2.3. Органи і посадої особи

Державної виконавчослужби,

їхні правове станоище

і повноваженн

Характеризуючи окремі групи ефектів виконавчого провадження, особливу увагу необхно звернути на ви­значення правового становища Декавної виконавчої служби, на яку Законом України «Гір виконавче прова­дження» покладено примусове викожня рішень суду та інших юрисдикційних органів. Розіядаючи Державну виконавчу службу в системі органі; виконавчої влади, слід більш детально зупинитись на ізначенні виконав­чої влади взагалі вченими-адміністргивістами. Так, го­ловним призначенням виконавчої влщ є виконання за­конів, що і відповідає її сутності. Як ізначають провідні

71

вчені¹, саме у процесі її реалізації й відбувається фак­тичне втілення в життя законів та інших нормативних актів держави, практичне застосування всіх важелів дер­жавного регулювання і управління важливими процеса­ми суспільного розвитку.

Здійснення адміністративної реформи має грунтува­тись на вироблених світовою практикою принципових засадах функціонування виконавчої влади в демократич­ній державі, серед яких ключове значення має запровад­ження:

• пріоритетності законодавчої регламентації прав, обов'язків та порядку діяльності органів виконавчої влади;

• незалежності здійснення функцій і повноважень виконавчої влади від органів законодавчої та судової влади у межах, визначених Конституцією України і за­ конами України;

• механізму внутрішнього контролю за діяльністю органів виконавчо' влади і посадових осіб, насамперед з позицій дотримання поваги до особи та справедливості, а також постійного підвищення ефективності державного управління;

• відповідальюсті органів виконавчої влади, їхніх посадових осіб за свої рішення, дії чи бездіяльність пе­ ред громадянами, права яких було порушено, та обов'яз­ кового відшкодування заподіяної цим громадянам шкоди;

• можливості оскарження громадянами порушених прав як у межах системи органів виконавчої влади, так і судовим шляхом².

Всі ці перелічені риси повною мірою властиві й вико­навчому провадженню в тому чи іншому аспекті.

Сама природа адміністративного права підтверджує принципову єднісгь процесу реалізації цієї гілки влади зі змістом управлінської діяльності держави. Оновлення суспільного призіачення адміністративного права на сучасному етапі іого розвитку передбачає принципово новий погляд на тбезпечення реалізації прав і свобод громадян у їхніх ізаємовідносинах з органами виконав-

¹ Авер 'янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні.- К.: Ін Юре, 1997.- С. 5.

² Авер 'янов В. Б., їрупчан О. Д Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування.- Харків: Право, 1998,- С. 5.

72

чої влади. При цьому демократичний характер відносин забезпечується на основі непорушності конституційних прав і свобод людини та громадянина.

У зв'язку з цим ключового значення набуває стратегія подальшого розвитку державно-управлінських інститу­тів з метою створення ефективного механізму реалізації виконавчої влади. Саме до таких інститутів можна відне­сти і Державну виконавчу службу, що згідно зі статтею 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» вхо­дить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів та інших органів від­повідно до законів України. Виконавча влада визначає­ться вченими¹ як інструмент у розпорядженні держави, з допомогою управлінської діяльності якого повсякчасно, повсюдно і професійно реалізовуються приписи законо­давчої влади. Тому слід погодитись із думкою О. Д. Круп-чана² про певність властивості органів виконавчої влади виступати від імені держави у всіх відносинах у сфері виконавчої влади.

В теорії адміністративного права під органом держа­вного управління розуміють структуру, спеціально утворену державою для реалізації управлінських функ­цій. Характеризуючи державне управління в цілому, В. Авер'янов зазначає, що завдання та цілі державного управління, диференціюючись у функціях конкретних органів системи державного управління, багато в чому впливають на внутрішню структуру як системи органів державного управління, так і конкретних її органів. З визначення державного управління, даного В. Колпа-ковим , випливає, що органи виконавчої влади ототож­нюються з органами державного управління. Але ж не всі органи державного управління є органами виконав­чої влади.

Найбільш чітким критерієм у співвідношенні понять органів виконавчої влади і державного управління сьо-

М атренко О. Щодо співвідношення понять «орган виконавчої влади» та «орган державного управління» // Право України.- 2000.-№ 6.- С. 23-26.

Крупчан О. Д. До питання реалізації компетенції органів вико­навчої влади: теоретичний аспект // Наукові засади вирішення орга­нізаційно-правових проблем адміністративної реформи в Україні. Наукова доповідь / За заг. ред. В. Б. Авер 'янова- К., 1999.

Колпаков В. К Адміністративне право України.- К., 1999.

73

годні виступає нормативне закріплення за цими органа­ми статусу органів виконавчої влади. Згідно з Указом Президента від 15 грудня 1999 р. «Про систему цент­ральних органів виконавчої влади» до системи органів виконавчої влади входять:

• вищий рівень - Кабінет Міністрів України;

• центральний рівень - міністерства, державні комі­ тети, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом;

• місцевий рівень - місцеві державні адміністрації.

Взаємозв'язок органів державного управління і орга­нів виконавчої влади розглядається в аспекті «зміст» та «форма», при цьому вчені вважають державне управлін­ня формою вираження виконавчої влади . Якщо розгля­дати Державну виконавчу службу в системі державних органів, то вона виступає і органом виконавчої влади, і органом державного управління.

