5.3. Арешт майна

Арешт майна полягає у проведенні його опису, оголо­шенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилу­ченні у боржника та передачі на зберігання іншим особам.

Статтею 55 Закону «Про виконавче провадження» пе­редбачені випадки, у яких застосовується арешт:

1. для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;

2. для виконання рішення про конфіскацію майна борж­ ника;

3. при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Складові елементи арешту майна - це сукупність дій, які мають бути чітко регламентовані та мати певні під­стави для застосування. Однак у цій нормі закладена не­узгодженість із назвою цієї статті, оскільки вилучення майна з одного боку належить до арешту, а в назві статті розглядається як самостійна дія по відношенню до ареш­ту. Крім того, поняття арешту не збігається з поняттям арешт за ст. 388 КК, у якій передбачаються два само­стійних поняття - «арешт» та «опис». Так, за цією нор­мою передбачається відповідальність за приховування майна, що підлягає конфіскації або на яке накладено арешт чи яке описано. Так само розглядаються ці понят­тя в ч. 1 ст. 50 цього Закону. Така неузгодженість термі­нів ускладнює застосування кримінальної відповідальнос­ті до винної особи, а також адміністративної відпові­дальності, яка має бути передбачена законом за невико­нання розпоряджень державного виконавця. Всі наведені в цьому Законі поняття повинні мати чітку регламента­цію і передбачати відповідні санкції за їх невиконання.

233

Звертаючись до змісту виконавчого провадження не­обхідно в цьому контексті й розглядати всі наступні процесуальні дії. Так, в разі застосування конфіскації всього майна - необхідно говорити про його розшук в різних місцях знаходження, і в цьому випадку загальний акт опису може складатися з актів опису в окремих при­міщеннях, де мешкала особа, актів опису речей вилуче­них у третіх осіб, а також включати акти опису, проведе­ні у гаражі або автомобілі, належних особі тощо. Тобто в цьому випадку все майно підлягає стягненню і має бути описаним та включатись в загальний акт опису.

Водночас, проведення опису з метою виконання рі­шення про застосування виконавчого провадження з ме­тою відшкодування шкоди, завданої стягувачеві, має за мету звернення стягнення на майно боржника в достат­ньому обсязі для задоволення вимог стягувача. Отже в цьому випадку державному виконавцю необхідно вихо­дити з найскорішого та повного проведення виконання, і опис майна для цього має бути певним чином організо­ваний. Пропонується майно заносити до акта опису у певній послідовності черг стягнення, а також з ураху­ванням перспектив його реалізації. Майно, на яке, за за­явою боржника, мають право співвласники або треті особи, необхідно відповідним чином позначати, оскільки його реалізація в подальшому може бути ускладнена су­довим процесом щодо виключення його з акта опису.

Загальний процесуальний порядок проведення опису та вимоги до акта опису мають передбачатись в Інструк­ції, при цьому сам процес проведення опису передбача­ється відтворювати у акті опису. До нього мають увійти:

1. Час і місце складання акта;

2. Назва відділу державної виконавчої служби, в яко­ му працює державний виконавець, а також прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця та осіб, що бу­ ли присутні при складанні акта із зазначенням їх проце­ суального стану;

3. Назва органу чи посадової особи, якими виданий виконавчий документ, що підлягає виконанню, його ре­ золютивна частина;

4. Точна назва стягувача та боржника, їх місце про­ живання або знаходження, відповідні відомості про їх представників;

5. Назва кожного внесеного до акта предмета і його

234

відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу, наявність пошкоджень, а також кількість предметів одного виду тощо);

6. Якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцін­ них металів, каменів, перлів тощо, то вони ретельно опи­ суються з визначенням усіх особливих ознак, відповід­ ним чином пакуються в конверт, прошиваються, підпи­ суються державним виконавцем, учасниками акта опису й опечатуються печаткою відповідного відділу держав­ ної виконавчої служби;

7. Оцінка кожного внесеного в акт предмета і загаль­ на вартість усього майна;

8. Якщо проводилось опечатування предмета - які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кіль­ кість накладених печаток та спосіб опечатування;

9. Строк, після закінчення якого майно може бути пе­ редане для реалізації;

10. Назва особи, якій передане майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі,- паспортні дані, її адреса;

11. Відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обо­ в'язків щодо збереження майна, попередження про кри­ мінальну та матеріальну відповідальність за його розтра­ ту, відчуження, утаювання або підміну;

12. Зауваження, клопотання або заяви стягувача, борж­ ника, осіб, що були присутні при опису і реагування по них державного виконавця.

Якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, то про це також указується в акті опису і арешту майна із зазначенням виду, обсягів і строку обмеження.

При потребі, одночасно з арештом майна в акті по­винні бути перелічені предмети, які залишені боржнику, із зазначенням їх вартості, як окремо кожного, так і за­гальної кількості, а також перелічено інше майно, у тому •числі те, яке перебуває у спільній власності боржника з іншими особами і на яке не було накладено арешт.

