
- •1 Памятники русского права. Памятники права феодально-раздроб- ленной Руси хіі-ху вв. Псковска и Новгородска судни грамота / Под ред. С. В. Юшкова- Вьш. 2.- м.: Госюриздат, 1953,- 442 с- с. 140.
- •2 Валеева р. X Гражданские взьіскания в русском дореформенном процессе // Известия вуЗов. Правоведение.-1961 .-№ 1.-с. 148-152.
- •1 Випливає із ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України.
- •1 Фурса с. Я. Окреме провадження в цивільному процесі Украї ни.- к., 1999- с. 37-39.
- •1 Юридическая знциклопедия / За ред м ю Тихамирова II Изда-ние господина Тихомирова м. Ю.- м, 1997.- с. 399.
- •1 Миронюк р. Виконавче провадження у справах про адміністративні правопорушення: окремі питання.- Право України.- 2001.-№ 1.-с. 81-84.
- •1 Тітов в. Про деякі проблеми виконавчого провадження // Право України.-1999-№ 11.-с. 64-68.
- •Інших юрисдикщйних органів
- •2.3. Органи і посадої особи
- •Відділи двс Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції
- •Відділ двс Головного управління юстиції Міністерства юстиції в
- •Відділи двс міських управлінь юстиції
- •2.4. Державний виконавець
- •1 Савула ю. Звернення до виконання рішень, вироків і постанов у ' народному суді // Радянське право.- 1991.-№ 5,- с. 21-24.
- •2.6. Повноваження прокуратури
- •2,7. Особи, що беруть участь
- •1 Задорожна є. В., Фіолевський д. П. Проблеми становлення державної виконавчої служби // Журнал «Адвокат».- № 3.- 1999.-с. 27-29.
- •РозділШ
- •1 Фурса с. Я., Щербак с. В. Принципи організації та діяльності державної виконавчої служби // Предпринимательство, хозяйство и право-№ 8.-2001-с. 81-85.
- •1 Розглядаються в наступному підрозділі.
- •1 Фурса с. Я. Окреме провадження в цивільному процесі України // Вид-ао Київського ун-ту.- к., 1999- с. 161-163.
- •1 Покрещук о. О., Фурса с. Я. Питання імплементації міжнародно- правових норм у законодавство України про виконавче провадження // Право України. № 3.- 2000.- с. 85.
- •1 Відомості Верховної Ради (ввр).- № 41 .-2000.- с. 343.
- •1 Законодавство України про виконавче провадження. Науково-
- •3.3. Підстави виконання рішень міжнародних
- •1 Шак X. Международное гражданское процессуальное право // бек.-м., 2001-с. 382.
- •4„5. Ускладнення у виконавчому провадженні:
- •1 Фурса с. Я. Визнання громадянина обмежено дієздатним і не дієздатним // Науково-методичний журнал. «Нова педагогічна дум ка». № 3(19), 1999 £.- м. Рівне,- с. 137-143.
- •2 Штефан м. И., Омельченко м. П., Штефан с. М. Виконання судових рішень // Юрінком Інтер.- к., 2001.- с. 76.
- •Розділу
- •5,1. Загальні положення
- •1 Покрещук о. О., Фурса с. Я. Питання імплементації міжнародно-правових норм у законодавство України про виконавче провадження//Право України.-№ 3-2000.-с. 84-87.
- •5.3. Арешт майна
- •5.4. Оцінка майна
- •6,2* Звернення стягнення на майно боржника - фізичної особи
- •1 За п. 2 ст. 170 ск, крім органу опіки та піклування, рішення про негайне відібрання дитини від батьків має право постановити й прокурор.
- •2 Запропоновано автором.
- •8.1. Процесуальні гарантії захисту прав
- •8.2. Адміністративний та судовий порядок
- •1 Ю. Шемшученко, в. Авер 'янов. Людина і реформування адміністративного права // Урядовий кур'ср.- 23 березня 2000 р.- № 53.- ' с. 9.
- •Глава 1. Загальні положення
- •Глава 2. Учасники виконавчого провадження
- •Глава 5. Звернення стягнення на майно боржника
- •Глава 6. Звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи
- •Глава 7. Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника
- •Глава 9. Провадження виконавчих дій
- •Щодо іноземців, осіб без громадянства
- •Та іноземних юридичних осіб. Виконання
- •Рішень іноземних судів іарбітражів
- •Глава 10. Захист прав стягувача, боржника та інших осіб під час провадження виконавчих дій
- •Глава 11. Прикінцеві положення
- •Перелік
- •Постанова
- •В становлено:
- •Постанова
- •Встановлено:
5.3. Арешт майна
Арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам.
