак він також писав політичну та сатиричну художню літературу. Шоу продовжував атакувати соціальні цінності у своїх п'єсах "Майор Барбара" (1905) та "Лікарева дилема" (1906).

Письменник польського походження Джозеф Конрад писав психологічні романи на теми провини, героїзму та честі. У "Лорді Джимі" (1900), наприклад, він описує намагання чоловіка протягом життя відновити свою честь після одного боягузливого вчинку в юності. Джон Голсуорсі став відомим завдяки своїм реалістичним новелам та п'єсам. Його найвидатнішим твором є "Сага про Форсайтів" (1906-1921), три новели про розквіт англійської родини та здобуття нею сили.

49. Творчість дж. Голсуорсі.

Писав п"єси – "Срібна шкатулка", після цього він написав "Власник", який став частиною трилогії про Форсайтів. Він одночасно писав і п"єси і романи, популярнішим був через свої п"єси. Питаннями які хвилювали Голсуорсі були питання класового поділу суспільства та соціальних проблем. "Сага про Форсайтів" – роман-епопея, це цикл, трилогія. Автор симпатизує своїм персонажам, але попри це висміює їхній снобізм та притворство, якого вимагає їхній соціальний статус. У його романі присутній авторський коментар, автор ніби ще один персонаж твору. Він відверто сміється над поведінкою своїх персонажів. Автор описує життя англійського середнього класу, штучне, фальшиве, брехливе, і тільки , коли в життя цих людей вривається справжнє почуття, то все змінюється – їхній світ розлітається на крихкі уламки. Форсайти перестають бути родиною.