34. Творчість п.Б. Шеллі.

Шеллі один з останніх послідовників Просвітництва – вірив в силу розуму, захоплювався творчістю Годвіна, як поет належить до романтизму. Шеллі вчився в Оксфорді і вже тоді був автором двох романів "Цастроцці" і "Св. Ірвайн". Писав гумористичні вірші, видав збірку "Посмертні записки Маргарити Нікольсон". Брав участь у наспианні і розповсюдженні брошури "Необхідність атеїзму". Шеллі жив ідеями рівності, свободи і справедливості. Його перший поетичний досвід "Королева Маб". Потім "Аластор", "Лаон і Сітна"/"Повстання Ісламу".

Сильний інтерес до політичного життя виливається у написаннях таких памфлетів як "Пропозиція реформи виборчих прав у всьому королівстві".

Трагедія "Ченчі", "Звільнений Прометей", поема "Адонанс" в пам"ять Кітса. Шеллі дуже захоплювався Данте і його "Божественною комедією".

35. Творчість в. Скотта.

Скотт – романтик першого покоління. В творчості багато звертався до фольклору, історії свого народу. Він шотландець за походженням, баронет, вивчав право. "Пісні шотландського кордону" – твори зібрані під час подорожей по Шотландії та оброблені автором. Власні твори письменника – "Пісні останнього менестреля", поема "Марміон", поема "Рокбі", "Діва озера". Особливості творчості: фольклорне начало, достовірність описів, власні переживання, духовна історія шотландського народу, унтерес до побуту шотландців, відсутність таємничого. Перший історичний роман Скотта – "Уеверлі", підписаний ім"ям автора, решта романів підписані – "Автор "Уеверлі".

3 групи творів Скотта: історичні шотландські романи – "Уеверлі", "Роб Рой", "Пуритани"; англійські романи – "Айвенго", "Вудсток"; твори з історією інших європецських країн – "Розповіді трактирника", "Квентін Дорварт", "Роберт Паризький". Лише у творі "Сентронанські води" Скотт описував свою сучасність. Цикли романів: "Розповіді хрестоносців", "Розповіді трактирника", "Пуритани", "Чорний карлик".

Скотт – автор двох монографій та низки літературно-критичних статей.

36. Класичний реалізм в англійській літературі хіх ст.

Вперше слово "реалізм" з"явилось в Франції на дверях майстерні Курбе. В Англії головою реалістичної школи було названо Теккерея. Поняття реалізму застосовують в філософії – художній метод, який найбільше втілює об"єктивно-пізнавальну та естетико-перетворювальну природу мистецтва; на побутовому рівні – підтекст негативний; в мистецтві – немає однозначного визначення, правдивість щодо фактів життя, дійсність, якою вона є насправді у відповідності її ідеалу. Художній реалізм – це літературний напрям. Реалістичне мистецтво – максимальне відтворення дійсності – увага на соціальній дійсності, поєднання індивідуального і соціального, протиставлення "людина-соціум", герой наділений типовою людською долею, прагнення пояснити людину, її життєвий досвід, виходячи з різних соціальних обставин. Дистанція між читачем і літературою зникає.

Періодизація: 30-40: вплив романтичної естетики (Бронте, Діккенс); 50-60: відмова від романтизму (Теккерей).

Провідний жанр – соціальний роман: індустріальний роман (Дізраелі, Гаскіл), психологічний (Остін), історичний (Теккерей, Бульвар-Літтон), сатиричний (Діккенс, Теккерей).