Статтею 55 Закону «Про виконавче провадження» передбачені випадки, у яких застосовується арешт:
для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;
для виконання рішення про конфіскацію майна борж ника;
при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
Складові елементи арешту майна - це сукупність дій, які мають бути чітко регламентовані та мати певні підстави для застосування. Однак у цій нормі закладена неузгодженість із назвою цієї статті, оскільки вилучення майна з одного боку належить до арешту, а в назві статті розглядається як самостійна дія по відношенню до арешту. Крім того, поняття арешту не збігається з поняттям арешт за ст. 388 КК, у якій передбачаються два самостійних поняття - «арешт» та «опис». Так, за цією нормою передбачається відповідальність за приховування майна, що підлягає конфіскації або на яке накладено арешт чи яке описано. Так само розглядаються ці поняття в ч. 1 ст. 50 цього Закону. Така неузгодженість термінів ускладнює застосування кримінальної відповідальності до винної особи, а також адміністративної відповідальності, яка має бути передбачена законом за невиконання розпоряджень державного виконавця. Всі наведені в цьому Законі поняття повинні мати чітку регламентацію і передбачати відповідні санкції за їх невиконання.
233
Звертаючись
до змісту виконавчого провадження
необхідно в цьому контексті й
розглядати всі наступні процесуальні
дії. Так, в разі застосування конфіскації
всього
майна - необхідно говорити про його
розшук в різних
місцях знаходження, і в цьому випадку
загальний акт опису може складатися з
актів опису в окремих приміщеннях,
де мешкала особа, актів опису речей
вилучених
у третіх осіб, а також включати акти
опису, проведені у гаражі або
автомобілі, належних особі тощо. Тобто
в цьому
випадку все майно підлягає стягненню
і має бути описаним та включатись в
загальний акт опису.
Водночас, проведення опису з метою виконання рішення про застосування виконавчого провадження з метою відшкодування шкоди, завданої стягувачеві, має за мету звернення стягнення на майно боржника в достатньому обсязі для задоволення вимог стягувача. Отже в цьому випадку державному виконавцю необхідно виходити з найскорішого та повного проведення виконання, і опис майна для цього має бути певним чином організований. Пропонується майно заносити до акта опису у певній послідовності черг стягнення, а також з урахуванням перспектив його реалізації. Майно, на яке, за заявою боржника, мають право співвласники або треті особи, необхідно відповідним чином позначати, оскільки його реалізація в подальшому може бути ускладнена судовим процесом щодо виключення його з акта опису.
Загальний процесуальний порядок проведення опису та вимоги до акта опису мають передбачатись в Інструкції, при цьому сам процес проведення опису передбачається відтворювати у акті опису. До нього мають увійти:
Час і місце складання акта;
Назва відділу державної виконавчої служби, в яко му працює державний виконавець, а також прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця та осіб, що бу ли присутні при складанні акта із зазначенням їх проце суального стану;
Назва органу чи посадової особи, якими виданий виконавчий документ, що підлягає виконанню, його ре золютивна частина;
Точна назва стягувача та боржника, їх місце про живання або знаходження, відповідні відомості про їх представників;
Назва кожного внесеного до акта предмета і його
234
відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу, наявність пошкоджень, а також кількість предметів одного виду тощо);
Якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцін них металів, каменів, перлів тощо, то вони ретельно опи суються з визначенням усіх особливих ознак, відповід ним чином пакуються в конверт, прошиваються, підпи суються державним виконавцем, учасниками акта опису й опечатуються печаткою відповідного відділу держав ної виконавчої служби;
Оцінка кожного внесеного в акт предмета і загаль на вартість усього майна;
Якщо проводилось опечатування предмета - які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кіль кість накладених печаток та спосіб опечатування;
Строк, після закінчення якого майно може бути пе редане для реалізації;
Назва особи, якій передане майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі,- паспортні дані, її адреса;
Відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обо в'язків щодо збереження майна, попередження про кри мінальну та матеріальну відповідальність за його розтра ту, відчуження, утаювання або підміну;
Зауваження, клопотання або заяви стягувача, борж ника, осіб, що були присутні при опису і реагування по них державного виконавця.
Якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, то про це також указується в акті опису і арешту майна із зазначенням виду, обсягів і строку обмеження.
При потребі, одночасно з арештом майна в акті повинні бути перелічені предмети, які залишені боржнику, із зазначенням їх вартості, як окремо кожного, так і загальної кількості, а також перелічено інше майно, у тому •числі те, яке перебуває у спільній власності боржника з іншими особами і на яке не було накладено арешт.
Акт опису й арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, іншими особами, які були присутні при накладенні арешту на майно. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні,
235
про
це робиться відмітка в акті. Акт опису
і арешту майна складається у двох
примірниках. Перший залишається в
провадженні державного виконавця, а
другий - видається
боржнику під розписку на першому
примірнику, що
залишається у державного виконавця.