Акт опису й арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, іншими особами, які були присутні при на­кладенні арешту на майно. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні,

235

про це робиться відмітка в акті. Акт опису і арешту май­на складається у двох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а другий - вида­ється боржнику під розписку на першому примірнику, що залишається у державного виконавця.

В акті опису робиться відмітка про вилучення пред­метів, вказаних у пункті 6 та негайну передачу їх на збе­рігання установам Національного банку України. Крім того, потребує спеціальної регламентації питання про вилучення і зберігання мисливської зброї та інших пред­метів, користування якими та право власності на які ви­значаються за спеціальним порядком згідно із Постано­вою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 року № 2471-XII (із змінами і доповненнями, внесеними Постановою ВР № 3131-12 від 22 квітня 1993 року).

Якщо описане майно передано на зберігання не борж­никові, а іншій особі, то акт опису й арешту майна скла­дається в трьох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а інші вручаються зберігачеві майна та боржнику під розписку (на першому примірнику).

При конфіскації майна або при виконанні рішення про передачу майна державі акт опису складається в трьох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, два інші вручаються під розпис­ку (на першому примірнику) боржнику, представнику державних податкових органів (якщо він був присутній) або надсилаються їм.

Стосовно таких правових засобів як оголошення забо­рони розпоряджатися майном, обмеження в праві корис­тування ним - ці складові елементи арешту застосову­ються переважно, коли майно залишається у боржника. Фактично в цьому випадку боржник або його родичі вис­тупають як особи, яким це майно залишено на зберігання для зменшення витрат на виконавче провадження, а отже витрат самого боржника. Реально такий захід може мати місце, коли його можливо обґрунтувати тим, що борж­ник сприяє в проведенні опису, не чинить опір, визнає свій борг тощо. В противному разі описане майно доціль­но вилучати у боржника і передавати його на зберігання іншим особам. Такий захід як заборона користування майном може і в певних випадках обов'язково застосо­вується при передачі майна на зберігання іншим особам.

236

За законом гроші, в тому числі іноземна валюта, цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, сріб­ла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких ви­робів, виявлені при опису, на які накладено арешт, під­лягають обов'язковому вилученню і негайно передають­ся на зберігання установам Національного банку Украї­ни. Арешт на цінні папери накладається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Крім того, до іншого майна боржника має застосовува­тися відповідний правовий режим щодо обмеження відчу­ження, який має закінчуватись одночасно з закінченням виконавчого провадження. Такий режим потрібен на випа­док додаткових витрат на виконавче провадження або в разі звільнення майна з-під арешту за вимогою третіх осіб.

Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Потребує тлумачення процедура накладення арешту на майно, що здійснюватиметься в порядку ст. 156 ЦПК України способами, передбаченими ст. 152 ЦПК Украї­ни, та ст. 67 Господарського процесуального кодексу України як засіб забезпечення позову. Тобто накладення арешту на майно має метою збереження його до набран­ня судовим рішенням законної сили або до винесення ухвал про скасування чи заміну способу забезпечення позову. Особливість такого провадження полягає у від­сутності в законі регламентації цього процесу, його оплати, фактичній неможливості назвати відповідача в справі боржником до винесення судового рішення тощо. В цьому випадку державний виконавець зобов'язується забезпечити належне зберігання майна і має повідомити відповідний суд про вжиті заходи.

Заборона розпоряджатися майном - це фактичне обмеження права його власника щодо відчуження арешто­ваного майна, яке може мати певні особливості в залеж­ності від виду майна. З метою застосування такого засо­бу існує Єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об єктів нерухомого майна, до якого нотаріуси вносять відповідні відомості про накладені заборони або арешти майна. Державний виконавець, який наклав арешт на

237

нерухоме майно, зобов'язаний в той же день скласти від­повідний документ і надіслати його державному або при­ватному нотаріусу за місцем знаходження цього майна, які мають статус реєстраторів, для внесення відомостей про арешт до Єдиного реєстру. Читачу доцільно ознайо­митись з вимогами, які висуваються до відповідного по­відомлення про накладення або зняття з арешту. Недо­тримання цих вимог є підставою для відмови у прийнятті відповідної інформації, що регламентується Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухо­мого майна, затвердженим Наказом Міністерства юсти­ції України 09.06.99 № 31/5.

Про накладення арешту на майно, яке підлягає реєст­рації (автотранспортні засоби, моторні човни, судна то-* що) державний виконавець повідомляє відповідні орга­ни, які здійснюють таку реєстрацію.

Положення про те, що види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному кон­кретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин, є можливість конкре­тизувати у Інструкції. Однак головним тут мають бути особливості виконавчого провадження, які визначають остаточний час процесу виконання, час та особливості реалізації майна тощо. Якість речей та їх характерні особ­ливості за загальним правилом надають підстави для об­меження у використанні, оскільки можуть втратити свій товарний вигляд або можуть бути пошкоджені (напри­клад, вироби з кришталю, автомобіль тощо). В деяких випадках можливість подальшої реалізації залежить від того, чи річ нова, чи вона була в користуванні. Однак, деякі речі можуть мати суттєвий вплив на життя сім'ї боржника, і не завжди є можливість для термінового їх вилучення. Так, гараж крім прямої своєї функції, як свід­чить практика, може використовуватися також для збері­гання продуктів харчування, які не підлягають стягнен-. ню. Тому таке майно може на час, визначений держав­ним виконавцем, залишатись у користуванні сім'ї. При цьому державний виконавець може надати строк для звіль­нення цього нерухомого майна від речей, що не підляга­ють стягненню.