Щодо місця Державної виконавчої служби в системі судових та правоохоронних органів, то його визначення викликає певні складнощі. Безперечно, що відносити Державну виконавчу службу до суду не можна, оскіль­ки цей орган навіть не входить до органів судової вла­ди. Однак функція, яку виконують державні виконав­ці, є правозахисною, що фактично збігається з функ­цією суду.

В той же час не можна віднести Державну виконавчу службу і до правоохоронних органів через абсолютно полярні повноваження між ними. Положення про необ­хідність віднесення Державної виконавчої служби до пра­воохоронних органів сьогодні полягає в тому, що діяль­ність державних виконавців певною мірою складна, від­повідальна і в деяких випадках небезпечна, оскільки вони безпосередньо застосовують заходи примусу до зо­бов'язаних осіб. Але правовий статус державного вико­навця визначений лише щодо належності його до держав­них службовців. Тому для поширення на державних виконавців спеціальних заходів безпеки, передбачених Законом України «Про державний захист працівни­ків суду і правоохоронних органів», вони мають бути

¹ Макаренко О. Щодо співвідношення понять «орган виконавчої влади» та «орган державного управління» // Право України.- 2000.-№ 6.-С. 23-26.

74

спеціально зазначені в ст. 1 цього Закону. Це положення зумовлене також й іншим аспектом.

Представники правоохоронних органів захищаються такою гарантією, як кримінальною відповідальністю осіб, що передбачається за скоєння злочинів проти державних виконавців у разі виконання останніми своїх обов'язків. Фактично спеціальні заходи захисту прав державних ви­конавців у розділі V Закону України «Про державну ви­конавчу службу» відокремлюють їх від працівників ін­ших правоохоронних органів, а також дублюють поло­ження гарантій захисту працівників правоохоронних органів. Так, захист прав осіб, віднесених до правоохо­ронних органів, гарантується шляхом особливої кримі­нальної відповідальності за заподіяння їм тілесних ушкоджень, умисне знищення або пошкодження майна, що їм належить тощо. У ст. 14 Закону України «Про державну виконавчу службу» зазначається, що держав­ний виконавець перебуває під захистом закону, але не встановлюється зв'язок між злочином проти державного виконавця і кримінальною відповідальністю. Тому, на наш погляд, можливо в Законі України «Про державну виконавчу службу» зазначити про віднесення державної виконавчої служби до правоохоронних органів. В іншо­му варіанті - необхідно ввести в новий Кримінальний кодекс України поряд із суддями та працівниками право­охоронних органів нового суб'єкта, злочини проти якого є підставою для порушення кримінальної справи, а саме державного виконавця. Зокрема до ст. 345 КК України -«Загроза або насильство щодо працівника правоохорон­ного органу», ст. 347 КК України - «Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу», 348 КК України - «Посягання на життя праців­ника правоохоронного органу, члена громадського фор­мування по охороні громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця» та ст. 349 КК України -«Захоплення представника влади або працівника право­охоронного органу як заручників». Крім того, для прямо­го застосування КК України доцільно зазначити в Законі про належність державного виконавця до представників влади, коли він здійснює надані йому повноваження.

На підставі того, що Державна виконавча служба вхо­дить до системи органів Міністерства юстиції України, її структуру та повноваження розглянемо саме у взаємо-

75

зв'язку із цим Міністерством, чіткіше уявити характер взаємозв'язків між зазначеними органами, а також із про­цедурою вчинення виконавчого провадження. Безумовно, структура державної виконавчої служби має безпосеред­ній зв'язок із процедурою державної виконавчої служби і має забезпечувати покладені на цей орган функції. Звід­си випливає висновок про велике практичне значення організаційної структури, а відтак проаналізуємо організа­ційну систему органів державного управління в контекс­ті її взаємозв'язків із Міністерством юстиції України.

Систему органів юстиції в Україні згідно з Постано­вою Кабінету Міністрів України «Про систему органів юстиції» від ЗО квітня 1998 р. складають:

• Міністерство юстиції;

• Головне управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим;

• обласні, Київське та Севастопольське міські управ­ ління юстиції;

• районні, районні у містах управління юстиції;

• міські (міст обласного значення) управління юс­ тиції.

Органами Державної виконавчої служби згідно зі ст. З Закону «Про державну виконавчу службу» є:

• Департамент державної виконавчої служби Мініс­ терства юстиції України;

• відділи Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Ав­ тономній Республіці Крим, обласних, Київського та Се­ вастопольського міських управлінь юстиції;

• районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи Державної виконавчої служби відповід­ них управлінь юстиції.

Аналізуючи численні зв'язки, що виникають між ор­ганами Міністерства юстиції України та органами ДВС, слід зауважити, що організаційно відділи ДВС виступа­ють структурними підрозділами управлінь юстиції на місцях, але функціонально вони підпорядковані Депар­таменту ДВС Міністерства юстиції України.

Якщо уявити місце ДВС у системі Міністерства юс­ тиції схематично, то воно має виглядати у відповідності до схеми 1. На ній органи державної виконавчої служби, які безпосередньо займаються виконанням, зображені жирним шрифтом. „

76