В акті опису робиться відмітка про вилучення предметів, вказаних у пункті 6 та негайну передачу їх на зберігання установам Національного банку України. Крім того, потребує спеціальної регламентації питання про вилучення і зберігання мисливської зброї та інших предметів, користування якими та право власності на які визначаються за спеціальним порядком згідно із Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 року № 2471-XII (із змінами і доповненнями, внесеними Постановою ВР № 3131-12 від 22 квітня 1993 року).
Якщо описане майно передано на зберігання не боржникові, а іншій особі, то акт опису й арешту майна складається в трьох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а інші вручаються зберігачеві майна та боржнику під розписку (на першому примірнику).
При конфіскації майна або при виконанні рішення про передачу майна державі акт опису складається в трьох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, два інші вручаються під розписку (на першому примірнику) боржнику, представнику державних податкових органів (якщо він був присутній) або надсилаються їм.
Стосовно таких правових засобів як оголошення заборони розпоряджатися майном, обмеження в праві користування ним - ці складові елементи арешту застосовуються переважно, коли майно залишається у боржника. Фактично в цьому випадку боржник або його родичі виступають як особи, яким це майно залишено на зберігання для зменшення витрат на виконавче провадження, а отже витрат самого боржника. Реально такий захід може мати місце, коли його можливо обґрунтувати тим, що боржник сприяє в проведенні опису, не чинить опір, визнає свій борг тощо. В противному разі описане майно доцільно вилучати у боржника і передавати його на зберігання іншим особам. Такий захід як заборона користування майном може і в певних випадках обов'язково застосовується при передачі майна на зберігання іншим особам.
236
За законом гроші, в тому числі іноземна валюта, цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, виявлені при опису, на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню і негайно передаються на зберігання установам Національного банку України. Арешт на цінні папери накладається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Крім того, до іншого майна боржника має застосовуватися відповідний правовий режим щодо обмеження відчуження, який має закінчуватись одночасно з закінченням виконавчого провадження. Такий режим потрібен на випадок додаткових витрат на виконавче провадження або в разі звільнення майна з-під арешту за вимогою третіх осіб.
Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Потребує тлумачення процедура накладення арешту на майно, що здійснюватиметься в порядку ст. 156 ЦПК України способами, передбаченими ст. 152 ЦПК України, та ст. 67 Господарського процесуального кодексу України як засіб забезпечення позову. Тобто накладення арешту на майно має метою збереження його до набрання судовим рішенням законної сили або до винесення ухвал про скасування чи заміну способу забезпечення позову. Особливість такого провадження полягає у відсутності в законі регламентації цього процесу, його оплати, фактичній неможливості назвати відповідача в справі боржником до винесення судового рішення тощо. В цьому випадку державний виконавець зобов'язується забезпечити належне зберігання майна і має повідомити відповідний суд про вжиті заходи.
Заборона розпоряджатися майном - це фактичне обмеження права його власника щодо відчуження арештованого майна, яке може мати певні особливості в залежності від виду майна. З метою застосування такого засобу існує Єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об єктів нерухомого майна, до якого нотаріуси вносять відповідні відомості про накладені заборони або арешти майна. Державний виконавець, який наклав арешт на
237
нерухоме
майно, зобов'язаний в той же день скласти
відповідний документ і надіслати
його державному або приватному
нотаріусу за місцем знаходження цього
майна, які
мають статус реєстраторів, для внесення
відомостей про
арешт до Єдиного реєстру. Читачу доцільно
ознайомитись з вимогами, які висуваються
до відповідного повідомлення
про накладення або зняття з арешту.
Недотримання
цих вимог є підставою для відмови у
прийнятті відповідної інформації, що
регламентується Положенням про
Єдиний реєстр заборон відчуження
об'єктів нерухомого
майна, затвердженим Наказом Міністерства
юстиції
України 09.06.99 № 31/5.
Про накладення арешту на майно, яке підлягає реєстрації (автотранспортні засоби, моторні човни, судна то-* що) державний виконавець повідомляє відповідні органи, які здійснюють таку реєстрацію.
Положення про те, що види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин, є можливість конкретизувати у Інструкції. Однак головним тут мають бути особливості виконавчого провадження, які визначають остаточний час процесу виконання, час та особливості реалізації майна тощо. Якість речей та їх характерні особливості за загальним правилом надають підстави для обмеження у використанні, оскільки можуть втратити свій товарний вигляд або можуть бути пошкоджені (наприклад, вироби з кришталю, автомобіль тощо). В деяких випадках можливість подальшої реалізації залежить від того, чи річ нова, чи вона була в користуванні. Однак, деякі речі можуть мати суттєвий вплив на життя сім'ї боржника, і не завжди є можливість для термінового їх вилучення. Так, гараж крім прямої своєї функції, як свідчить практика, може використовуватися також для зберігання продуктів харчування, які не підлягають стягнен-. ню. Тому таке майно може на час, визначений державним виконавцем, залишатись у користуванні сім'ї. При цьому державний виконавець може надати строк для звільнення цього нерухомого майна від речей, що не підлягають стягненню.
Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке. накладено
238
арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.
У випадку відсутності боржника державний виконавець має право на проведення опису майна, якщо до участі в ньому будуть залучені представник боржника або один з повнолітніх членів сім'ї боржника, а за їх відсутності - представник житлово-експлуатаційної організації або представник органів державної влади та місцевого самоврядування. Після проведення опису за таких обставин державний виконавець має не пізніше наступного дня направити копію акта опису й арешту майна боржникові, якщо місце перебування боржника йому відоме або залишити під розписку такий акт у повнолітніх членів його сім'ї для передачі його боржникові. В разі проведення опису за відсутності останніх приміщення має опечатуватися з указівкою адреси та посадової особи, до якої боржникові необхідно з'явитись.
При цьому державний виконавець повинен попередити боржника та повнолітніх членів його сім'ї про необхідність повідомлення інших співвласників або власників майна про накладення арешту на майно та роз'яснити останнім їх право на звернення до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення його з-під арешту, якщо вони вважають, що майно належить їм. Крім того, він роз'яснює вищезазначеним особам порядок та підстави оскарження дій державного виконавця до відповідних органів.
Процедура вилучення арештованого майна передбачає поділ його на два види: яке вилучається негайно і яке вилучається лише через п'ять днів. Так, загальним є порядок вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації, яке провадиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше, ніж через п'ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту. Отже, загальний порядок вилучення майна передбачає строк у п'ять днів, який можна використати для подачі позову про виключення майна з акту опису, скарги стосовно оцінки майна, але він не узгоджується, на погляд автора, із загальними строками та правилами проведення юридично вагомих дій посадовими особами. Найпоширенішим строком, який надається для оскарження дій державного виконавця, є десять днів. Крім того, необхідно, на думку автора, роз'ясняти всім дорос-
239
фЛіОЛ
членам
родини боржника їх відповідне право на
звернення
до суду із заявою про виключення майна
з опису та попереджати про кримінальну
відповідальність.
Вимога закону про те, що державний виконавець зобов'язаний подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не ущемлюють його законних інтересів, має стосуватись як ціни, за якою в подальшому реалізуватиметься майно, так і способів реалізації майна. Право боржника на визначення першочерговості звернення стягнення на предмети (види майна) під час проведення опису включає також можливість запропонувати власну позицію щодо оцінки майна. Так, за ст. 56 цього Закону під час проведення опису боржник має право зазначити ті види майна або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу. Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача і не ускладнюють виконання рішення. Однак така оцінка та пропозиція стосовно конкретного майна не є обов'язковою для державного виконавця. Це положення презумується з того, що всі дії щодо виконання зобов'язань боржником він міг здійснити у добровільному порядку, однак не вчинив. Тому державний виконавець може не тільки не погодитись із пропозицією боржника, а повинен визначити конкретне майно, яке підлягає стягненню з урахуванням перспектив його подальшої найскорішої реалізації.
Отже, при проведенні опису державний виконавець має дотримувати принципу найскорішого та законного вчинення виконавчого провадження, враховуючи при цьому інтереси та законні права обох сторін. Дійсно, з деякими речами у боржника можуть бути пов'язані якісь спогади або вони можуть представляти особистий інтерес боржника, тому при здійсненні опису державний виконавець має їх враховувати та по можливості задовольнити, якщо вони не порушують інтересів стягувача і не ускладнюють виконання рішення.
При цьому, для забезпечення прав боржника пропо* нується надати йому можливість звернення з письмовою заявою, яка має зберігатись разом із актом опису майна і в якій зазначаються причини, за яких боржник просить не застосовувати стягнення до окремих речей (належ-ність їх третім особам, їх значна моральна значимість для боржника або його родини тощо), а також пропози-
240
ція звернення стягнення на альтернативні речі. Останнє положення стосується звернення стягнення в інтересах стягувача. Однак така заява не повинна мати процесуального значення, що може зупинити виконавче провадження. В цьому випадку, якщо відповідна заява боржника була письмовою, державний виконавець має винести постанову щодо можливості її врахування або ні, а також зобов'язати боржника повідомити третіх осіб про те, що протягом п'яти днів майно не буде вилучатись і вони вправі подати позов про визнання права на майно і про звільнення його з-під арешту.
Першочерговість стягнення серед рухомого майна боржника має визначатись з урахуванням інтересів стягувача, явка якого для проведення опису майна в цьому випадку є доцільною та необхідною.