Евфемізм
Евфемізмом (грец. εύφημισμόζ – пом'якшений вираз) називається слово або словесний зворот, що пом'якшує форму вираження висловлюваної думки, описовий вираз «низьких» або «заборонених» понять: «нечистий» замість «чорт», «обійтися за допомогою носової хустки» замість «висякатися»), заглядає у чарку (замість п’яниця), жінка легкої поведінки. Коні візників, як і завжди, залишали на брукові нормальну кількість спецхарчування для горобців. (В Чечвянський)
Алегорія
Алегорія (гp. allegoria – iносказання) – обpаз, в якому все зобpаження має пеpеносне значення; виpаження iдеї в пpедметному обpазi: лисиця – хитpiсть, осел – тупа упертість, вовк - хижацтво.
Перифраз
Перифразом (грец. περίφρασιζ — описовий вираз) називається заміна прямого найменування предмета непрямим його означенням, даним у формі описового словесного звороту, що вказує на предмет, виділяючи його побічні ознаки. Наприклад: служитель Мельпомени (артист), мати городів Руських (Київ), чорне золото (вугілля), Дочка Прометея (Леся Українка); м'яке золото (хутро), голубе золото (газ), голуба вахта (охорона водойм), голубий екран (телевізор), жовтий диявол (золото), люди в білих халатах (лікарі), батько історії (Геродот), Країна вранішнього сонця (Японія), Країна ранкової свіжості (Корея), Країна вулканів (Ісландія), Північна Пальміра (Санкт-Петербург). Не будь тою людиною, що догори щетиною.
Пальміра — грецька назва стародавнього сирійского міста Тадмор.
Антономазі́я (антономасі́я)
Антономазі́єю (грец. άντονομασία, від άντονομάξω – називаю по-іншому) називається різновид метонімії, побудованої на вживанні власного імені замість загального. Сутність антономазії ґрунтується на тому, що «власне ім'я, найчастіше ім'я особи, що вирізняється якоюсь характерною ознакою або сталою належністю до певного явища, стає прикметою цієї ознаки або цього явища. Багато міфологізмів, літературних персонажів, історичних діячів стали традиційними: Цицерон — „красномовна людина", Плюшкін — „скупий", Марс — „війна" і т. д. Більшість власних імен, що використовуються в загальному значенні, передають одночасно й емоційну оцінку». Наприклад: «Ось і не треба газетних фраз! // — Біль є постійно біль! — // Мовчки зросте десь новий Тарас // Серед кривавих піль!» (Є. Плужник).
Гіпербола
Гіперболою (грец. υπερβολή – перебільшення) називається словесний зворот, в якому ознаки описуваного предмета подаються в надмірно перебільшеному вигляді з метою привернути до них особливу увагу читача. О. Потебня писав, що «гіпербола є наслідком якогось сп'яніння в почуттях, що перешкоджає бачити речі в їхніх звичайних розмірах». Наприклад: «Давно, давно вже Київ панував. // Його церкви аж хмари зачіпали» (А. Метлинський); «Так ніхто не кохав. Через тисячі літ // Лиш приходить подібне кохання» (В. Сосюра).
Літота
Літотою (грец. λιτότηζ — простота) називається словесний зворот, в якому ознаки описуваного предмета подаються з надмірним їх применшуванням. Наприклад: жаль кpихти хлiба; слово надається; «О принесіть як не надію, // То крихту рідної землі: // Я притулю до уст її // І так застигну, так зомлію» (О. Олесь); Одну сльозу з очей каpих – і пан над панами (Т.Шевченко).
Символ
Символ (англ. symbol) – дещо, наприклад об'єкт, зображення, написане слово чи певний знак, що заміняє собою деяке інше поняття, використовуючи для цього асоціацію, подібність або домовленість (наприклад матеріальний об'єкт може використовуватись для позначення абстрактного поняття).
ЛЕЛЕКА - символ любові до батька-матері, котрі благословили тебе на світ, а тому це - й символ сімейного благополуччя, любові до рідної землі, Батьківщини.
ОРЕЛ - символ відваги і сміливості, справжньої гордості та чоловічої краси.
Алюзія
Алю́зія (лат. allusio – натяк) – використання в мові широко вживаного вислову, що натякає на який-небудь загальновідомий історичний, міфологічний, літературний або побутовий факт. Напр.: «Прокрустове ложе», «Рубікон перейдено»; „Слава Герострата“, «Для нас у ріднім краю навіть дим солодкий та коханий» (Леся Українка).