Метонімія
Метонімія (грец. metonímia – перейменовувати) – різновид тропа, близький до метафори, в якому переноситься значення слів з певних явищ та предметів на інші за суміжністю. Розрізняють такі різновиди метонімії:
1) Метонімія місця А (перенос з місця населеного пункту на сукупність його жителів або пов'язану з ним подію), наприклад: «З нього сміялося все село»; «Гомоніла Україна» (Т. Шевченко); «Борислав сміється» (І. Франко).
2) Метонімія місця Б (перенос з установи, закладу на сукупністьлюдей: «Фабрика страйкує»; Весь театр аплодував. Аудиторія поводиться добре.
3) Метонімія належності (в основі — заміщення назви предмета вказівкою на ім'я його творця). Наприклад: «Ти довго Шекспіра перекладав сьогодні» (Є. Маланюк). Коли мені сумно, читаю Ліну Костенко.
4) Метонімія матеріалу (в основі — заміщення предмета вказівкою на матеріал, з якого даний предмет зроблений). Уся шафа зайнята сріблом. Їв чи то на сріблі, чи на золоті, Жінки були у соболях.
5) Метонімія учасників заходу (перенос із соціального заходу на його учасників, наприклад: «Конференція ухвалила важливе рішення».
6) Метонімія вмісту (перенос посуду, тари тощо на вміст): Я з’їв три тарілки. Вона вже випила дві склянки. «Ми випили по кілька чарок, і моя голова з незвички трохи обважніла» (В. Підмогильний). Чайник закипів.
7) Метонімія знаряддя (перенос знаряддя на дію): Яке жваве перо!
8) Власник – власність: Сусіди горять! Степан розбився!
9) Одяг – людина: Капелюх вклонився. чоловік у капелюсі. Пальто зникло за рогом.
Як розрізнити метафору і метонімію?
У метафорі слова поєднуються між собою за принципом схожості, а в метонімії – за принципом логічної залежності. Метафору можна перетворити на порівняння, а метонімію – ні, її можна лише доповнити. Наприклад, вираз «сніг грає на сонці самоцвітами» легко трансформується у порівняння – «сніг грає на сонці, як самоцвіти».
На відміну від метафори, що здатна зближувати найвіддаленіші поняття, метонімія ґрунтується лише реальних зв’язках. Отже, в основі метафори лежить ототожнення схожих явищ, а в основі метонімії – заміна понять, між якими існують тісні зв’язки.
Синекдоха
Синекдохою (грец. συνεκδοχή, від σύν — разом і εκδοχή — переймання) називається різновид метонімії, в якій відбувається перенесення значення з цілого на його окрему частку. Наприклад: «З баталії в ліс не ховався. // В татарина коней в полях віднімав» (Л. Боровиковський), де слово «татарин» вжито в значенні «татари». Синекдоху відносять до різновиду кількісної метонімії. Найбільш уживаними є такі види синекдохи:
1) Вживання частини замість цілого. Напр.: «Плаче бідний та зітхає, // Сну не знають його очі» (М. Вороний); «Голова моя козацькая! Бувала ти у землях турецьких» (нар. дума), Рука втомилася писати.
2) Вживання однини замість множини. Наприклад: «І на оновленій землі // Врага не буде, супостата. // А буде син і буде мати» (Т. Шевченко); «Кругом Січі Запорожця Москаль облягає» (народна пісня про руйнування Січі).
3) Вживання виду замість роду. Наприклад: «Сини Міцкевича, Словацького, Шопена, сини Коперніка» (М. Рильський) (поляки). «Вчися, Лідо, шанувати копійку, повчав батько дочку» (О.Донченко) (копійка тут значить гроші)