1 Задорожна є. В., Фіолевський д. П. Проблеми становлення державної виконавчої служби // Журнал «Адвокат».- № 3.- 1999.-с. 27-29.

5*

131

у виконавчому провадженні, а при примусовому вико­нанні рішення певний суб'єкт виконавчого провадження наділений певним обсягом прав та обов'язків.

Про можливість спільної діяльності нотаріусів та дер­жавних виконавців у єдиній правовій системі України вже зазначалось в юридичній літературі, хоча нотаріус не стає суб'єктом виконавчого провадження. Так, у разі відкриття виконавчого провадження державному виконавцю може знадобитись накладення заборони відчуження об'єкта не­рухомого майна, для чого він має право надсилати відпо­відну постанову до органів нотаріату. Крім того, пропо­нується поширити взаємодію цих органів на такі випад­ки. Наприклад, у разі смерті особи, щодо якої порушено виконавче провадження і якій надано строк для добро­вільного виконання рішення, державний виконавець у порядку ст. 60 Закону України «Про нотаріат» вправі по­передити нотаріуса про необхідність вжиття заходів до охорони спадкового майна» і отримати його повідом­лення про належність і місцезнаходження майна помер­лого боржника, результати його опису тощо.

Державному виконавцю також надане право офіцій­ного звернення до всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України, які у встановлений ним строк повинні надати безкоштов­но документи або їхні копії, необхідні для здійснення його повноважень, що також може бути використане для розшуку майна. Для запровадження цього положення є можливість рекомендувати для звернення за інформа­цією про наявність у боржника майна або майнових прав до таких органів як державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси зокрема. Але цей висновок потребує офіційної легалізації в Законі України «Про нотаріат» шляхом внесення доповнення до ч. З ст. 8 відповідного положення про те, що державний виконавець користу­ється правом витребувати довідки про вчинені нотарі­альні дії та документи у зв'язку з порушенням виконав­чого провадження.¹ Таким чином нотаріуси України мо­жуть сприяти виконанню державними виконавцями покладених на них державою функцій.

РозділШ

ПРАВОВІ ВЛАСТИВОСТІ АКТІВ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ВИКОНАННЮ

■ йГ*" ■ ■ . ■.

3.1. Рішення державних судових органів, що піддягають виконанню

Правове значення кожного документа, що підлягає примусовому виконанню, має суттєві відмінності, що зумовлено певним ієрархічним статусом того органу або посадової особи, які його прийняли. Тому перелік рі­шень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, на наш погляд, має бути відповідним ієрархіч­ній побудові державної влади. Не коректним вважається розташування рішень Конституційного Суду України після виконавчих написів нотаріусів. Запропоноване по­ложення можна додатково аргументувати й тим, що по­тенційно рішення двох або більше уповноважених орга­нів можуть суперечити один одному, а тому перед дер­жавним виконавцем постане проблема, яке ж із рішень може бути виконаним, а у виконанні якого необхідно відмовити. З огляду на те, що державний виконавець не уповноважений здійснювати правовий аналіз наданих для виконання документів, у цій ситуації він реально може не виконувати жодного з них або виконувати одне на власний розсуд.

Державний же виконавець має чітко додержуватись процедури вчинення виконавчого провадження і тому, на відміну від суду, не може орієнтуватись на принципи права, а зобов'язаний чітко дотримуватись вимог зако­нодавства і, в першу чергу, Закону України «Про вико­навче провадження», Інструкції про проведення вико­навчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 № 74/5.' І тому при відсутності в за­конодавстві регламентації такої ситуації державний вико­навець однозначно має зупиняти виконавче провадження

Покрещук О. О., Фурса С. Я. Питання імплементації міжнарод­но-правових норм у законодавство України про виконавче провад­ження // Право України. № 3.- 2000.- С. 84-87.

132