Порушення заборони державного виконавця розпоряд­жатися або користуватися майном, на яке. накладено

238

арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.

У випадку відсутності боржника державний викона­вець має право на проведення опису майна, якщо до учас­ті в ньому будуть залучені представник боржника або один з повнолітніх членів сім'ї боржника, а за їх відсут­ності - представник житлово-експлуатаційної організації або представник органів державної влади та місцевого самоврядування. Після проведення опису за таких обста­вин державний виконавець має не пізніше наступного дня направити копію акта опису й арешту майна борж­никові, якщо місце перебування боржника йому відоме або залишити під розписку такий акт у повнолітніх чле­нів його сім'ї для передачі його боржникові. В разі про­ведення опису за відсутності останніх приміщення має опечатуватися з указівкою адреси та посадової особи, до якої боржникові необхідно з'явитись.

При цьому державний виконавець повинен попередити боржника та повнолітніх членів його сім'ї про необхідність повідомлення інших співвласників або власників майна про накладення арешту на майно та роз'яснити останнім їх право на звернення до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення його з-під арешту, якщо вони вважають, що майно належить їм. Крім того, він роз'яснює вищезазначеним особам порядок та підстави оскарження дій державного виконавця до відповідних органів.

Процедура вилучення арештованого майна передбачає поділ його на два види: яке вилучається негайно і яке ви­лучається лише через п'ять днів. Так, загальним є порядок вилучення арештованого майна з передачею його для реа­лізації, яке провадиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше, ніж через п'ять днів після на­кладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псу­ються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту. Отже, загальний порядок вилу­чення майна передбачає строк у п'ять днів, який можна використати для подачі позову про виключення майна з акту опису, скарги стосовно оцінки майна, але він не узгоджується, на погляд автора, із загальними строками та правилами проведення юридично вагомих дій посадовими особами. Найпоширенішим строком, який надається для оскарження дій державного виконавця, є десять днів. Крім того, необхідно, на думку автора, роз'ясняти всім дорос-

239

_фЛіОЛ членам родини боржника їх відповідне право на звер­нення до суду із заявою про виключення майна з опису та попереджати про кримінальну відповідальність.

Вимога закону про те, що державний виконавець зо­бов'язаний подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не ущемлюють його законних ін­тересів, має стосуватись як ціни, за якою в подальшому реалізуватиметься майно, так і способів реалізації майна. Право боржника на визначення першочерговості звер­нення стягнення на предмети (види майна) під час про­ведення опису включає також можливість запропонувати власну позицію щодо оцінки майна. Так, за ст. 56 цього Закону під час проведення опису боржник має право за­значити ті види майна або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу. Державний виконавець зо­бов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача і не ускладнюють ви­конання рішення. Однак така оцінка та пропозиція сто­совно конкретного майна не є обов'язковою для держав­ного виконавця. Це положення презумується з того, що всі дії щодо виконання зобов'язань боржником він міг здійснити у добровільному порядку, однак не вчинив. Тому державний виконавець може не тільки не погоди­тись із пропозицією боржника, а повинен визначити кон­кретне майно, яке підлягає стягненню з урахуванням перспектив його подальшої найскорішої реалізації.

Отже, при проведенні опису державний виконавець має дотримувати принципу найскорішого та законного вчинення виконавчого провадження, враховуючи при цьому інтереси та законні права обох сторін. Дійсно, з деякими речами у боржника можуть бути пов'язані якісь спогади або вони можуть представляти особистий ін­терес боржника, тому при здійсненні опису державний виконавець має їх враховувати та по можливості задо­вольнити, якщо вони не порушують інтересів стягувача і не ускладнюють виконання рішення.

При цьому, для забезпечення прав боржника пропо* нується надати йому можливість звернення з письмовою заявою, яка має зберігатись разом із актом опису майна і в якій зазначаються причини, за яких боржник просить не застосовувати стягнення до окремих речей (належ-ність їх третім особам, їх значна моральна значимість для боржника або його родини тощо), а також пропози-

240

ція звернення стягнення на альтернативні речі. Останнє положення стосується звернення стягнення в інтересах стягувача. Однак така заява не повинна мати процесу­ального значення, що може зупинити виконавче прова­дження. В цьому випадку, якщо відповідна заява борж­ника була письмовою, державний виконавець має винес­ти постанову щодо можливості її врахування або ні, а також зобов'язати боржника повідомити третіх осіб про те, що протягом п'яти днів майно не буде вилучатись і вони вправі подати позов про визнання права на майно і про звільнення його з-під арешту.

Першочерговість стягнення серед рухомого майна борж­ника має визначатись з урахуванням інтересів стягувача, явка якого для проведення опису майна в цьому випадку є доцільною та необхідною.