1.1. Загальні положення

Інтелектуальна власність у широкому розумінні озна­чає закріплені законом права, які є результатом інтелекту­альної діяльності в науковій, літературній, художній і про­мисловій сферах.

Згідно визначень тлумачного словника під терміном «власність» розуміють:

1) матеріальні цінності, майно, що належать кому-небудь чи знаходяться в повному розпорядженні кого-небудь; 2) право на володіння чимось матеріальним.

Отже, інтелектуальна власність як право на результати ро­зумової діяльності людини - благо нематеріальне, зберігаєтьсяза його творцями й може використовуватись іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, зазначених у законодавстві. При цьому, сам процес інтелектуальної діяльності як такої, право на власність зазвичай не визначає. Лише після завершення цієї діяльності внаслідок створення нових резуль­татів у сфері науки, літератури, мистецтва, техніки й техноло­гії починають діяти норми цивільного права, що забезпечують суспільне визнання відповідного об'єкта, встановлюють його правовий режим, а також охорону прав і законних інтересів його творця. До того ж, об'єктам інтелектуальної власності май­нові права не надаються. Будь-який винахід, промисловий зразок тощо - це вирішення проблеми (завдання), яке стає то­варом лише тоді, коли воно має споживчу вартість

Інтелектуальна власність має подвійну природу. Право, що виникає у творця на результат інтелектуальної діяль­ності, подібне до права власності, що має особа, працею якої створено матеріальний об'єкт. Право на результат творчої діяльності забезпечує його власнику виняткову можливість розпоряджатися цим результатом на свій розсуд і дає змогу передавати іншим особам (або надавати дозвіл на його вико­ристання). За цілим рядом ознак це право може належати до майнових прав і подібне до права власності.

Інтелектуальну власність за встановленою традицією по­діляють на авторське право,  промислову власність і право на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.

Авторське право закріплює за авторами та іншими твор­цями інтелектуальної власності певні права, які надають їм можливість дозволяти або забороняти протягом обмеженого періоду часу певні види використання їхніх творів. У ши­рокому розумінні авторське право містить положення про охорону авторського права, а також охорону суміжних прав (прав, суміжних з авторським правом: прав виконавців, ви­робників фонограм, організацій мовлення).

Промислова власність охоплює права на такі об'єкти ін­телектуальної власності, як винаходи, корисні моделі, про­мислові зразки, знаки для товарів і послуг (товарні знаки й знаки обслуговування), фірмові найменування та зазначення про походження товарів чи найменування місця походження товарів, а також припинення недобросовісної конкуренції. При цьому промислову власність розуміють у найширшому значенні і поширюють не лише на промисловість, але й на сільське господарство, торгівлю, на всі продукти промисло­вого чи природного походження.

До нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності належать є топографії інтеграль­них мікросхем (ІМС), сорти рослин ікомерційна таємниця.